Національний парк Плато Гортона або Гортон-Плейнз (, Hortan Thanna Jathika Udyanaya) — національний парк у центральному високогір'ї Шрі-Ланки, який був визнаний як національний парк у 1988 році. Розташований на висоті 2100—2300 м над рівнем моря і охоплює гірські пасовища та хмарні ліси. Він багатий на біорізноманіття, і багато видів, які тут зустрічаються, є ендемічними для цього регіону. Це також популярне туристичне місце, яке розташоване за 8 км від Огії, за 6 км від всесвітньо відомої ущелини Огія-Геп/Дондра-Ватч і за 32 км від міста Нувара-Елії.

Географія

Плато Гортона є витоком трьох великих річок Шрі-Ланки: Махавелі, Келані та . На сингальській мові плато відоме як рівнини Маха Елія (මහ එළිය තැන්න). Тут знайдено кам'яні знаряддя праці, що сягають культури . Рослинність плато — це луки, що перемежовуються гірськими лісами, і включає багато ендемічних деревних рослин. Великі стада шрі-ланкійських оленів замбар є типовими ссавцями, а парк також є важливою зоною для птахів з багатьма видами, не тільки ендемічними для Шрі-Ланки, але й обмеженими плато Гортона. є однією з головних загроз для парку, і деякі дослідження показують, що це викликано природним явищем.

Серед туристичних визначних пам'яток парку — урвище «Кінець світу» та водоспад Бейкера.

У 20 столітті в парку знову з'явилися записи про слонів.

Плато Гортона знаходиться на південному плато центрального високогір'я Шрі-Ланки. Піки Кірігалпотта (2389 м) та Тотупола Канда (2357 м), друга і третя за висотою вершини Шрі-Ланки (після гори Підуруталагала, 2524 м), розташовані на заході та на півночі відповідно. Висота парку коливається від 1200 до 2300 метрів. Знайдені в парку породи належать до архейського віку і належать до високої серії докембрійської ери і складаються з , чарнокітів і гранітних гнейсів. Тип ґрунту червоно-жовта опідзолена група, поверхневий шар вкритий гнилою органікою.

Середня річна кількість опадів перевищує 2000 мм. Часта хмарність обмежує кількість сонячного світла, доступного для рослин. Середньорічна температура 13 °C, але температура значно змінюється протягом дня, досягаючи 27 °C у денний час і знижується до температури 5 °C вночі. Протягом південно-західного сезону мусонів швидкість вітру іноді досягає сили шторму. Хоча деяка кількість дощу випадає протягом всього року, сухий сезон настає з січня по березень. Наземні заморозки звичайні в лютому. Туман може зберігатися більшу частину дня протягом вологого сезону (травень—жовтень). У парку можна побачити багато басейнів і водоспадів, а саме плато Гортона вважається найважливішим вододілом Шрі-Ланки. Плато Гортона є місцем витоків важливих річок країни, таких як Махавелі, Келані та Валаве. Плато також живить такі річки як Белігул-Ойя, Агра-Ойя, Кірікеті-Ойя, Ума-Ойя і Богаванталава-Ойя. Завдяки великій висоті, тумани і хмари приносять на землю значну кількість вологи. Річки та струмки з повільною течією, болота та водоспади є важливими водно-болотними місцями існування парку.

Історія

Початкова назва місцевості була Маха Елія Тенна (මහ එළිය තැන්න — «велика відкрита рівнина»). Але в британський період плато було перейменоване на честь сера , британського губернатора Цейлону з 1831 по 1837 рік, який їздив до цього району, щоб зустрітися з з Сабарагамуви в 1836 році, у 1834 році лейтенантом Вільямом Фішером з 78-го полку та лейтенантом Альбертом Вотсоном з 58-го полку, які офіційно «відкрили» плато. Тут знайдено кам'яні знаряддя праці, що сягають культури Балангода. Місцеве населення, яке проживало в низинах, піднімалося в гори, щоб добувати дорогоцінні камені, залізну руду, будувати зрошувальний канал і заготовляти деревину. 6-метровий , витягнутий з болота, показав, що в пізній четвертинний період в цій місцевості був напівпосушливий клімат, а рослинний світ мав обмежену кількість видів.

