Штурм палацу Аміна, або Операція «Шторм-333» — спецоперація із захоплення палацу «Тадж-Бек» в районі Кабула Дар-уль-Аман і ліквідації голови Революційної ради Афганістану Хафізулли Аміна, проведена силами спецпідрозділів КДБ СРСР і Радянської Армії 27 грудня 1979 року . Була частиною спецоперації «Байкал-79» із повалення Аміна і заміни його Бабраком Кармалем, яка передувала початку участі радянських військ в афганській війні 1979—1989 років .
Рішення усунути Аміна Розвиток ситуації в Афганістані 1979 року: збройні виступи ісламської опозиції, заколоти в армії, внутрішньопартійна боротьба і, особливо, події вересня 1979 року, коли лідер НДПА Н. Таракі був заарештований і потім убитий за наказом Х. Аміна, який усунув його від влади, — викликали серйозне занепокоєння радянського керівництва. Воно насторожено стежило за діяльністю Аміна на чолі Афганістану, знаючи його амбіції і жорстокість у боротьбі за досягнення особистих цілей. За Аміна в країні розгорнувся терор не тільки проти ісламістів, а й проти членів НДПА, колишніх прихильників Таракі. Репресії торкнулися й армії, головної опори НДПА, що призвело до падіння її і без того низького морального бойового духу, і викликало масове дезертирство і заколоти. Радянське керівництво побоювалося, що подальше загострення ситуації в Афганістані призведе до падіння режиму НДПА і приходу до влади ворожих до СРСР сил. Щобільше, по лінії КДБ надходила інформація про зв'язок Аміна в 1960-ті роки з ЦРУ і про таємні контакти його емісарів з американськими офіційними представниками після вбивства Таракі.
Тому було ухвалено рішення усунути Аміна і замінити його лояльнішим до СРСР лідером. Таким вважали Б. Кармаля, чию кандидатуру підтримував голова КДБ Ю. В. Андропов. Наприкінці листопада, коли Амін зажадав заміни радянського посла О. М. Пузанова, голова КДБ Ю. В. Андропов і міністр оборони Д. Ф. Устинов погодилися з необхідністю проведення такої широкої операціїWestad, Arne O. Concerning the Situation in ‘A:’ New Russian Evidence on the Soviet Intervention in Afghanistan: Cold War International History Project Bulletin, Nos. 8-9, 1996-97.
На початку літа 1979 року з числа оперативних співробітників КДБ СРСР, які пройшли спеціальну підготовку на Курсах удосконалення офіцерського складу (КУОС), сформовано позаштатний загін спеціального призначення «Зеніт». 5 липня 1979 року цей загін з 10 осіб на чолі з полковником Г. І. Бояриновим прибув до Кабула і розмістився в школі радянського посольства. У вересні-жовтні 1979 року цей загін посилили ще 24 бійцямиОтряд специального назначения «Зенит»Павел Евдокимов. ТОВАРИЩ КУОС.
Під час розробки операції з повалення Аміна було вирішено використовувати прохання самого Аміна про радянську військову допомогу (всього з вересня по грудень 1979 року було 7 таких звернень). На початку грудня 1979 року в Баграм направлено так званий «мусульманський батальйон» (154-й окремий загін спеціального призначення ГРУ, спеціально сформований влітку 1979 р. з радянських військовослужбовців середньоазіатського походження для охорони Таракі і виконання особливих завдань в Афганістані). Після прибуття додаткових груп чисельність «зенітівців» у Афганістані до кінця першої декади грудня склала понад 130 осіб. Загальне керівництво ними здійснював полковник О. К. Поляков з 8-го відділу Управління «С» КДБ«Шторм» над Кабулом.
Рішення про усунення Аміна і про введення радянських військ до Афганістану прийнято на засіданні Політбюро ЦК КПРС 12 грудня 1979 рокуРешение Политбюро ЦК КПСС №П176/125 от 12 декабря 1979 г.. Протокол вів секретар ЦК К. У. Черненко. Рішення зафіксовано від руки, в одному примірнику і таємно названо «до Положення в „А“»Время «Ч» для страны «А».До положення в «А».
