Салтівський район (1937—1961 — Сталінський, 1961—2022 — Московський) — адміністративний район у східній частині міста Харкова. Утворений 2 вересня 1937 року. Найбільший за населенням адміністративний район міста Харкова. З 11 травня 2022 року має сучасну назву.
Загальні відомості Площа зеленої зони — 462 га. Площа доріг району — 1581 тис. м².
Салтівський район розміщується від центра міста на північний схід та межує на північному заході з Київським, на південному заході — із Основ'янським, на півдні — з Слобідським і Немишлянським районами, на сході та північному сході — з Харківським районом області.
Історія Давній період та формування Захаркова Археологічні дані свідчать про заселення території сучасного району з глибокої давнини, зокрема про це говорять вісім курганів уздовж дороги на Салтів та пам'ятки в районі селища імені Кірова. Формування міської забудови розпочалося у середині XVII століття після спорудження Харківської фортеці, від Московської проїжджої вежі якої пролягла дорога на Москву, що згодом визначила вектор розвитку району.
У XVIII столітті інтенсивно заселявся Поділ — місцевість між фортецею та річкою Харків, а з 1770-х років, після зведення дерев'яного мосту на місці сучасного Харківського мосту, забудова перейшла на лівий берег у район Захаркова. Наприкінці XVIII століття тут уже діяли парафіяльні церкви: Михайлівська (Архангельська), Вознесенська та Воскресенська, а окраїною міста вважалася Вознесенська площа, за якою починалася Немишлянська слобода та численні приватні хутори й дачі, серед яких виділялася Сабурова дача.
Промисловий розвиток у XIX — на початку XX століття Протягом XIX століття район перетворився з аграрної околиці на потужний індустріальний центр завдяки розвитку ремесел та торгівлі, чому сприяли регулярні ярмарки на Кінній та Михайлівській площах. Тут виникали металообробні заводи Рижова, Вестберга, Едельберга, а також кондитерські та спиртові фабрики. Знаковою подією стало заснування у 1880-х роках заводу Гельферіх-Саде (пізніше «Серп і молот»), який став первістком великої промисловості міста. Розвиток інфраструктури супроводжувався появою першої телефонної станції на Вознесенській площі (1888) та пуском конки у 1883 році, яка через затяжні конфлікти з бельгійськими акціонерами проіснувала до 1918 року.
Освітня мережа району була представлена Першим реальним училищем, жіночими гімназіями та приватними навчальними закладами, а культурним осередком став Народний дім, відкритий у 1903 році біля Кінної площі. Важливою медичною установою була Сабурова дача, яка з часом трансформувалася у провідний психіатричний центр Російської імперії, де працювали видатні науковці та лікувалися відомі діячі культури.
Радянський період та створення району Після революційних подій 1917—1920 років та націоналізації підприємств район став оплотом промислового потенціалу Харкова, де базувалися такі гіганти, як ХЕМЗ та «Серп і молот». Адміністративне районування міста неодноразово змінювалося, доки 02 вересня 1937 року не було створено Сталінський район, який охоплював значну частину східних територій містаПостанова Президії ЦВК УРСР № 178 від 02 вересня 1937 р. «Про утворення міських районних рад у містах Харкові, Сталіно та Ворошиловграді».
У міжвоєнний період активно впроваджувався стиль конструктивізму в архітектурі, будувалися робітничі селища (імені Герцена, Кірова (нині — ім. Гроссет), Артема (нині — Машинобудівників)), розвивалася мережа шкіл та професійно-технічних училищ. Друга світова війна завдала району катастрофічних руйнувань: було знищено близько 200 тисяч квадратних метрів житла, зруйновано промислові цехи та Сабурову дачу, а тисячі жителів загинули в окупації.
Процес відновлення розпочався відразу після визволення міста 23 серпня 1943 року, і вже до кінця 1940-х років промисловість району досягла довоєнного рівня, розпочавши випуск нової складної техніки, зокрема дизельних двигунів та електрообладнання для атомних криголамів.
Розбудова Салтівського масиву 14 вересня 1961 року Сталінський район отримав назву Московський, а з кінця 1960-х років розпочався новий етап його історії — будівництво Салтівського житлового масиву, найбільшого в Україні. За генеральним планом 1965—1967 років Салтівське плато стало основним районом розселення харків'ян, де вперше в місті почали зводити 16- та 24-поверхові будинки.
Для вирішення транспортних проблем жителів «спального району» у 1970–1980-х роках було прокладено лінії метрополітену, розширено трамвайну та тролейбусну мережі, збудовано найбільше в місті трамвайне депо. Разом із житлом розвивалася і соціальна сфера: відкривалися потужні торгові центри, як-от універмаги «Харків», «Україна» та «Московський», створювалися численні дитячо-юнацькі спортивні клуби, що виховали олімпійських чемпіонів та світових майстрів спорту.
