Сер Джагадіш Чандра Бос (також зустрічаються варіанти написання прізвища — Бошу, Бозе, Боше ;, Jôgodish Chôndro Boshu ; 30 листопада 1858 — 23 листопада 1937) — бенгальський учений-енциклопедист: фізик, біолог, біофізик, ботанік, археолог і письменник-фантаст. Він був одним із основоположників дослідження радіо та мікрохвильової оптики, зробив істотний внесок у науку про рослини, заснував фонди експериментальної науки на індійському субконтинентіChatterjee, Santimay and Chatterjee, Enakshi, Satyendranath Bose, 2002 reprint, p. 5, National Book Trust, ISBN 81-237-0492-5. Його вважають одним із творців радіоA. K. Sen (1997). «Sir J.C. Bose and radio science», Microwave Symposium Digest 2 (8-13), p. 557—560. та батьком бенгальської наукової фантастики. В 1904 Бос першим з індусів отримав патент США.
Бос, який народився в Бенгалії під час британської влади, закінчив Калькуттський Президентський коледж. Потім він вивчав медицину в Лондонському університеті, але не міг закінчити свої дослідження через проблеми зі здоров'ям. Він повернувся до Індії і влаштувався професором фізики у Президентський коледж Університету Калькутти. Там, незважаючи на расову дискримінацію та нестачу фінансування та обладнання, Бос продовжив свої наукові дослідження. Ним було успішно здійснено бездротову передачу сигналів, і він був першим, хто використовував напівпровідникові переходи для детектування радіосигналів. Однак замість того, щоб намагатися отримати комерційну вигоду з цього винаходу, Бос опублікував свої роботи, аби дозволити іншим дослідникам розвивати його ідеї. Згодом він провів піонерські дослідження у галузі фізіології рослин. Він використав свій власний винахід — , щоб виміряти відповідь рослин на різні стимули, і таким чином з наукового погляду довів паралелізм між тканинами рослин та тварин. Хоча Бос і запатентував один із власних винаходів під тиском своїх колег, було відомо його неприйняття патентування. Тепер, через багато десятків років після його смерті, його внесок у сучасну науку є загальновизнаним.
Юність та освіта Бос народився в окрузі Муншигандж у Бенгалії (тепер Бангладеш) 30 листопада 1858 року. Його батько Бхагаван Чандра Бос був Брахмо і лідером Брахмо-самадж і працював представником судді / спеціальним уповноваженим помічника у Фардіпурі, Бардхамані та інших місцяхMukherji, Visvapriya, Jagadish Chandra Bose, second edition, 1994, pp. 3-10, Builders of Modern India series, Publications Division, Ministry of Information and Broadcasting, Government of India, ISBN 81-230-0047-2. Його сім'я походила з села Раріхал у Бікрампурі (зараз округ Муншігандж у Бангладеш).Освіта Бос почалася в народній школі, тому що його батько думав, що потрібно знати рідну мову, перш ніж почати вивчати англійську мову, і що потрібно також знати власний народ. Виступаючи на конференції у Бікрампурі у 1915 році, Бос сказав:
У той час відправлення дітей до англійських шкіл було знаком аристократичного становища в суспільстві. У народній школі, в яку мене послали, праворуч від мене сидів син батьківського слуги-мусульманина, а ліворуч — син рибалки. Вони були моїми друзями. Я зачаровано слухав їхні історії про птахів, тварин та водних істот. Можливо, із цих історій і зародився у моїй свідомості пильний інтерес до вивчення творів Природи. Коли я повертався додому зі школи з товаришами, моя мати зустрічала та годувала всіх нас без дискримінації. Хоча вона була правовірною дамою старих звичаїв, вона ніколи не звинувачувала себе в нешанобливості до богів, звертаючись з цими «недоторканними» як зі своїми дітьми. Саме через мою дитячу дружбу з ними я ніколи не вважав їх «істотами нижчої касти».
</blockquote>Бос вступив до школи Девіда Хейра в 1869 році, а потім до школи при Коледжі Св. Ксаверія в Калькутті. У 1875 році він витримав вступний іспит (еквівалентний закінченню школи) Університету Калькутти і був прийнятий до Калькуттського коледжу Св. Ксаверія. Там Бос познайомився з єзуїтом , який зіграв істотну роль у розвитку його інтересу до природничих наук. Ступінь бакалавра в Університеті Калькутти Бос отримав у 1879.
