Туви́нська мо́ва (самоназва , «тива дил») — мова тувинців, основного населення Республіки Туви (суб'єкт РФ), тюркського народу південно-східного Сибіру (Центральна Азія).
Майже всі тувинці (99 %) володіють рідною мовою. Це найвищий показник серед національних меншин Російської Федерації.
Розповсюдження і кількість мовців
Тувинською мовою розмовляють тувинці Туви (Росія), а також алтайські тувинці північно-західних районів Монголії та Китаю.
Чисельність носіїв тувинської мови — понад 200 тис. осіб.
Класифікація і діалекти тувинської мови
Тувинська мова класифікується лінгвістами як північно-східна тюркська мова алтайської мовної сім'ї, і разом з сойотською і тофаларською мовами творить саянську мовну підгрупу; часто також об'єднують ці мови з близько спорідненими алтайськими і хакаською в одну мовну підгрупу.
У тувинській мові виділяють 4 основні групи діалектів:
центральний — діалект ліг в основу літературної мови; включає ряд говірок. Поширений у Сут-Хольському, Дзун-Хемчикському, Овюрському, Чаа-Хольському, Улуг-Хемському, Чеді-Хольському та Пій-Хемському кожуунах. західний — діалект тувинського населення верхів'їв річки Хемчік, це гірські Бай-Тайгинський, Барун-Хемчикський та Монгун-Тайгинський кожууни. Активно взаємодіє з алтайськими мовами. тоджинський — поширений у тувинців-тоджинців, великого субетносу тувинців, який проживає на північному сході Тиви в районах, що прилягають до верхів'я Бій-Хему (Тоджинський та схід Пій-Хемського кожууну); характеризується значною кількістю «мисливської і тваринної» лексики; притаманна назалізація. Інколи розглядається як окрема мова, що разом із тофаларською, сойотською та цаатанською утворюють окремий тайговий підрозділ саянських мов. південно-східний — використовується в Тандинському, Тес-Хемськомому, Ерзинському, Каа-Хемському та Тере-Хольському кожуунах, на півдні Тандинського хребта, займаючи головним чином простір від верхів'я річки Ерзін до місцевості Устуу-Шинаа в Тес-Хемському кожууні. Всередині цього діалекту виділяють каа-хемську, тере-хольську, тес-хемську та інші говірки. Хубсугульська (хубсугул-уйгурська, Khöwsögöl Uigur) говірка розповсюджений у тувинців-ценгельців Монголії, що живуть на сході Хубсугульського аймаку. Характерною особливістю діалекта є те, що він зазнав значного впливу з боку монгольської мови.
Характерні риси тувинської мови
Прикметними особливостями тувинської мови є:
У фонетиці: наявність коротких, довгих і фарингалізованих голосних звуків. наявність сильних і слабких приголосних звуків.
У морфології: іменникові властиві граматичні категорії числа, присвійності, відмінка й суб'єктивної оцінки.
У лексиці: значна кількість мовних запозичень, в тому числі і корневих іменникових, з монгольської мови. літературна норма має значний лексичний вплив російської мови.
Писемність і абетка
Першою абеткою, що нею користувалися тувинці, справедливо можна вважати монгольське письмо. Писемність власне тувинської мови створено у 1930 році відразу після перемоги народної революції в Туві (1929 рік) на основі латинки (ця абетка має обмежений вжиток і зараз). З 1941 року здійснюється переведення тувинської писемності на кириличну основу (ця абетка є чинною в теперішній час).
Кирилична абетка тувинської мови:
А а Б б В в Г г Д д Е е Ё ё Ж ж З з И и Й й К к Л л М м Н н Ң ң О о Ө ө П п Р р С с Т т У у Ү ү Ф ф Х х Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э Ю ю Я я
Деякі особливості використання літер тувинської абетки:
літера Ңң = «ng», [ŋ]; з неї не починаються слова. літера Өө = «ö», [ø]. літера Үү = «ü», [y]. літера Ьь вживається лише в словах російського походження. літера Ъъ використовується як знак ларингалізації, тобто для позначення гортанності звука.
Використання тувинської мови
Оскільки тувинська є рідною мовою для переважної більшості населення Туви (рідкісний випадок для російських автономій), то вона знаходить широке використання як у побуті, так і громадському житті республіки. Тувинська — мова ЗМІ, в тому числі і телебачення, навчання, як шкільного так і вищого, книг, побутового спілкування тощо.
В Інтернеті тувинська мова представлена відносно слабко — діє єдиний, але значний за обсягом, тувинськомовний форум; Тувинська Вікіпедія тривалий час перебувала у стані розробки (тестовому режимі).
Під час збройної агресії Росії проти України тувинських радистів подекуди використовують для комунікації, щоб їх не могли зрозуміти у разі, якщо ЗСУ перехоплять цю комунікацію.
Див. також Тувинська література
Виноски
Джерела, посилання і література
, Том 11. Кн.1, К., 1984, стор. 380 Англійсько-тувинський і тувинсько-англійський online розмовний словник Сайт тувинського народу (тувин.) Матеріали з тувинської мови і фольклору (англ.) Тувинська абетка Исхаков Ф. Г., Пальмбах А. А. Грамматика тувинского языка., М., 1961 Сат Ш. Ч. Формирование и развитие тувинского национального литературного языка., Кызыл, 1973 Тувинська мова на сайті Ethnologue: Tuva. A language of Russian Federation Тувинська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Tuvinian Тувинська мова на сайті WALS Online: Language Tuvan