Александр Марморек (19 лютого 1865, Мельниця-Подільська, ГаличинаLa Galicie était jusqu’à la Première Guerre mondiale une province de l’Empire austro-hongrois. — 12 липня 1923, Париж) — лікар, бактеріолог та сіоністський діяч.

Біографія Народився 19 лютого 1865 року в багатодітній родині доктора Йосефа (1838—1900) і його дружини Фрідерік (уроджена Якобсон, 1838—1921) Марморек. У Александра було три брати та сестра. Його брат Оскар — відомий віденський архітектор. Александр Марморек одружився в 1910 році з Рахель Стайнберг (1873—1963), яка також була лікарем у Парижі з 1900 року. Дітей у них не було.

Кар'єра

Лікар і біолог Марморек вивчав медицину у Відні, де й оселилася його родина. Він отримав ступінь лікаря у 1887 році, а в 1894 році, після публікації його досліджень про септичні захворюванняVersuch einer Theorie der septischen Krankheiten: auf grund experimenteller untersuchungen, Alexander Marmorek, 1894, де він висвітив важливість лімфатичних вузлів для захисту від бактерій, Луї Пастер дізнався про нього і запросив його до свого інституту в Парижі, де у віці 28 років Марморек став керівником лабораторії в 1895 році. Науковець зосередив свої дослідження на стрептококу і розробив антистрептококову сироватку, запропонувавши лікування пологової гарячки.Voir, Le streptocoque et le serum anti-streptococcique, Ann. Inst. Pasteur 9:593-620 (1895) для лікування скарлатиниTraitement de la scarlatine par le sérum antistreptococcique, Institut Pasteur. Annales 10, 1896. Проте його антистрептококова сироватка зрештою мала переважно ветеринарне застосування.

У жовтні 1898 року інститут Пастера направив доктора Марморека з місією до Відня у зв'язку з епідемією чуми, яка спалахнула в цьому місті.

З 1900 року він працював над пошуками ліків від туберкульозу. Марморек представив, не отримавши схвалення і інституту Пастера, 17 листопада 1903 року, до Французької академії медицини результати своїх досліджень і вакцину проти туберкульозуSérum et vaccin antituberculeux, Archives générales de médecine, 1903. Він залишив інститут Пастера і переїхав до власної лабораторії в Парижіsitué au 72 Rue de Longchamp, де продовжував дослідженняDiagnostic de la tuberculose par la méthode de la déviation du complément, Presse médicale 17, 1909 до 1914 року.

Під час Першої світової війни, не маючи змоги продовжити свої дослідженняAlexandre Marmorek est de nationalité autrichienne et son séjour en France est difficilement toléré., разом зі своєю дружиною Рейчел поїхав до Трансільванії, щоб надавати медичну допомогу військовополоненим союзників під час епідемій епідемічного висипного тифу, епідемічного поворотного тифу, дизентерії та холери. Марморек повернувся дуже ослабленим, тому що сам захворів, від хвороби тривало одужував.

Коли Марморек повернувся у Париж, професор Шарль Ріше (лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини) запропонував йому свою лабораторію, щоб він міг негайно відновити свою роботу. Марморек продовжив свої бактеріологічні дослідження спірохет. Він замислив оригінальну теорію для пояснення причин імунізації та неімунізації.

Сіоністський активіст Поряд зі своєю кар'єрою лікаря та дослідника в області мікробіології, він брав участь у сіоністському русі. Він був членом сіоністської студентської організації «Кадіма» у Відні. Був серед організаторів (разом зі своїм братом Оскаром) сіоністського конгресу (від Першого сіоністського конгресу 1897 року до 12-го в 1921 р.) і входив до складу виконавчого комітету. Його високо цінував Теодор Герцль, з яким він невтомно з ентузіазмом співробітничав. Він активно співпрацював в організації сіоністських установ, таких як Колоніальний банк і Національний фонд. У 1899 році Александр із братами заснував газету L'Echo Zioniste, яка з перервами виходила до 1921 року. У 1901 році він заснував Сіоністську федерацію Франції і був її першим директором.

Благодійник Александр Марморек створив у 1911 році Диспансер Задок-Канаétabli 40, rue de Sévigné, ouvert à tous les malades, sans distinction de nationalité, ni de religion; mais ayant " pour but particulier de permettre à la population juive indigente, entassée dans les IIIe et IVe arrondissements, de trouver des soins gratuits et des conseils d'hygiène dont il lui soit possible de vraiment profiter ", а також очолив Народний єврейський університет (UPJ).

Смерть Марморек помер 12 липня 1923 року в Парижі. Похований на єврейському цвинтарі в БаньоÉtant mort sans enfants, ce sera son frère Schiller, qui récitera le Kaddish à la cérémonie funéraire, де він спочиває разом зі своєю дружиною Рейчел.

Відзнаки 1898 року він отримав звання кавалера ордена Франца-Йосифа та кавалера Почесного легіону за діяльність по ліквідації спалаху чуми у ВідніPar décret du Président de la République, en date du 18 février 1900, publié au Journal Officiel du 20 février 1900.

В Ізраїлі на його честь названий населений пункт Кфар-Марморек (зараз один з кварталів міста Реховот).

Примітки

Посилання

Олександр Марморек. Біографічний нарис доктора Девіда Джейкобсона за редакцією Товариства друзів Нордау і Марморека Олександр Марморек . Am J Public Health 1923; 13(11):951–952. МАРМОРЕК, ОЛЕКСАНДР , стаття в Єврейській енциклопедії Ісидора Сінгера та Фредеріка Т. Ханемана ВАКЦИНА ТА СЕРУМКА МАРМОРЕКА ВІД туберкульозу JAMA, Журнал американської медицини, 12 грудня 1903 р., том XLI, № 24 Марморек, Олександр (1865—1923), бактеріолог і серолог МАРМОРЕК (Олександр) Національний словник сучасників