Сучасність та перейменування Кризові явища кінця 1980-х та розрив економічних зв'язків на початку 1990-х років призвели до занепаду деяких промислових гігантів, зокрема заводу «Серп і молот», території яких згодом були ревіталізовані під комерційні потреби. Район продовжував розвиватися як потужний житловий масив із розгалуженою інфраструктурою, а його межі поступово розширювалися за рахунок новобудов на Північній Салтівці.
11 травня 2022 року, внаслідок повномасштабного російського вторгнення та політики дерусифікації, район офіційно отримав назву Салтівський, що остаточно закріпило його історичний та географічний зв'язок із найбільшим житловим масивом Харкова.
Герб
Поле англійського (чотирикутного з гострою основою) щита увігнуто пересічене й унизу розсічене; у верхньому зеленому полі герб Харкова: кадуцей (золотий жезл зі срібними крилами, обвитий срібними зміями) і ріг достатку, наповнений плодами і квітами, навхрест; у другому лазуровому полі — будівлі, що зображають архітектурний ансамбль району, в третьому помаранчевому полі — шестерня, всередині якої знак атома.
Промисловість і торгівля У районі працюють 33 промислових підприємства, серед них відомі далеко за межами України — АТ «Автрамат», ПрАТ «Хлібозавод "Салтівський"», АТ «ХЕЛЗ», ТОВ «Промелектро».
Освіта та наука У Салтівському районі діють 8 НДІ, серед яких провідні у своїх галузях — Науково-дослідний та проєктно-конструкторський інститут технології електромашинобудування, Науково-дослідний інститут лазерних технологій, Науково-дослідний інститут неврології, психіатрії та наркології, Науково-дослідний інститут охорони здоров'я дітей і підлітків.
Система освіти в районі представлена всіма видами навчальних закладів: Державний біотехнологічний університет; Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління» ХНУ імені В.Н. Каразіна; Український державний університет залізничного транспорту; сім професійно-технічних навчальних закладів та навчально-виробничий центр фахової освіти № 2, у яких навчаються близько 7 тис. підлітків.
У районі діють 37 загальноосвітніх шкіл, у яких навчається близько 25 тис. дітей, у тому числі близько 600 дітей — у приватних школах, працює понад 2 500 педагогів. У школах створені 11 музеїв військово-патріотичного виховання й історико-краєзнавчого напрямку.
Дошкільних навчальних установ, у яких виховується понад 6 тис. дітей, — 32 одиниці, із них: 27 — загального розвитку; три — комбінованого типу; один — санаторного типу; один — спеціалізованого типу.
Культура та туризм У районі діє 23 установи культури, у тому числі: підлітковий клуб «Ровесник» (з філією «Зміна» та ОСП); дитяча художня школа № 2 імені Левченка; дитяча музична школа № 15 імені Моцарта з однією філією; дитяча школа мистецтв № 3 з двома філіями; центральна бібліотечна мережа, що об'єднує 13 масових бібліотек, книжковий фонд яких становить понад 100 тис. екземплярів; Палац культури НПП «ХЕМЗ».
На території району розташовані: міський музей ім. К. І. Шульженко; працює Харківська обласна пожежно-технічна виставка, єдиний в Україні районний музей-діорама «Афганістан — як це було», експозиція історії Салтівського району.
Охорона здоров'я У де'яти лікувально-профілактичних установах району надається медична допомога близько 370 тис. жителів Салтівського, Немишлянського, Слобідського та Київського районів міста Харкова.
Спорт та позашкільна діяльність У районі діють дві спортивні школи (ДЮСШ № 4, 13), клуб юних моряків, центр позашкільної освіти «Мрія», у яких займаються близько 5,5 тис. дітей.
За місцем проживання працюють близько 10 клубів, які відвідують близько 2 тис. підлітків.
На території району розташований Харківський міський палац дитячої та юнацької творчості, де організовані різноманітні спортивні секції, гуртки, творчі колективи, в яких займаються понад 5 тис. дітей.
Житлове господарство У районі експлуатуються 5 966 будинків, загальною площею 5,4 млн м². Довжина мереж зовнішнього вуличного освітлення понад 300 км.
Примітки
Джерела Московский район. г. Харьков. Исторя и современность Московський район Московський район м. Харкова: Становлення, розвиток, сьогодення : Довідник / Ю. Я. Кроль, О. Ф. Амеріна, Є. П. Бабенков та ін. — Х.: Регіон-інформ, 1997. — 116 с.