Люсі Вер Гейс, до шлюбу Вебб (28 серпня 1831 – 25 червня 1889) — перша леді США з 1877 по 1881 рік (у шлюбі з президентом Резерфордом Гейзом), аболіціоністка, поборниця тверезості та феміністка. Перша перша леді, яка отримала вищу освіту, вона була більш рівноправною господинею, ніж попередниці, беручи активну участь у роботі чоловіка. Заступниця афроамериканців як до, так і після Громадянської війни в США, Люсі Гейс запросила першого афроамериканського професійного музиканта в Білий дім. Разом з чоловіком була учасницею Незалежного ордену дивних стипендіатів.
Історики охрестили її «Лимонадом Люсі» через її стійку підтримку руху тверезості (саме її чоловік заборонив алкоголь у Білому домі); однак, всупереч поширеній думці, за життя її ніколи не називали цим прізвиськом.
Раннє життя Люсі Вер Вебб народилася 28 серпня 1831 року в Чиллікоте, штат Огайо. Її батьками були доктор Джеймс Вебб і Марія Кук. У неї було двоє старших братів, які стали лікарями.
У 1833 році батько Люсі вирушив у будинок своєї сім'ї в Лексінгтон, штат Кентуккі, щоб звільнити 15-20 рабів, яких успадкував від тітки. У той час була епідемія холери, і він доглядав за хворими. Незабаром заразився сам і помер. Друзі матері Люсі порадили сім'ї продати рабів, а не звільнити їх. Марія відповіла, що візьметься за прання, щоб заробити гроші, перш ніж продати раба.
Батько Марії, Ісаак Кук, був прихильником стриманості, і він заохочував молоду онуку Люсі підписати зобов’язання утримуватися від алкоголю.
Вебби були методистами.
Освіта У 1844 році сім'я Веббів переїхала в Делавер, штат Огайо. Брати Люсі вступили до Весліанського університету Огайо. Хоча жінкам не дозволялося навчатися в Весліані, Люсі було дозволено вступити на програму підготовки до коледжу в університеті. У звіті про термін, підписаному віцепрезидентом штату Огайо Весліан у 1845 році, зазначалося, що її поведінка була «незаперечною» (без докору).
Через кілька місяців Люсі Вебб перевелася до Весліанського жіночого коледжу Цинциннаті і закінчила його в 1850 році. Вона була надзвичайно добре освічена для молодої леді свого часу.
Під час навчання в коледжі Люсі Вебб писала есе на соціальні та релігійні проблеми. Один нарис мав назву «Чи узгоджується подорож у суботу з християнськими принципами?». На початку свого навчання вона прочитала оригінальне есе «Вплив християнства на національне процвітання». На неї вплинув суфражистський рух — в одному есе Вебб писала: «Більшість людей визнає, що її (жіночий) розум настільки ж сильний, як і розум чоловіка ... Замість того, щоб вважатися рабинею чоловіка, вона вважається йому рівною в усьому, а в чомусь — вищою».
Шлюб 14-річна Люсі Вебб познайомилася з 23-річним Резерфордом Гейзом в Весліанському університеті Огайо. Мати Резерфорда сподівалася, що вони знайдуть зв’язок, але в цей момент Резерфорд вважав Люсі «недостатньо дорослою, щоб закохатися в неї».
У 1850 році старша сестра Резерфорда Фанні Платт закликала його знову відвідати Люсі. Того літа Люсі було 19, і вони з Резерфордом були учасниками одного весільного свята. Резерфорд був настільки захоплений Люсі, що дав їй приз (золотий перстень), який знайшов у весільному торті.
У 1851 році Резерфорд написав у щоденнику: «Здається, я дуже закоханий у L(ucy)... Її низький милий голос... її ніжні багаті очі». Резерфорд також високо оцінив її розум і характер: «Вона з першого погляду бачить те, що вивчають інші, але, можливо, не вивчатиме те, що не може побачити миттєво. Вона справжня жінка, яка ґрунтується на інстинкті та імпульсі, а не на судженнях і роздумах».
Після того, як пара заручилася, Люсі повернула Резерфорду обручку для весільного торта. Він носив цей перстень до кінця свого життя.
Люсі та Резерфорд одружилися в будинку її матері в Цинциннаті на простій церемонії 30 грудня 1852 року.
