Габрієль Дорзіа — французька акторка театру та кіно. Піонерка модних тенденцій в Парижі, що популяризувала дизайн Коко Шанель. Театр Габрієль-Дорзіа в Еперне у Франції названий на її честь.
Життєпис Габрієль Дорзіа народилася в 1880 році. Дебютувала на сцені 1898 року в Королівському театрі Парк у Брюсселі. Вона переїхала до Парижа і з'явилася у фільмі Альфреда Капюса «Біржова війна» (1900), але привернула увагу громадськості саме її виконання в ролі Терези Ербо в «Англійській ланці» (1906). Вона також стала відомою своїм життям поза сценою, зав'язавши романтичні стосунки з акторами Люсьєном Гітрі та Луї Жуве. У неї були тісні дружні стосунки з Жаном Кокто, Жаном Жироду, Коко Шанель, Полем Бурже та Анрі Бернштейном. Під час Першої світової війни Дорзіа покинула Францію, щоб здійснити тур по Сполучених Штатах Америки, де вона збирала гроші для біженців від війни. Після війни гастролювала по Канаді, Південній Америці та решті країн Європи.
У 1921 році Дорзіа знялася в першому фільмі «Інфанта в стилі троянди». Вона зіграла в понад 60 фільмах, включаючи Mayerling, Жахливі батькиі Манон. У 1925 році одружилася з графос Мішеля де Зогебом, другом короля Єгипту Ахмеда Фуада I. Опублікувала свої мемуари Côté cour, côté jardin у 1968 роціFrance and the Americas: Culture, Politics, and History by Bill Marshall, Cristina Johnston (382-3) .
Померла Габрієль Дорзіа в 1979 році.
Театр
Chaîne anglaise Камілья Удіно та Абеля Германа, Театр дю Водевіль (1906) "Якобінці " Абеля Германа, Театр дю Водевіль (1907) Шерубін Франсіса де Круассе, Театр Феміна (1908) "Соната Крейцера " Фернана Нозьєра та Альфреда Савуара (1910) Бель Амі (1912) Les Éclaireuses Моріса Донне, Комеді Маріньї (1913) L'Épervier Франсіса де Круассе, Театр де l'Ambigu (1914) Un homme en habit, і Ів Міранд, Театр Вар'єт (1920) Comédienne Жака Буске, Поля Армона, Театр Нові (1921) Trois et une Дені Аміель, Театр Сен-Жорж (1932) Espoir Генрі Бернштейн, Театр дю Гімназ, з Клодом Дофіном, Віктором Франсеном і Рене Девіллер, (1934) La vie est si courte Леопольд Маршан, Театр Пігаль (1936) Електр Жана Жироду, Театр де l'Athénée (1937) Жахливі батьки Жана Кокто, Театр послов (1938) La Machine à écrire Жана Кокто (1941) Le Dîner de famille Жана Бернара-Люка, Théâtre de la Michodière (1944)
Примітки
Посилання