Марі́ Мердра́к (; бл. 1610, Мандр-ле-Роз, Валь-де-Марн, Іль-де-Франс, Франція — 1680, Франція) — французька вчена, хімік, авторка першого хімічного трактату для жінок, написаного жінкою: «Проста і милосердна хімія для дам» (). Трактат, що описував способи приготування ліків і косметичних засобів, а також різноманітне хімічне обладнання і методи роботи з ним. Хоча Марі Мердрак не зробила значущих наукових відкриттів, вона була досвідченою хімікинею-практиком і обізнаною фармацевткою. Коли Мердрак писала свій трактат, хімію взагалі не виділяли як окрему дисципліну і не викладали в університетах. Нечуваною була й заява авторки, що «розум не має статі» і її позиціювання себе як науковиці, що ставить свою науку на службу іншим жінкам. Трактат неодноразово перевидано у Франції, зокрема, за життя авторки, і перекладено іншими мовами.

Життєпис Марі Мердрак народилася близько 1610 року в Мандр-ле-Роз. Про її життя відомо здебільшого лише те, що вона сама писала про себе в своєму трактаті. Батьк Марі був сільським нотаріусом. Вона мала сестру Катрін (в шлюбі Ла Гетт), яка 1681 року опублікувала книгу мемуарів. 1625 року Мердрак вступила в шлюб з Анрі де Вібраком, капітаном гвардії , герцогом Ангулемським, і оселилася в його замку Гробуа (). Після одруження вона познайомилася з графинею де Гіш, дружиною , графа де Гіш, яка стала її подругою і покровителькою і якій вона згодом присвятила свій трактат.

Достеменно невідомо, коли і як Марі Мердрак захопилася хімією. Однак збереглися відомості про те, що вона спочатку читала доступну їй літературу з хімії й алхімії, а згодом завела власну лабораторію, в якій проводила досліди. Вона навіть мала власну високотемпературну піч: це тим більше дивно, що для володіння подібною піччю був потрібен спеціальний дозвіл короля. Ймовірно, підтримку, як моральну, так і фінансову, їй надавала графиня де Гіш. Основною метою Мердрак було створення лікувальних і косметичних засобів, які могли б використовувати жінки, причому вона безоплатно ділилася своєю продукцією з усіма, хто потребували. Крім того, вона ретельно записувала складені нею рецепти і через два роки вирішила опублікувати їх у вигляді книги. За її словами, цьому передували тривалі сумніви:

Я починала цей скромний Трактат виключно для себе самої, щоб не втратити знання, отримані завдяки довгій праці та багатьом дослідам. Згодом мені захотілося його надрукувати, але якщо я мала причини зробити мою працю спільним надбанням, то були й причини залишити її прихованою: я твердила сама собі, що жінці не належить повчати; що їй слід зберігати мовчання, слухати та вчитися самій, не виказуючи, що має якісь знання; що видання книги їй, по-перше, недоступне, а по-друге, здатне лише нашкодити її репутації: адже чоловіки зневажають та чорнять будь-які породження жіночого розуму. Але, разом з тим, я тішила себе думкою, що буду не першою жінкою, що виступила друком, що розум не має статі і що якби жінки були настільки ж освіченими, як чоловіки, якби на їхню освіту витрачалося стільки ж часу та коштів, то вони ні в чому не поступалися б чоловічій статі.

1666 року опубліковано її трактат «La Chymie Charitable et Facile, en Faveur des Dames» («Проста і милосердна хімія для дам»), написаний французькою мовою і розрахований на жінок. З одного боку, Мердрак писала простою і зрозумілою мовою, доступною найширшій аудиторії; з іншого боку, не уникала технічних подробиць і давала виключно докладні настанови.

Трактат обсягом 330 сторінок складався з шести частин. У першій Мердрак детально описувала хімічний інструментарій, методи проведення дослідів і різні міри ваги. Друга присвячена властивостям лікарських трав. У третій йшлося про субстанції тваринного походження. У четвертій Мердрак, зачіпаючи галузь неорганічної хімії, писала про властивості металів. У п'ятій описано засоби від конкретних недуг, таких як головний і зубний біль. Нарешті, шосту частину присвячено різноманітним косметичним засобам: кремам, пахощам, фарбам для волосся, відбілювачам зубів тощо. Мердрак також застерігала своїх читачок від використання деяких популярних на той час засобів, які могли становити небезпеку (наприклад, сполук ртуті для відбілювання шкіри), і закликала ділитися приготованими ліками з незаможними, як це робила вона сама. Усвідомлюючи високу вартість і недоступність певних складників і обладнання для багатьох читачок, Мердрак описувала їх дешевші і прості аналоги, давала поради щодо самостійного виготовлення необхідних інструментів, і навіть запрошувала читачок у власну лабораторію. Практичні, прикладні відомості спиралися в її книзі на теоретичну базу. Багато в чому Мердрак дотримувалася вчення Парацельса, однак вона піддавала сумніву твердження алхіміків, яким нібито вдавалося отримати золото і срібло: за її словами, їхні умоглядні теорії ніколи ще не підтверджувалися практикою і безпосередньою демонстрацією.

Ймовірно, «Проста хімія» стала першою книгою з цієї науки, яку написала жінка.

Зрештою її трактат офіційно схвалив медичний факультет Паризького університету як такий, що містить «лише те, що може бути корисним публіці». «Проста хімія» була популярною в кінці XVII — на початку XVIII століття і тричі перевидавалася ще за життя авторки. Крім того, її принаймні шість разів перекладено німецькою мовою і один раз — італійською. У французькому виданні 1687 року на фронтиспісі з'явився портрет авторки: зображена Марі Мердрак сидить на ящику з матеріалами і вказує на книжкові полиці й різноманітне хімічне обладнання.

Примітки

Література

Посилання