Лю́бицьке — село в Україні, у Тернуватській селищній громаді Запорізького району Запорізької області. Населення становить 634 осіб.
Географія Село Любицьке знаходиться на лівому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Лісне, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Барвинівка, на протилежному березі — село Новосолошине (Пологівський район). Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблена загата. Поруч проходить автомобільна дорога .
Історія Засноване село в 1856 році вихідцями з Курської губернії.
За даними 1859 року у державному хуторі Дюбицьке було 25 подвір'їв, 177 мешканців. За даними 1859 року на хуторі було майже повністю російське населення. На лівому березі Терси існувала німецька колонія Фріденталь, у якій було 25 подвір'їв та 65 мешканців.
До 2020 року орган місцевого самоврядування — Любицька сільська рада. До адміністративно-територіальної реформи 2020 року належало до Новомиколаївського району.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська59894.32%російська345.36%білоруська10.16%вірменська10.16%Усього634100%
Економіка «Агроцентр», ТОВ.
Об'єкти соціальної сфери Школа. Будинок культури. Фельдшерсько-акушерський пункт.
Релігія Храм Святителя Миколи Чудотворця.
Постаті Комар В'ячеслав Степанович (1984—2014) — старший солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)
Примітки
Посилання Погода в селі Любицьке Історія міст і сіл УРСР / Гол. ред. Тронько П. Т., том 8, Запорізька область (1970)