Володимир Феодосійович Бугайо́в (7 серпня 1933, Чернігів — 9 квітня 2022, Київ) — український режисер та актор. Заслужений артист УРСР (1976). Головний режисер Київського театру юного глядача (1984—1990).

Біографія Народився 7 серпня 1933 року в місті Чернігові (нині Україна). 1956 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва.

Упродовж 1956—1959 років працював у Кіровоградському російському драматичному театрі імені Сергія Кірова.

У 1959—1966 роках — у Донецькому обласному російському драматичному театрі у Жданові.

У 1966—1968 роках — у Донецькому українському музично-драматичному театрі імені Артема.

У 1968—1980 роках — знову у Донецькому обласному російському драматичному театрі.

У 1980—1984 роках — у Київському російському драматичному театрі імені Лесі Україники.

У 1984—1990 роках — головний режисер Київського театру юного глядача.

З 1990 року — доцент кафедри режисури драми та акторської майстерності Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

Дружина — народна артистка УРСР Неоніла Білецька (нар. 1938). Онук — актор Павло Алдошин (нар. 1987)Неоніла Білецька: «Не боюся навіть потворних і божевільних героїнь».

Помер на 89-му році життя 9 квітня 2022 року. Похований в колумбарії Байкового кладовища, біля центрального входу ().

Творчість Поставив вистави «Дамоклів меч» Назима Хікмета (1964); «Не було ні гроша, та раптом алтин» Олександра Островського (1972, 1985); «У списках не значився» Бориса Васильєва (1974); «Снігова королева» Євгена Шварца (1981); «Не був, не перебував, не брав участі» Юрія Макарова (1983); «Завтра була війна» Бориса Васильєва (1984); «Остання жінка Дона Жуана» Леоніда Жуховицького (1994); «Східна трибуна» Олесандра Галіна (1995); «Зикови» Максима Горького (1999); «Луна для пасинків долі» Юджина О'Ніла (2003). Зіграв ролі Петро («Міщани» Максима Горького); Фелікс («104 сторінки про кохання» Едварда Радзинського); Будулай («Циган» Анатолія Калініна); Микола («В пошуках радості» Віктора Розова); Максимов («Колеги» Василя Аксьонова); Достоєвський («Одягнені в каміння» Ольги Форш).

Примітки

Література