Антуане́тта де Бурбо́н-Вандо́м (; 25 грудня 1494, Гамський замок, Сомма, Пікардія, Французьке королівство — 22 січня 1583, замок Жуанвіль) — прародителька клану Гізів, дружина , герцога де Гіза. Бабуся шотландської королеви Марії Стюарт.

Життєпис Антуанетта була передостанньою дитиною і старшою з дочок графа і Марії Люксембурзької. Про її дитинство відомостей збереглося мало. Коли їй було два роки, помер її батько і главою сім'ї став старший з синів, Шарль IV де Бурбон. Її освітою займалася матиMaxwell-Scott, Mary Monica. Antoinette de Bourbon, Duchesse de Guise. 1494—1583.//The Month. A catholic magazine. Band 103. — London: Longmans, Green, and Co., 1904. — pp. 176—188.

1513 року Антуанетта була в числі супровідників Клод Французької при зустрічі з її майбутнім чоловіком, герцогом Ангулемським, який згодом став королем Франції Франциском I. Тоді вона й познайомилася з , який перебував у свиті Франциска. Трохи пізніше Франциск від імені Клода просив руки Антуанетти в її брата і отримав згоду. 9 червня 1513 підписано шлюбний контракт, і кілька днів по тому Антуанетта одружилася з Клодом Лотаринзьким, у шлюбі з яким народила дванадцять дітей.

Перші роки шлюбного життя Антуанетта провела в замку Бар-ле-Дюк, самостійно керуючи великим господарством, оскільки її чоловік у той час разом з королем Франциском проводив військову кампанію в Італії. У Бар-ле-Дюк вона народила перших дітей — дочку Марію і сина Франсуа. Коли 1519 року свекруха Антуанетти, Філіппа Гельдернська, вирішила піти в монастир, родина переїхала до Жуанвілля. Оскільки Клоду Лотаринзькому доводилося багато часу проводити при королівському дворі в Парижі, обов'язки з управління численними володіннями Антуанетта взяла в свої руки, продемонструвавши неабиякий талант у вирішенні адміністративних і фінансових проблемFraser, Antonia. Mary, Queen of Scots. — London: Weidenfeld & Nicolson, 1969. — p. 43. — ISBN 0297177737. До неї зверталися і як до посередниці щодо майнового спору, так і Антуан де Круа, граф де Порсьєн, просили Антуанетту врегулювати питання щодо .

1528 року Франциск I на знак подяки за військову службу надав її чоловікові перство і титул герцога де Гіза, поклавши тим самим початок новій династичній лінії, що сходила до Лотаринзького дому і зіграла згодом важливу роль в історії французького королівства. У період релігійних воєн у Франції Гізи показали себе стійкими прихильниками католицизму. Сама Антуанетта також мала славу ревної католички, владний характер і сильне почуття сімейної гордості і закликала своїх синів понад усе шанувати і захищати свою віру та інтереси клану Гізів, за що гугеноти прозвали її «матір'ю тиранів і ворогів Євангелія» ()Hilarion de Coste. Les Eloges et vies des reynes, princesses, dames et damoiselles illustres en piété, courage et doctrine, qui ont fleury de nostre temps, et du temps de nos peres. Band 1. — Paris: Sébastien et Gabriel Cramoisy, 1647. — pp. 136—147. Однак, попри безкомпромісність у релігії, вона була також відома своєю благодійністю і милосердям до людей, незалежно від їх вірувань. Так, під час війни вона надала допомогу гугенотам-найманцям, які голодували, забезпечивши їх провіантом і одягом і дозволивши їм безперешкодно повернутися до себе на батьківщину. У Жуанвіллі герцогиня сприяла будівництву лікарень, відновленню церков, зруйнованих під час воєн, а також за її ініціативою засновано монастир для бенедиктинок.

Після смерті Клода де Гіза 1550 року главою клану Гізів став старший син Франсуа, проте кермо влади, як і раніше, залишалося в Антуанетти. Зрідка з'являючись при дворі, більшу частину часу вона проводила в замку Жуанвілль, студіюючи релігійні праці і виховуючи численних онуків і нащадків інших знатних родин. Під її опікою в різний час перебували Марія Стюарт, Катерина Клевська, Марія Лотаринзька (згодом абатиса в Шеллі), а також , один з непримиренних противників короля-протестанта Генріха IV Бурбона. Антуанетта помітно вплинула на виховання своєї внучки Марії Стюарт під час перебування тієї при французькому дворіFraser, Antonia. Mary, Queen of Scots. — London: Weidenfeld & Nicolson, 1969. — p. 42. — ISBN 0297177737, а також була її головною порадницею. У листі від 1 жовтня 1548 року, після першої зустрічі з Марією, герцогиня зазначила, що «вона і справді дуже гарненьке і розумне дитя … в цілому, ми можемо бути нею задоволені»Грэм, Родерик. Мария Стюарт. — М.:Молодая гвардия, 2010. — стр. 54. — ISBN 978-5-235-03335-1. Прагнучи зміцнити родинні почуття, вона також розраховувала забезпечити підтримку Гізам з боку Марії в майбутньому. На церемонії заручення внучки з дофіном Франсуа Антуанетта виступала довіреною особою з боку матері нареченої, оскільки сама Марія де Гіз не змогла бути присутньоюFraser, Antonia. Mary, Queen of Scots. — London: Weidenfeld & Nicolson, 1969. — p. 75. — ISBN 0297177737.

Антуанетта де Бурбон, герцогиня де Гіз, померла в ніч із 22 на 23 січня 1583 року в замку Жуанвілль, переживши всіх своїх дітей, за винятком Рене, абатиси монастиря Сен-П'єр. Похована поруч із чоловіком і старшим сином Франсуа в парафіяльній церкві Жуанвілля. Через чотири роки після її смерті в Англії обезголовлено її внучку, шотландську королеву Марію Стюарт.

Діти Марія (22 листопада 1515 — 11 червня 1560), в першому шлюбі була з Луї, герцогом де Лонгвілем, у другому — з королем Шотландії Яковом V; мати Марії Стюарт. Франсуа (24 лютого 1519 — 18 лютого 1563), 2-й герцог де Гіз, глава католиків, генерал-лейтенант Франції. Луїза (10 січня 1520 — 18 жовтня 1542), була одруженою з Шарлем II де Кроєм. Рене (2 вересня 1522 — 3 квітня 1602), абатиса. Шарль (17 лютого 1524 — 26 грудня 1574), кардинал Лотаринзький, архієпископ Реймський. (18 серпня 1526 — 3 березня 1573), герцог Омальський. Луї (21 жовтня 1527 — 29 липня 1578), кардинал де Гіз, архієпископ Санський. Філіп (3 вересня 1529 — 24 вересня 1529). П'єр (3 квітня 1530 — червень 1530). Антуанетта (31 серпня 1531 — 6 березня 1561), абатиса. Франсуа (18 квітня 1534 — 6 березня 1563), великий пріор Мальтійського ордена. Рене II (14 серпня 1536 — 14 грудня 1566), барон, потім маркіз д'Ельбеф.

Предки

Примітки

Посилання