Оскільки Шрі-Ланка має довгу неописану історію, існує значна і логічна народна історія, яка також з деякими відхиленнями поєднується з епосом «Рамаяна». Вважається, що гора Тотупала на плато Гортона була місцем, де король Равана посадив свій літак «Дандумонарая». Згідно з переказами, король Равана викрав Сітху, яка була дружиною Рами, щоб помститися за те, що вона відрізала ніс його сестрі, Супарніці. Це спровокувало Раму в Індії, і він очолив армію, яка складалася з мавп, подібних до людей, лідером якої був Гануман. У переказах Гануман підпалив плато Гортона, і ця пожежа тривала довго. Оригінальна назва, Маха Елія Тенна, несе значення: «Надзвичайно освітлена земля». Навіть зараз верхній шар ґрунту може здатися чорнувато-сірого кольору. Місцеві університети провели деякі дослідження ґрунту, і виявили, що верхній шар містить велику кількість карбонату кальцію та поташу. Для жителів Шрі-Ланки плато Гортона є дуже важливим в їх історії та культурі.

Сер Джозеф Далтон Гукер порадив британському уряду «залишити всі ліси на висоті понад 1500 м непорушними», і в 1873 році було видано адміністративний наказ, який забороняв будь-яку вирубку лісів у цьому регіоні. Плато Гортона було визнане заповідником дикої природи 5 грудня 1969 року і через велику цінність його біологічного різноманіття 18 березня 1988 року заповідник був переведений в розряд національних парків. Заповідник Пік-Велдернесс, який знаходиться на заході, примикає до парку. Площа землі, охопленої Плато Гортона, становить 31,6 км² (3160 га). Плато Гортона містить найбільшу територію хмарного лісу, яка все ще існує на Шрі-Ланці. У липні 2010 року Центральне нагір'я Шрі-Ланки, яке включає національний парк Плато Гортона, заповідник Пік-Велдернесс і гірський хребет Наклз загальною площею у 568,44 км² ( га) та прилеглою (буферною зоною) площею 726,45 км² ( га), було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Флора

Рослинність парку поділяється на дві відмінні групи: 20 км² (2000 га) вологої патни (сингальська: , гірські луки) та 11,6 км² (1160 га) субтропічних гірських . У парку зафіксовано близько 750 видів рослин, що належать до 20 родин. Полог лісу досягає висоти 20 м і містить калофілум вокери (Calophyllum walkeri), утворюючи співтовариства з різними видами миртових, такими як Syzygium rotundifolium і S. sclerophyllum, а також представниками лаврових, включаючи Litsea, Коричник (Cinnamomum) і Actinodaphne speciosa. Шар підліску характеризується покритонасінними стробилянтами (Strobilanthes) spp. Потужність рослинності стробилянтів перешкоджає розвитку трав'яного ярусу. Карликові види бамбука, такі як Indocalamus і Ochlandra, також зустрічаються в шарі підліску. Кущі родомирту повстяного (Rhodomyrtus tomentosa) особливо густо ростуть на узліссі та біля гірських вершин. Такі види, як Gordonia і рододендрон деревний, поширилися на Шрі-Ланку, уздовж Західних Гатів Південної Індії з Гімалаїв і нині широко розповсюджені в цій місцевості. У парку зафіксовано майже 54 види деревних рослин, з яких 27 (50 %) є ендеміками Шрі-Ланки. Часті пожежі та випас худоби характеризують пасовищної флори. На луках переважають Arundinella villosa і Chrysopogon zeylanicus . У низинних районах зустрічаються заболочені місцини або повільні потоки, а також макрофіти, такі як апоногетон jacobsenii, види осоки Isolopis fluitans і Utricularia spp. часто зустрічаються поблизу цих потоків. Бамбук Chimonobambusa densifolia росте вздовж берегів струмків, а поблизу болотистих ділянок зустрічаються такі види трав, як Juncus prismatocarpus, Garnotia mutica, Eriocaulon spp. та Exacum trinervium. У вологих улоговинах зустрічаються такі трави, як Chrysopogon zeylanicus і Cymbopogon confertiflorus. Трав'яниста флора пасовищ представляє види помірного клімату, включаючи жовтець, шолудивник, жовтозілля, тирлич і приворотень, а також тропічні види, такі як Eriocaulon і Ipsea speciosa (рідкісна ендемічна нарцисова орхідея). Найбільш поширені бореальні трав'янисті рослини парку — фіалка, лобелія, гаультерія, суниця, подорожник.