Бос хотів виїхати до Англії, щоб стати індійським державним діячем. Проте його батько, як державний службовець, скасував його плани. Він хотів, щоб його син був ученим, який не «керуватиме ніким, але керуватиме собою». Бос таки відправився в Англію для вивчення медицини в Лондонському університеті, однак змушений був виїхати через погане здоров'я. Запах у кімнатах для розтину, як то кажуть, посилив його хворобу.
За рекомендацією Ананда Мохана — його швагра і першого індійського випускника Кембриджу, який посів друге місце на іспиті з математики, — він вступив до Коледжу Христа в Кембриджі для вивчення природознавства. Він отримав трайпос з природознавства в Кембриджському університеті та бакалавра з природничих наук у Лондонському університеті в 1884 році. Серед вчителів Боса в Кембриджі були лорд Релей, Майкл Фостер, Джеймс Дьюар, Френсіс Дарвін, Френсіс Бальфур та Сідні Вінс. У той час, коли Бос був студентом у Кембриджі, Прафулла Чандра Рой був студентом в Единбурзі. Вони зустрілися в Лондоні та стали близькими друзями.
У другий день дводенного семінару, проведеного в Азіатському товаристві 28-29 липня 2008 року (Калькутта) з нагоди 150-ї річниці народження Джагдіша Чандри Боса, професор Шибаджі Раха — директор інституту Калькутта ім. Боса сказав у своїй прощальній промові, що він особисто перевірив реєстр Кембриджського університету, щоб підтвердити факт, що на додаток до трайпосу в тому ж 1884 році Бос отримав і ступінь магістра мистецтв.
Президентський коледж
Бос повернувся до Індії 1885 року з листом від відомого економіста Генрі Фоссета віце-королю Індії лорду Ріпону. За запитом лорда Ріпона директор державного навчання сер Альфред Крофт призначив Боса виконувачем обов'язків професора фізики у Президентському коледжі. Ректор коледжу Чарльз Генрі Тауні заперечував проти цього призначення, але змушений був погодитисьMukherji, Visvapriya, pp.11-13.
Босу не було надано обладнання для проведення досліджень. Крім того, він став «жертвою расизму» у сенсі оплати праці. Тоді індійському професору платили 200 рупій на місяць, тоді як його європейський колега отримував 300 рупій. Оскільки Бос був лише виконувачем обов'язків, йому запропонували зарплатню лише 100 рупій на місяцьGangopadhyay, Sunil, Protham Alo, 2002 edition, p. 377, Ananda Publishers Pvt. Ltd. ISBN 81-7215-362-7. Маючи почуття власної гідності та національної гордості, Бос вибрав як протест нову чудову форму: він відмовився від отримання зарплатні. Фактично він продовжував працювати протягом трьох років, взагалі відмовившись від зарплати. Зрештою і Крофт і Тауні визнали викладацькі таланти Боса та його шляхетний характер. Йому надали постійне місце професора з одноразовою виплатою повної суми за три роки викладання.У Президентському коледжі на той час не було своєї лабораторії. Бос проводив свої дослідження у маленькій (2,23 м²) кімнатці. Він виготовляв обладнання для своїх досліджень за допомогою одного недосвідченого бляхаря. Сестра Ніведіта писала:
Я була в жаху, спостерігаючи, як великого трудівника безперервно відволікали від серйозної роботи і змушували вирішувати дрібні проблеми… Режим роботи в коледжі для нього був настільки важким, наскільки це було можливо зробити, щоб у нього не залишалося часу для проведення досліджень.
</blockquote>Після щоденної рутинної роботи, яку він виконував із великою сумлінністю, глибокої ночі він проводив дослідження.
Крім того, колоніальна політика британського уряду не сприяла спробам проведення оригінальних досліджень. Бос витрачав свої насилу зароблені гроші на купівлю обладнання для проведення своїх експериментів. Протягом десяти років після появи в Президентському коледжі Бос став піонером в області дослідження бездротових хвиль, що зароджувалася.
