Газневідська держава ( ġaznaviyān) держава з центром в афганському місті Газні, утворена тюркським полководцем Альп Тегіном в 977 році в результаті відділення від держави Саманідів. У 1186 році держава була поглинута Гурідським султанатом.
Син Сабук-Тегіна, Махмуд Газневі, проголосив незалежність від імперії СаманідівThe early Ghaznavids, C.E. Bosworth, The Cambridge History of Iran, Vol. 4, ed. C. E. Bosworth, (Cambridge University Press, 1975), p. 170 і розширив імперію Газневидів до Амудар'ї, річки Інд та Індійського океану на сході та до Рею та Хамадану на заході. Під час правління Масуда I династія Газневидів почала втрачати контроль над своїми західними територіями на користь сельджуків після битви при Данданакані, що призвело до обмеження її володінь сучасними Афганістаном, Пакистаном (Пенджаб і Белуджистан)Truths and Lies: Irony and Intrigue in the Tārīkh-i Bayhaqī, Soheila Amirsoleimani, Iranian Studies, Vol. 32, No. 2, The Uses of Guile: Literary and Historical Moments (Spring, 1999), 243.. 1151 року Султан Бахрам-Шах поступився Газні Гуридському правителю Ала ад-Діну Хусейну.
Історія Утворення і розквіт
Опорою влади Газневидів була гвардія гулямів, а також загони газіїв, які здійснювали загарбницькі рейди на гяурів. Найбільшої могутності Газневідська держава досягла при Себук-Тегіні (977–997) і Махмуді Газневі (998–1030). За правління Махмуда (997—1030) Газневіди поселили біля Фарани в Хорасані 4000 туркменських сімей. До 1027 року через набіг туркменів на сусідні поселення правитель туса Абу Л'Аларіт Арслан Джадхіб очолив військові дії проти них. Туркмени були розбиті та розпорошені по сусідніх земляхC.E. Bosworth, The Ghaznavids:994-1040, (Edinburgh University Press, 1963), 224.. Хоча ще в 1033 році Газневідський намісник Таш Фарраш стратив п'ятдесят туркменських вождів за набіги на ХорасанC.E. Bosworth, The Ghaznavids:994-1040, 225.. Під час правління Себук-Тегіна до складу Газневідської держави увійшла майже вся територія сучасного Афганістану та Пенджабу. Син Себук-Тегіна, Махмуд Газневі приєднав залишок Саманідських земель. В результаті 17 походів на Північну Індію, йому вдалося підпорядкувати Мултан кілька інших державних утворень у цій області.
Період занепаду
Проте завойовницькі походи зрештою сприяли ослабленню могутності держави. Вони супроводжувалися розоренням цілих областей, руйнуванням зрошувальних систем, пограбуванням населення та виведенням у полон десятків тисяч рабів. Після смерті Махмуда Газневі, держава Газневидів почала хилитися до занепаду. При Масуді I був втрачений Хорезм. Караханідські правителі Мавераннахра відторгли землі у верхів'ях Амудар'ї. Після битви при Данданакані (1040) із сельджукідами до складу держави входила лише частина території Афганістану та Пенджабу.
1058 року син Масуда Ібрагім, великий каліграф, що написав Коран своїм власним пером, став правителем. Ібрагім відновив усічену імперію на більш міцній основі, уклавши мирну угоду з сельджуками та відновивши культурні та політичні зв'язки. При Ібрагімі та його наступниках імперія насолоджувалась періодом стійкого спокою. Позбавлена своїх західних земель, вона все більше підтримувалася багатствами, накопиченими в результаті набігів через Північну Індію, де вона зіткнулася з жорстким опором індійських правителів, таких як Парамара Малва і Гахадвала КаннауджEncyclopedia Iranica, «Ghaznavids» , Edmund Bosworth, Online Edition 2007.
Останній удар був завданий Гурідамі, які наприкінці 1170-х років витіснили Газневидів до Північної Індії. Столицею Газневідської держави став Лахор (територія сучасного Пакистану). Султан Бахрам-Шах був останнім правителем Газневидів, який правив у Газні, першою та головною столицею Газневидів, протягом тридцяти п'яти років. У 1148 році він зазнав поразки в Газні від Сайф ад-Діна Сурі, але наступного року знову захопив столицю. Ала ад-Дін Хусейн Джахансуз, правитель Гурідов, завоював місто в 1151 році, щоб помститися за смерть свого брата Кутуббуддіна, який був зятем короля, але був публічно покараний і вбитий за незначний злочин. Газні було повернуто Газневідам завдяки втручанню сельджуків, які прийшли на допомогу Бахраму. Боротьба Газневидів з Гурідами тривала й у роки, що вони відвойовували в Газневидів територію, а Газні і Забулистан було втрачено для групи огузьких тюрків, як були захоплені Гуридами. Влада Газневидів у Північно-Західній Індії тривала аж до завоювання Гурідами Лахора у Хосрова Маліка 1186 року. Після захоплення Лахора Гурідамі 1186 року Газневідська держава припинила своє існування.
