Микола Владиславович Банко́вський ( 3 березня 1919, Курськ — 14 серпня 2006) — український і російський радянський актор. Заслужений артист УРСР з 1971 року.
Біографія Народився 3 березня 1919 року в місті Курську (нині Росія). Навчався у Інституті театрального мистецтва у Москві у Павла Массальського.
Упродовж 1951—1956 років працював у Челябінському драматичному театрі імені Самуїла ЦвіллінгаБанковский Николай Владиславович / kino-teatr.ru. ; у 1957—1959 роках — у Алма-Атинському російському театрі драми імені Михайла Лермонтова; у 1960—1963 роках — у Ленінградському драматичному театрі імені Віри Коміссаржевської; у 1963—1968 роках — в Омському драматичному театрі; у 1968—1978 роках — у Кримському російському драматичному театрі імені Максима Горького у Сімферополі; у 1978—1979 роках — у Донецькому обласному російському драматичному театрі у Жданові; у 1979—1983 роках — знову у Кримському російському драматичному театрі імені Максима Горького. У 1983—1991 роках — читець-декламатор товариства «Знання».
Помер 14 серпня 2006 року.
Творчість театральні ролі Терновий («І відлетимо з вітрами» Миколи Зарудного); Журналіст («Зупиніть Малахова!» Валерія Аграновського); Борис Годунов («Цар Федір Іоанович» Олексія Толстого); Яків Богомолов («Яків Богомолов» Максима Горького); Клавдій («Гамлет» Вільяма Шекспіра); ролі у кіно епізод («Про тих, кого пам'ятаю і люблю», 1973); Кранц («Кодова назва «Південний грім»», 1980); адмірал Барнсуел («Останній аргумент королів», режисер Віктор Кісін, 1993, «Укртелефільм»). Автор і виконавець літературних композицій за творами Михайла Булгакова, Володимира Маяковського, Бориса Васильєва.
Примітки
Література