1. Схвалити міркування та заходи, викладені тт. Андроповим Ю. В., Устиновым Д. Ф., Громико А. А. Дозволити їм під час цих заходів уносити корективи непринципового характеру. Питання, що потребують вирішення ЦК, своєчасно вносити в Політбюро. Здійснення всіх цих заходів покласти на тт. Андропова Ю. В., Устинова Д. Ф., Громико А. А.
2. Доручити тт. Андропову Ю. В., Устинову Д. Ф., Громико А. А. інформувати Політбюро ЦК про хід виконання намічених заходів.
За однією з версій, спочатку операцію з відсторонення Аміна від влади планували в КДБ СРСР. Планом передбачалося силами спецпідрозділів КДБ СРСР, «мусульманського батальйону» і підрозділів десантників 13 Грудня здійснити марш з Баграма в Кабул і з ходу захопити всі ключові точки в місті, включно з резиденцією «Арк», де на той момент перебував АмінЛёгкий П. Операция «Шторм».
Аміна і його племінника Асадуллу, який керував службою безпеки КАМ, планувалося нейтралізувати за допомогою заздалегідь впровадженого в їхнє оточення агента. Він мав підмішати в їхню їжу спецзасіб. Розраховували, що, коли він почне діяти, в палаці підніметься паніка, радянські підрозділи висунуться з Баграма і захоплять резиденцію Аміна. Опівдні, 13 грудня захід із використанням спецзасобу проведено. Підрозділам дали команду на захоплення об'єкта «Дуб» (палац Арк у центрі Кабула, де тоді була резиденція глави держави). Але незабаром надійшла команда «відбій» оскільки на Аміна отрута не подіяла взагалі, а його племіннику стало погано лише наступного ранку. Асадуллу відправили на лікування в СРСР. Після зміни влади він опинився спочатку в Лефортовській в'язниці, а потім був виданий в Афганістан і розстріляний «парчамістами».
Також вивчалася можливість убивства Аміна снайперами. Снайпери із загону «Зеніт» Володимир Цвєтков і Федір Єрохов вибрали позиції на маршруті звичайного переміщення Аміна, встановили чергування і визначили шляхи відходу. Однак щоразу перед виїздом кортежу вздовж траси виставлялася посилена охорона, машини мчали на великій швидкості, тому від цього плану відмовилися.
14 грудня в Баграм направлено батальйон 345-го гвардійського окремого парашутно-десантного полку для посилення батальйону 111-го гвардійського парашутно-десантного полку , який від 7 липня 1979 року охороняв у Баграмі радянські військово-транспортні літаки і вертольоти. Б. Кармаля і кількох його прихильників 14 грудня таємно привезено в Афганістан і вони перебували в Баграмі серед радянських військовослужбовців. Після скасування операції Б. Кармаля терміново повернули до СРСРВладимир Снегирёв. Время «Ч» для страны «А». Наш обозреватель попытался восстановить цепь событий, финалом которых стал штурм дворца Амина.
Незабаром після цього (очевидці називають різні дати, від 17 до 23Кошелев В. Штурм дворца Амина: версия военного разведчика грудня) «мусульманський батальйон» отримав наказ на передислокацію в район Дар-уль-Аман міста Кабул, де його розмістили між 1-м і 2-м батальйонами Афганської національної бригади із завданням щодо посилення охорони палацу Аміна. На посилення до «мусульманського батальйону» додано 2 спецгрупи КДБ, завдання яких була іншим — підготовка до штурму.
До перекидання в Афганістан, крім сухопутних військ, також підготували 103-тю гвардійську повітряно-десантну дивізію з Білорусі, яку вже 14 грудня перекинули на аеродроми в Туркестанському військовому окрузі.
Остаточне рішення про проведення операції прийнято 18 грудня«Альфа» летит в неизвестность.
Для посилення загону «Зеніт», який на той час налічував близько 150 офіцерів, 23 грудня в Кабул прибула група зі складу спецпідрозділу КДБ «А» у кількості 25 осіб на чолі з майором М. Романовим (група «Грім»).
25 грудня почалося введення радянських військ до Афганістану. В Кабулі частини 103-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії до полудня 27 грудня закінчили десантування посадковим способом і взяли під контроль аеропорт, блокувавши афганську авіацію і батареї ППО. Інші підрозділи цієї дивізії зосередилися в призначених районах Кабула, де отримали завдання з блокування основних урядових установ, афганських військових частин і штабів, інших важливих об'єктів у місті і його околицях. Над Баграмським аеродромом, після сутички з афганськими військовослужбовцями, встановили контроль 357-й гвардійський парашутно-десантний полк 103-ї дивізії і 345-й гвардійський парашутно-десантний полк. Вони також забезпечували охорону Б. Кармаля, якого з групою найближчих прихильників знову доставили в Афганістан 23 грудня.