Символіка З часів Махмуда і до Бахрам-шаха Газни використовувалися чорні прапори із зображенням лева. Махмуд, також використовував півмісяць як символ на своєму прапорі. Він носив чорний балдахін і білу корону, тоді як Масуд III мав на своєму балдахіні сокола. Махмуд та його наступники отримували титули та прапори від аббасидських халіфів на знак визнання їхнього суверенітету та перемог. Оскільки Аббасиди використовували чорні прапори, їх, ймовірно, надсилали Газневідам. Припускають, що Махмуд, як і його нащадки, носив зображення лева на своєму прапорі. Кажуть, що його онук Ібрагім також носив емблему лева, що підтверджує безперервність цього символу. Сельджуки також носили прапори із зображенням лева, і можливо, що Ібрагім прийняв цей символ під їхнім впливом, оскільки йому довелося об'єднатися з Малік-шахом. До його часу немає чітких доказів такої зображуваності навіть у віршах, що стосуються МахмудаKhan, Ghulam Mustafa (1949). "A History of Bahram Shah of Ghaznin". Islamic Culture. Vol. XXIII no. 1-4. Hyderabad: The Islamic Culture Board, pp. 80–83.
Територія У період найбільшого розквіту до складу держави до 1030 року були включені територія сучасного Афганістану, ряд областей Ірану, частина Мавераннахра і Хорезму, північні та північно-західні провінції Індії. Держава отримала можливість контролю торгових шляхів між Китаєм та східним Середземномор'ям.
Устрій Султан (на початку мав титул еміра) мав абсолютну владу. Втім його визнавали лише після того, як багдадський халіф офіційно надсилав свого посла з грамотою, а також прапором і короною. Посол халіфа брав участь у церемонії коронації і вручав йому грамоту, прапор і корону.Чурфодикони, А.Н. Тарчумаи Тарихи Ямини: мукаддима, тахия, тахшия, таъликот, лугот ва фехристи Н.И. Гиёсов/ А. Н. Чурфодикони. - Худжанд: Ношир, 2013, с. 137. Важливим аспектом газневидського двору вважалася церемонія обряду оплакування померлого володаря, який проводився до церемонії коронації нового еміру. Цей обряд відповідно до канонів ісламу проводився протягом трьох днів. Також у мечетях читали хутбу на ім'я халіфа.
Газневіди скопіювали свою адміністративну систему у СаманідівThe Development of Persian Culture under the Early Ghaznavids, C.E. Bosworth, Iran, Vol. 6, (1968), 36.. Вона фактично була обслуговуючими установами султана та військ; воєначальники-тюрки були присутні разом із вазиром(начальник цивільних чиновників)Ислам. Энциклопедический словарь. Отв. ред. Милославский Г.В. и др. М.: Наука, 1991Бартольд В.В. Туркестан в эпоху монгольского нашествия // Академик В.В. Бартольд. Сочинения: В 9 т. Т. 1. Отв. ред. Петрушевский И.П. М.: Наука, 1963. С. 45–761 на консультативних радах при вирішенні важливих державних справ, де фігурували у ролі спостерігачів начальники адміністративних відомствBosworth C.E. The Ghaznavids: Their Empire in Afghanistan and Eastern India 994– 1040. New Delhi: Munshiram Manoharlal, 1992.
Загальна назва вищих посадовців була хаджиб. Вазир, відомий також як хаджиб-бузург, був найвищою посадою після султана, і його влада була настільки великою, що вазирів називали «ділителями держави»1, 40. Державне управління перебувало в руках двох установ: «дарги» та «дивана інша» (або диван амід аль-мульк), що було запозичено з саманідської традиції. Головування дарги (суду) обіймав хаджиб-бузург (великий хаджиб), а головою диванів був ходжа-бузург (носив дворогий капелюх), чий диван називався «диваном ходжі», що опікувався діловодством і складанням офіційних наказів (виконував обов'язки канцелярії) і зовнішними відносинами. Хаджиб-бузург також очолював диван-і візарат (диван-і бузург) — головне фінансово-адміністративне відомство.