Медовий місяць провели у будинку Фанні в Колумбусі, штат Огайо, перш ніж повернутися до Цинциннаті. У Колумбусі Резерфорд подав справу у Верховному суді Огайо, тоді як Фанні та Люсі подружилися. Жінки разом відвідували лекції та концерти. Одного разу Люсі і Фанні пішли на лекцію відомої суфражистки Люсі Стоун. Люсі Гейс погодилася зі Стоун, що реформа шкали заробітної плати для жінок давно назріла, і що «насильницькі» методи іноді слугували меті привернути увагу до необхідності реформ. Люсі Гейс зазначила, що Стоун дотримується позиції, що «все, що належно робити чоловікові, однаково правильно для жінки, якщо вона має владу». За словами Емілі Апт Гір з Президентського центру Резерфорда Б. Гейза, «якби вплив яскравої та агресивної Фанні Платт поширювався на звичайне життя, Люсі Гейс могла б стати активною в русі за права жінок». Однак Фанні Платт померла під час пологів взимку 1856 року. Свою шосту дитину і єдину дочку Люсі Гейс назвала Фанні на згадку про невістку і подругу.
У шлюбі Люсі Гейс народила восьмеро дітей: Бірчард Остін (1853–1926), Вебб Кук (1856–1934), Резерфорд Платт (1858–1927), Джозеф Томпсон (1861–1863), Джордж Крук (1864–1866), Фанні (1867–1867). 1950), Скотт Рассел (1871–1923) і Меннінг Форс (1873–1874).
Раніше чоловік Люсі Гейс вважав скасування рабства надто радикальним заходом. Але під впливом її аболіціоністських настроїв незабаром після їхнього одруження він почав захищати в суді рабів-утікачів, які прибули до Огайо з Кентуккі.
Після обрання Лінкольна в 1860 році Люсі і Резерфорд приєдналися до президентського потяга з Індіанаполіса до Цинциннаті.
Громадянська війна Коли перші звістки про обстріл форту Самтер дійшли до Цинциннаті, Гейс була за війну. Вона відчувала, що якби вона була у форті Самтер із гарнізоном жінок, то, можливо, не було б капітуляції. Її ентузіазм спонукав чоловіка вступити на службу майором до Двадцять третього добровольчого піхотного полку Огайо. Як тільки могла, Люсі – іноді разом із матір’ю та дітьми – відвідувала його в полі. Вона часто допомагала своєму братові, доктору Джо Веббу, доглядати за хворими.
У вересні 1862 року чоловік був поранений у битві в Міддлтоні, штат Меріленд. Вважаючи, що його госпіталізували у Вашингтоні через помилку в оформленні документів, Люсі кинулася до столиці. Зрештою вона знайшла його в Меріленді, і після двох тижнів одужання родина повернулася до Огайо, подорожуючи поїздом з іншими пораненими військами.
Після того, як Резерфорд повернувся до свого полку, Люсі стала постійною відвідувачкою його армійського табору. Вона служила пораненим, розраджувала сумуючих за домом і втішала вмираючих. Вона також забезпечила постачання від цивільного населення Півночі, щоб краще спорядити солдат Союзу. У таборі до Люсі Гейс часто приєднувалася її мати, а її брат Джо був хірургом полку. Солдати 23-го добровольчого полку піхоти Огайо за службу прозвали її «Мати Люсі». У якийсь момент двадцятирічний Вільям Мак-Кінлі годинами доглядав багаття, тому що Люсі Гейс сиділа поруч.
Малий син подружжя Джо помер, коли сім'я перебувала в армійському таборі.
Конгрес У той час як Резерфорд працював у Конгресі, Люсі приєдналася до нього у Вашингтоні на зимовий соціальний сезон. Люсі Гейс регулярно сиділа на галереї Палати представників, щоб слухати дебати в Конгресі. Щоб чоловік міг її помітити, вона часто носила картату шаль.
У 1866 році подружжя Гейзів та інші пари конгресу відвідали місце расових заворушень у Мемфісі та Новому Орлеані, щоб побачити завдану шкоду.
Також Люсі Гейс працювала на благо дітей та ветеранів. У цей період помер майже дворічний син подружжя Джордж.
Перша леді Огайо Поки чоловік був губернатором Огайо, Люсі Гейс часто супроводжувала його під час відвідувань в’язниць, виправних установ для хлопчиків і дівчаток, психічних лікарень і закладів для глухих і німих.