Стовбури і гілки дерев прикрашені багатьма видами папоротей, ликоподіумом, лишайниками, орхідеями. Краси лісам додають лишайники (Usnea barbata), які звисають з гілок. Близько 16 видів орхідей є ендемічними. Інші відомі рослини включають такі чагарники, як Rhodomyrtus tomentosa, Gaultheria fragrantissima, трави, Exacum trinervium, E. walkeri, Drosera indica та деревоподібні папороті Cyathea spp. У 2007 році тут було виявлено Anzia, рід листяних лишайників, що належить до родини пармелієвих, який раніше не був зареєстрований на Шрі-Ланці. Існують суперечливі погляди на те, як виникли луки парку, створені людиною чи природою. В даний час вважається, що луки на сухих схилах були утворені вирубкою лісу та пожежами, тоді як луки в низинних районах були природно створені вологими умовами, памороззю та ерозією ґрунтів.

Фауна

Фауна хребетних тварин області налічує 24 види ссавців, 87 видів птахів, 9 видів плазунів і вісім видів земноводних. Шрі-ланкійський слон зник з регіону не пізніше 1940-х років. В даний час найбільшим і найпоширенішим ссавцем є цейлонський самбарський олень. Деякі результати досліджень оцінюють популяцію самбарських оленів на плато приблизно від 1500 до 2000, що, ймовірно, більше, ніж популяція рівнин. Інші види ссавців, що зустрічаються в парку, включають довгоногих землерийок Келарта (родини мідицевих), макак цейлонських, білобородих лутунгів, плямисто-рудих кішок, шрі-ланкийських леопардів, диких кабанів, смугастих мангустів, шрі-ланкійських плямистих оленів, індійських мунтжаків, сірих гігантських білок. Коти-рибалки та європейські видри відвідують водно-болотні угіддя парку, щоб полювати на водних тварин. Підвид червоного тонкого лорі, тонкий лорі плато Гортона (Loris tardigradus nycticeboides, який раніше іноді вважався Loris lydekkerianus nycticeboides) зустрічається лише у високогірних районах Шрі-Ланки і вважається одним з приматів, що знаходяться під найбільшою у світі загрозою зникнення. У липні 2010 року групі дослідників з Лондонського зоологічного товариства вдалося вперше сфотографувати цього ссавця.

У 2016 році в Національному парку Плато Гортона вперше на висоті 2084—2162 м були зафіксовані плямисто-руді кішки (Prionailurus rubiginosus).

Поряд з Огією, Паттіполою та Амбевелою, плато Гортона утворює одну з важливих орнаментальних територій (ВОТ) на Шрі-Ланці. Разом із сусіднім заповідником Піком-Вайлдернесс, плато Гортона містить 21 вид птахів, які зустрічаються лише на Шрі-Ланці. Три види птахів: мухоловка цейлонська, окулярник цейлонський і голуб цейлонський, зустрічаються лише на плато Гортона, в той час як інші ендемічні види включають цейлонську кіту, цейлонську куріпку-шпоронога, курку цейлонську, бородастика жовтолобого, кратеропу цейлонську, куцокрила цейлонського та аренгу цейлонську. Взимку сюди мігрують багато птахів, у тому числі саланги та білочереві серпокрильці. Чубатий змієїд, гірський орел-чубань, шуліка чорноплечий і сапсан є серед хижих птахів, що зустрічаються на плато Гортона. До перелітних хижаків належать луні. Це ключовий район дикої природи. Тут водяться всі шість високогірних ендемічних птахів, у тому числі тьмяно-блакитна мухоловка, окулярник цейлонський, цейлонський лісовий голуб і куцокрил цейлонський. По всьому високогір'ю поширені бюльбюль цейлонський і чагарникова мунія.