Жан Шлюмберже справжнє ім'я та прізвище Поль Конрад Ніколаус Йоганн Шлюмберже (; 26 травня 1877, Гебвіллер, Гранд-Ест — 25 жовтня 1968, Париж) — французький письменник, поет та журналіст.
Біографія Син Поля Шлюмберже, спадкоємця сім'ї текстильників ельзаського походження та Маргарити де Вітт, онуки політика Франсуа Гізо.
Автор романів, п'єс та збірок віршів. Разом з Андре Жідом та Жаком Копо був серед засновників французького літературного журналу «La Nouvelle Revue française».
Серед своїх друзів були Андре Жід та відома письменниця Маргеріт Юрсенар.
Президент французького ПЕН-клубу (1946—1951). Член Німецької академії мови та поезії.
Ж. Шлюмберже було надано звання почесного доктора Лейденського університету (1954) разом з Е. М. Форстером та В. ван Врісландом.
Нагороди
Велика літературна премія Французької академії (1942), Почесний доктор Лейденського університету (1954), Гран-прі з літератури (1955), Медаль Гете міста Франкфурта (1959).
Вибрані твори Poème des temples et des tombeaux (1903) Le mur de verre (1904) Heureux qui comme Ulysse (1906) Césaire ou la puissance de l'esprit — Théâtre (1908) La mort de Sparte (1910) Épigrammes Romaines (1910) L'Inquiète Paternité (1911) Les fils Louverné (1914) Un homme heureux (1920) Un miracle de Notre-Dame — Théâtre- (1920) Le bien public — Théâtre (1921) Le Camarade infidèle (1922) Le marchand de cercueil — Théâtre (1922) Le Lion devenu vieux (1924) In Memoriam (100 Ex) 1925 Dialogues avec le corps endormi (1925) Traité 1 — L'Enfant qui s'accuse (1927) L'Amour, le Prince, la Vérité (1927) Les Yeux de dix-huit ans (1928) Saint-Saturnin (1930) La tentation de Tati — Théâtre 1932 Sur les frontières religieuses (1934) Histoire de quatre potiers (1935) Plaisir à Corneille (1936) Essais et dialogues (1937) Stéphane le glorieux (1940) Jalons (1941) Théâtre (1943) Nouveaux jalons (1943) Le Procès Pétain (1949) Éveils (1950) Passion (1956) Madeleine et André Gide (1956) Œuvres (1958)
Примітки
Посилання Jean Schlumberger