У 1870 році Люсі Гейс із друзями заснувала будинок для солдатських сиріт у Ксенії, штат Огайо.
Спочатку Резерфорд вирішив не балотуватися на третій термін на посаді губернатора, і в 1873 році сім'я переїхала в Шпігель-Гроув. Дядько чоловіка, Сардіс Бірчард, побудував будинок роками раніше, маючи на увазі їх. Згодом цей будинок стане першою президентською бібліотекою.
У 1875 році чоловік Гейс балотувався і виграв третій термін посади губернатора. Важка перемога принесла йому національну популярність. У червні 1876 року був висунутий у президенти Республіканською партією.
Люсі Гейс відігравала активну роль у діяльності чоловіка і лобіювала законодавчий орган штату, щоб забезпечити більше фінансування шкіл, дитячих будинків і притулків для психічно хворих.
Молодшу дитину, названу на честь генерала Меннінга Ф. Форса, народила в 1873 році, але тоді й померла, коли родина Гейзів жила в Шпігель-Гроув.
Перша леді США Президентські вибори 1876 року були одними з найсуперечливіших в історії країни. Гейз був оголошений переможцем лише 1 березня 1877 року, через 5 місяців після дня виборів. Декларація була настільки затримана, що родина Гейзів сіла на потяг до Вашингтона, не будучи впевненою, чи Резерфорд був обраним президентом. Наступного ранку, 2 березня, їх розбудили поблизу Гаррісбурга, щоб отримати новину про те, що Конгрес нарешті оголосив його президентом США.
У перші дні його правління військова окупація Півночі Півдня та епоха реконструкції завершилася.
Коли вони вперше переїхали, кошти на реставрацію Білого дому були недоступні, тому Люсі Гейс дістала старі меблі з горища і переставила речі, щоб приховати діри в килимах і шторах. За словами помічника виконавчої влади Вільяма Кука, «будь-які дійсно хороші речі зобов'язані своїм збереженням цій енергійній леді».
На момент інавгурації Резерфорда посада першої леді США була все більш помітною. Наприкінці ХІХ століття зросла кількість жінок-журналісток. Жінки-репортерки присвятили багато часу й енергії висвітленню найпомітнішої жінки Америки: першої леді. Увага почалася після інавгурації, коли New York Herald написала: «Пані Гейз — найпривабливіша і мила жінка. Вона є життям і душею кожної вечірки... Для мами такої кількості дітей вона виглядає... молодою».
Люсі Гейз була першою дружиною президента, яку преса широко називала першою леді США, коли Мері Клемент Еммс згадала про «першу леді» в газетній колонці про інавгурацію. Удосконалення технології друку означало, що широка аудиторія побачила ескізи нової першої леді з інавгурації 1877 року.
У цей час у першої леді не було звичаю мати штат соціальних помічників, і, на відміну від деяких попередніх перших леді, Люсі Гейс не мала дорослих дочок, які б допомагали брати навантаження. Вона залежала від племінниць, двоюрідних сестер і дочок друзів, які допомагали у світських заходах і оживленні Білого дому.
Люсі Гейс любила тварин. Кіт, птах, дві собаки та коза приєдналися до родини Гейзів у резиденції Білого дому.
У 1879 році Washington Post описала сукню Люсі Гейс на новорічному прийомі в Білому домі: «Сукня панв Гейз була одночасно простою і елегантною... Зі звичним гарним смаком вона не носила прикрас, а білий шлейф її чорного волосся витончено спадав обвислими складками».
На першому офіційному державному обіді 19 квітня 1877 року на честь російського великого князя Олексія і великого князя Костянтина було подано «повну квоту» вина. Але незабаром після цього президент Гейз дав зрозуміти, що алкогольні напої на майбутніх заходах Білого дому більше не подаватимуться. Шість келихів, розставлених у кожній обстановці, викликали гнів прихильників стриманості, і Резерфорд вважав, що Республіканській партії потрібен голос за стриманість. Рішення було прийняте чоловіком, хоча Люсі вплинула на нього. Хоча сім'я Гейзів загалом дотримувалася тверезості, раніше вони подавали алкогольні напої гостям у своєму будинку в Огайо. Але оскільки Люсі Гейс була відомою прихильницею тверезості (чоловік іноді випивав пива, коли відвідував Цинциннаті), саме її звинувачували в сухому закону Білого дому.