Наступними за значеннями йшли: диван-і арз (військове міністерство), що відповідало за облік військ, виплату платні, постачання зброї та перевірку боєздатності; диван-і барід (відомство пошти та таємної розвідки), до обов'язків якого входила доставка державних документів та збір інформації про ситуацію в провінціях; диван-і ішраф (фінансова інспекція), чиновники якого стежили за збором податків і видатками скарбниці, перевіряючи чесність чиновників на місцях. Усі ці дивани очолювали чиновники з посадою сахіб-диван. Рвзом з тим головним скарбником держави, який відповідав за збереження скарбниці султана, був хазінадже, муставфі відповідав за суворий облік доходів та витрат.
Султан призначав і направляв начальників пошти та мушрифів (наглядач фінансів)Байхаки, Абу Фазл. Тарих-и Байхаки («История Байхаки»). Отв. ред. ‘Али Акбар Файйаз и Мухаммад Джа‘фар Йахаки. Мешхед: Данишгах-и Фирдоуси, 1383 (2004), 42, присутність яких, швидше за все, обмежувала самоврядність великих власників.
Володарі Династія Газневидів Алп-Тегін, емір 962–963 територія Таджикистану
Династія Барсхан Себук-Тегін, емір Газні 977–997, сипахсалар держави Саманідів 994–997 Ісмаїл ібн Себук-Тегін, емір Газні 997–998 Наср ібн Себук-Тегін, емір Балха з 997 Бограчук, брат Себук-Тегіна, емір Герата з 997 Махмуд Газневі, сипахсалар держави Саманідів 995–997, емір Газні 998–999, емір Хорасана 999, султан Газні 999–1030 Мухаммад Газневі, султан Газні 1030, 1041 Масуд Газневі, султан Газні 1030–1041 Маудуд ібн Масуд, султан Газні 1041–1049 Масуд II ібн Маудуд, султан Газні 1049 Алі ібн Масуд, султан Газні 1049–1051 Абд ар-Рашид ібн Махмуд, султан Газні 1051–1053 Ківам ад-Даула Тогрил, султан Газні 1053 (узурпатор) Фаррухзад ібн Масуд, султан Газні 1053–1059 Ібрахім ібн Масуд, султан Газні 1059–1099 Масуд III ібн Ібрахім, султан Газні 1099–1115 Ширзад ібн Ібрахім, султан Газні 1115–1116 Арслан-шах ібн Масуд, султан Газні 1116–1117 Бахрам-шах ібн Масуд, султан Газні 1117–1157 Хосров-шах ібн Бахрам-шах султан Газні 1157–1160 Хосров Малік ібн Хосров-шах султан Газні 1160–1187
Міжнародні відносини Ставши незалежним правителем, Махмуд Газнаві продовжив східну манеру ведення дипломатичних відносин. Він намагався вплинути на посольства, що приїжджали, величчю палацових будівель і розкішними прийомами. Посольства обох сторін за традицією приносили багаті дарунки. Багатовікова традиція зустрічати посла іноземної держави на кордоні держави та супроводжувати його до призначеного місця зустрічі з правителем тривала і за Газневідів. При газневидском дворі існував придворний чин расулдор, тобто «голова послів»Сайфуллохи Муллочон. «Таърихи Масъуди»-и Абулфазли Бейхаки. /Сайфуллохи Муллочон. – Душанбе, Ирфон. 2013, с. 82. До компетенції расулдора входила організація зустрічей та проводів послів іноземних держав (8, с. 82). З посиленням держави султани часто влаштовували прийоми для усіх послів при своєму дворі. Так, 1008 року Махмуд Газнаві після одного зі своїх походів до Індії повернувся з великою здобиччю. Прибувши до Газни, Махмуд дав аудієнцію послам іноземних держав і наказав, щоб здобич, що складався з коштовного каміння (рубінів, смарагдів, алмазів тощо), розклали в центрі палацу. Посли були вражені побаченим. Серед них зокрема були посли імперії Ляо та кучаського ідикута Туганхана.Абушшараф Носењ ибни Зафари Љурфодиќонї. Тарљумаи Таърихи Яминї: муќаддима, тањия, тањшия, таълиќот, луѓот ва фењристи Н. И. Ѓиёсов//-Хуљанд: Ношир, 2013, 202-203.
У період правління Махмуда та його син Масуда імперія мала тісні стосунки з Багдадським халіфатом. З халіфату періодично під різними приводами надсилалися посольства. Ці посольства пов'язані або з коронацією еміру, або зі сходженням на престол халіфату нового халіфа, або з іншими важливими державними справами.