Але́н Рене́ () (*3 червня 1922, Ванн, Франція— †1 березня 2014, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор, класик французького кіномистецтва. Його ранні режисерські роботи відносять до французької «новій хвилі». Незважаючи на тривалу і продуктивну кар'єру, міжнародне визнання отримав за три ранні фільми: «Ніч і туман» (1955), «Хіросіма, любов моя» (1959), «Торік в Марієнбаді» (1961). Двічі удостоєний Призу Жана Віго: у 1954 та 1956 роках.
Життєпис Ален Рене народився і виріс у Бретані. З дитинства захоплювався кінематографом і в чотирнадцять років вже зняв любительською камерою свій перший короткометражний фільм «Фантомас». Одночасно він цікавиться фотографією та літературою, особливо Гарі Діксоном, М. Прустом та Андре Бретоном. Як актор дебютував у 1942 році в невеликій ролі у фільмі «Вечірні відвідувачі». у 1943-му поступив до державної кіношколи IDHEC на факультет режисури монтажу.
У 1946 році в Німеччині Рене бере участь у фронтовому театрі під керівництвом Андре Вуазена. В тому ж році він працює помічником режисера і режисером монтажу у фільмі «Париж 1900». Режисерським дебютом Алена Рене став короткометражний документальний фільм «Ван Гог» (1947). Фільм приніс режисеру міжнародне визнання: «Ван Гог» удостоївся премії МКФ у Венеції та премії «Оскар» за найкращий короткометражний фільм. Протягом наступних десяти років він випускає декілька документальних фільмів, у тому числі про фабрику Пешіне.
Світову славнозвісність Ален Але отримав завдяки успішній співпраці з французькими письменниками школи «нового роману». Зокрема, у 1959 році на екрани вийшов його перший повнометражний фільм «Хіросіма, любов моя» за сценарієм Маргеріт Дюрас, а в 1961 році — «Торік в Марієнбаді», сценарій до якого написав Ален Роб-Грійє.
До переліку найвідоміших робіт Рене входять також знята за сценарієм Хорхе Семпруна стрічка «Війна закінчена» про франкістську Іспанію та фільм «Ставіскі», присвячений життю французького афериста Олександра Ставіського. Всього фільмографія режисера налічує близько 20 повнометражних стрічок.
Ален Рене помер увечері 1 березня 2014 року у 91-річному віці в колі сім'ї. За два тижні до смерті на 64-му Берлінському кінофестивалі була презентована остання робота Рене — «Кохати, пити і співати», відмічена на огляді премією Альфреда Бауера.
Фільмографія
Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки1948Ван ГогVan Gogh документальний1950ГернікаGuernica документальний1955Ніч і туманNuit et brouillard1959Хіросіма, любов мояHiroshima mon amour1961Торік в МарієнбадіL'Annee derniere a Marienbad1963Мюріель, або Час поверненняMuriel ou le temps d'un retour1966Війна закінченаLa guerre est finie1968Кохаю тебе, кохаю Je t'aime, je t'aime1974СтавіскиStavisky1977ПровидінняProvidence1980Мій американський дядечкоMon oncle d'Amerique1983Життя — це романLa vie est un roman1984Любов до смертіL'amour à mort 1986МелодрамаMélo1989Я хочу додомуI Want to Go Home1993Палити/Не палитиSmoking/no smoking1997Відомі старі пісні On connaît la chanson2003Тільки не в губиPas sur la bouche2006СерцяCoeurs2009Дикі травиLes Herbes folles2012Ви ще нічого не бачилиVous n'avez encore rien vu2014Кохати, пити і співатиAimer, boire et chanter
Бібліографія Armes R. The Cinema of Alain Resnais. New York, 1968 Bounoure G. Alain Resnais. Paris, 1967; Ward J. Alain Resnais or The Theme of Time. London, 1968 Monaco J. Alain Resnais. The Role of Imagination. New York, 1978.
Джерела
Примітки
Посилання