Одруження У 1887 році Бос одружився з Абалі — донькою відомого реформатора Брахми Дурги Мохандаса. Абала була нагороджена Бенгальською урядовою стипендією в 1882 для вивчення медицини в Мадрасі, але не довчилася через погане здоров'яSengupta, Subodh Chandra and Bose, Anjali (editors), 1976/1998, Sansad Bangali Charitabhidhan (Biographical dictionary) Vol I, , p23, ISBN 81-85626-65-0. Під час їх одруження фінансове становище Боса через відмову від отримання мізерної зарплатні та через борги батька було плачевним. Молодята зазнавали поневірянь, але зуміли вижити і в кінцевому рахунку відшкодували борги батька Боса. Батьки Боса прожили кілька років після того, як їхні борги було сплачено.
Дослідження радіо Британський фізик-теоретик Джеймс Максвелл математично передбачив існування електромагнітних хвиль із різною довжиною хвилі. Він помер у 1879 році, не доживши до експериментальної перевірки свого припущення. Британський фізик Олівер Лодж продемонстрував існування хвиль Максвелла, передавши їх з проводів у 1887—1888 роках. Німецький фізик Генріх Герц в 1888 експериментально показав існування електромагнітних хвиль у вільному просторі. Згодом Лодж продовжив роботу Герца, прочитав ювілейну лекцію в червні 1894 (після смерті Герца) і видав її у вигляді книги. Робота Лоджі привернула увагу вчених у різних країнах, включаючи Боса в ІндіїMukherji, Visvapriya, pp.14-25.
Чудовою особливістю роботи Боса було його розуміння незручності роботи з довгохвильовим випромінюванням та проведення досліджень у мікрохвильовому діапазоні з довжинами хвиль міліметрового рівня (близько 5 мм).У1893 році Нікола Тесла демонструє перший відкритий радіозв'язок«Nikola Tesla, 1856—1943». IEEE History Center, IEEE, 2003. (на демонстраційній лекції, даній у Сент-Луїсі в 1893 році — за два роки до перших експериментів Марконі — Тесла також передбачив радіозв'язок; апарат, який він використовував, містив усі елементи іскри та безперервної хвилі, які були включені в радіопередавачі перед винаходом вакуумної труби.). Через рік, у листопаді 1894 року (або 1895 року) на публічній демонстрації в Калькутті Бос запалював порох і дзвонив у дзвінок на відстані, використовуючи мікрохвильове випромінювання міліметрового діапазону.Віце-губернатор сер Вільям Макензі засвідчив демонстрацію Боса в Калькуттській ратуші. Бос написав у бенгальському есе «Adrisya Alok» («Невидиме світло»):
Невидиме світло може легко пройти через цегляні стіни, будівлі і т. д. Тому з його допомогою можуть бути передані повідомлення без проводів.
</blockquote>У Росії її подібні експерименти проводив А. С. Попов. Записи зі звітів Попова, зроблені ним у грудні 1895 року, вказують на те, що він сподівався здійснити бездротову передачу радіосигналів.Першу наукову роботу Боса «Про поляризацію електричних променів двозаломлюючими кристалами» було доповідано в Бенгальському Азіатському товаристві у травні 1895 року (через рік після виходу статті Лоджа). Його друга стаття була представлена Лондонському Королівському товариству Стретт, Джон Вільям (лорд Релей) у жовтні 1895 року. У грудні 1895 року лондонський журнал «Електрик» (том 36) опублікував роботу Боса «Про новий електрополярископ». Тоді слово «когерер», вигадане Лоджем, використовувалося в англомовному світі для приймачів або датчиків хвиль Герца. «Електрик» охоче прокоментував когерер Боса (у грудні 1895 року). Журнал «Англієць» 18 січня 1896 року, цитуючи «Електрик», прокоментував цю подію так:
Професор Бос досяг успіху у вдосконаленні та патентуванні свого «Когерера», згодом ми побачимо цілу берегову систему оповіщення всього судноплавного світу, повністю змінену бенгальським ученим, що працює наодинці в нашій лабораторії Президентського коледжу.
</blockquote>Бос планував «удосконалити свій когерер», але ніколи не думав про його патентування.