Начальник управління «С» (нелегальна розвідка) ПГУ КДБ Ю. І. Дроздов (вступив на посаду 14 жовтня 1979 року[military.wikireading.ru/61255 Дроздов Ю. «Шторм-333»]), що перебував тоді в Кабулі, пізніше згадував, що 27 грудня приблизно о 15:00 за місцевим часом у розмові по телефону Андропов сказав йому: «не хотілося б, але доведеться», додавши «Це не я тебе посилаю», після чого перерахував усіх членів Політбюро, що були в кімнаті поруч із нимЮрий Дроздов. Записки начальника нелегальной разведки.
Планування операції Розробку плану захоплення палацу Тадж-Бек доручено полковнику ГРУ , викликаному до Афганістану приблизно 16-17 грудня. Його ж призначено безпосереднім керівником операції, а начальника управління «С» ПГУ — його заступником зі взаємодії зі спецгрупами КДБ.
У першому варіанті плану передбачалося, що радянські спецназівці, після знищення з гранатометів двох танків, що стоять із внутрішньої сторони поблизу воріт палацу, на бронетехніці в'їдуть у двір і зажадають від охорони здатися. Однак стало ясно, що за наявного співвідношення сил на здачу афганців розраховувати не варто.
Початкову версію, в якій передбачалося частину «мусульманського батальйону» направити на захоплення додаткових об'єктів у Кабулі, Колесник планував сам. За результатами планування він зміг переконати головного військового радника і головного радника КДБ в нестачі сил, для реалізації плану, за його розрахунками, був потрібен весь «мусульманський батальйон», додатково посилений ротою десантників і взводом ПТУРС. Вимогу про виділення додаткових сил схвалив начальник Генштабу ЗС СРСР М. Огарков, після чого почалася безпосередня підготовка до операції.
Генерал армії у своїх мемуарах «Моя остання війна (Афганістан без радянських військ)» згадував:…Як мені розповідав колишній головний військовий радник в Афганістані генерал-полковник С. К. Магометов, у грудні 1979 року, напередодні штурму Палацу X. Аміна Дар-уль-Аман йому зателефонував Міністр оборони Д. Ф. Устинов і запитав про готовність до операції «Шторм-333». Салтан Кеккезович із подивом відповів міністру, що він нічого про це не знає. Д. Ф. Устинов порадив йому отримати інформацію від представника КДБ в Кабулі Б. С. Іванова. Останній і після цього обмежився лише натяками і не дав потрібної інформації. При цьому не враховувалося, що головний військовий радник, не посвячений у майбутні військові акції, не тільки не може чимось допомогти в їх здійсненні, але може вчинити й дії, які не сприяють цьому.Безпосередньо палац охороняла рота особистої охорони Аміна. Другу лінію охорони мав забезпечити 154-й окремий загін спеціального призначення (озспп) ГРУ «мусульманський батальйон», а третьою була бригада охорони, що складалася з трьох піхотних батальйонів і одного танкового. За палацом було зарито в землю три танки. Від ударів з повітря палац прикривав зенітний полк, що мав на озброєнні дванадцять 100-мм зенітних гармат, а також шістнадцять спарених великокаліберних кулеметів ДШК. Загальна чисельність цих військових частин становила близько 2500 осіб. Крім того, не виключалася можливість втручання двох танкових бригад, розквартированих під Кабулом.
Радянські сили, призначені для захоплення палацу і нейтралізації бригади охорони, становили: група «Грім» («Альфа») — 24 особи, група «Зеніт» (КУОС) — 30 осіб, «мусульманський» батальйон — 520 осіб, 9-та парашутно-десантна рота (9-та рота 345-го окремого гвардійського парашутно-десантного полку) — 100 осіб .
Остаточний план захоплення, у створенні якого також брали участь підполковник О. Швець (заступник Колесника), Ю. І. Дроздов і , був таким:
1) група під командуванням заступника командира «мусульманського батальйону» Мурада Сахатова мала захопити танки, розташовані в капонірах біля палацу;