Кла́дьківка — село в Україні, у Куликівській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 489 (2023) осіб. Від 2017 орган місцевого самоврядування — Куликівська селищна рада.

Село Кладьківка розташоване на лівому березі річки Десна у 28 км від районного центру і у 12 км — від залізничної станції Вересоч. Біля села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Заплавні озера».

Історія Село має давню історію. З 1618 до 1648 року територія Чернігово-Сіверщини входила до складу Речі Посполитій. Шляхтичі Павло та Василь Солтики отримали значні земельні володіння на ленному праві поблизу Десни від короля у 1624 р. Найвірогіднішим періодом заснування села Кладьківки можна вважати 1630-1640-ві роки, коли за словами доктора історичних наук Петра Кулаковського «колонізаційний процес, який Солтики розпочали ще до Смоленської війни … набрав тут значних масштабів».

Найстаріше письмове джерело, у якому згадується село Кладьківка – карта України авторства Гондіуса 1648 року, на якій воно позначено під латинською назвою «Klalkowka».

Після козацької революції, розпочатої у 1648 року, Кладьківка увійшла до однієї з полкових сотень Ніжинського полку. З того часу територія підпорядковувалася Війську Запорізькому під протекторатом Московського Царства, а з 1721 року — Російській імперії. У кінці 18 століття частина землі села належали графу Самойловичу, нащадки якого згодом переселили сюди кріпаків із села Домашлин Чернігівської губернії.

У кінці 19 століття на Десні багатий промисловець Мальцев побудував нову пристань. Це була значна інженерна споруда. Сюди підходили пароплави, баржі і плоти з лісом з брянських лісів. Поряд на початку 20 століття побудовано два лісопильні заводи Митрофаном Батютою і багатим австрійським євреєм Вольфіном.

У 1883 році у Кладьківці відкрили школу. Першим учителем був Заболотний. На початку 20 століття відкрили двокласне міністерське училище.

Після 1917 року більшовики конфіскували і поділили серед бідноти землю заможних селян Митрофана, Філарета та Радіона Батют, С. Бордоноса і поміщиків Савицьких та Цигикало. З осені 1918 до березня 1919 року у селі були денікінці. Вони також грабували селян, забирали зерно, корів, овець, коней. Катуванням і екзекуціями денікінці нагнали страху на людей, і вони тікали на правий берег Десни, поповнюючи лави червоних.

Весною 1919 року до Кладьківки вступив Таращанський полк. Лісопильні заводи були захоплені робітниками і спалені. Перші товариства спільного обробітку землі у селі створили у 1926 році, а сільгоспартіль «Вільне життя» — у 1929 році, виникло кілька невеликих колгоспів. Завершено колективізацію було у 1932 році. Не оминуло Кладьківку і лихо голодомору. Під час голоду кладківчани ходили до сусіднього села Воловиці і вимінювали там свій одяг на будь-яку їжу. Після укрупнень у 1951 році організовано колгосп «Більшовик».

13 вересня 1941 року до села вступили німецькі війська. Вони зайняли приміщення школи, спалили усю наочність, учнівські парти, пограбували і колгосп. За час окупації понад 200 молодих людей примусово відправили до Німеччини. Частині вдалося втекти до партизанів.

Після реокупації у 1943 році почалося відродження села. У 1957 році школа перейшла на однозмінне навчання, побудовано нове її приміщення. У 1958 році село радіофіковано, збудовано колгоспну електростанцію. У 1962 році лікарня перейшла у нове приміщення на 25 ліжок. У 1969 році побудовано новий клуб і приміщення сільради.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Куликівської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Куликівського району, село увійшло до складу Чернігівського району.

Сьогодення На сьогоднішній день на території сільської ради функціонують: агрофірма «Кладьківка», яка займається вирощуванням с/г культур; загальноосвітня школа; будинок культури; фельдшерський пункт; відділення зв'язку; ветеринарна дільниця.

Також діють заклади торгівлі, є транспортний зв'язок з обласним та районним центром (Куликівка), з містом Ніжин.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська80696.30%російська252.98%білоруська50.60%інші/не вказали10.12%Усього837100%

Герб Герб села за формою нагадує щит. Розділений горизонтальною лінією на дві частини. Верхня частина малинового кольору, нижня — блакитного.

Малиновий колір символізує історичні зв'язки Кладьківки зі славною козацькою історією. Саме козаки мали прапор малинового кольору. Лебідь є символом краси, благородства, вірності. Він також вказує на розмаїття пташиного світу місцевості, єдність людини і природи.

Блакитний колір на гербі — це колір чистого неба і водних просторів (річки Десни і навколишніх придеснянських озер). Саме цей колір є одним із домінуючих у природі Кладьківки.

На блакитному тлі зображено три рибки золотого (жовтого) кольору. Риба — це символ того, що з давніх-давен рибальство було завжди в Кладьківці в пошані. Довгий час в селі працював рибколгосп. Риба була завжди одним із джерел матеріального достатку селян. У найважчі часи голоду часто саме риба рятувала людей від смерті.

Відомі люди Батута Олекса Митрофанович — військовий, повстанець; хорунжий артилерії Армії УНР. Вальченко Василь Іванович — військовий, громадський діяч, начальник наказної частини канцелярії Головного отамана Армії УНР, помічник начальника відділу Військового міністерства УНР; старшина Армії УНР. Глотко Григорій Микитович ( 1924) — український баяніст, диригент, педагог. Лівенко Петро Андрійович — стоматолог. Панишко Сергій Дмитрович — український історик, археолог, краєзнавець; кандидат історичних наук. Дослідник Волині давньоруського часу та литовсько-польської доби. Саєнко Г. О. — кавалер ордена Слави трьох ступенів.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Примітки

Посилання Погода в селі Кладьківка У Кладьківці