Крістіна Нільсдоттер Юлленшерна з Фогельвіка (швед. Kristina або Kerstin: 1494 — січень 1559, замок Гернінгсгольм) — шведська шляхтянка, дружина шведського регента Стена Стуре Молодшого, а після смерті свого чоловіка — очільниця шведського опору проти Крістіана II Данського. За життя її просто називали Фру Крістіна («пані Крістіна»), але вона була відомою в історії як Крістіна Юлленшерна через назву шляхетського роду, до якого вона належала.Tegenborg Falkdalen, Karin, Margareta Regina: vid Gustav Vasas sida: [en biografi över Margareta Leijonhufvud (1516—1551)], Setterblad, Stockholm, 2016
Раннє життя Крістіна Юлленшерна народилася в сім'ї риксрода Нільса Ерікссона (Юлленшерни), власника замку Тулльгарн (у данській транскрипції — Нільса Еріксена, а згодом історики прозвали його Юлленшерною) і Сіґрід Ескільсдоттер (Банер) з Веннгарну, власниці Ліндгольму. Вона була правнучкою короля Швеції Карла VIII через свою бабусю по батьковій лінії, принцеси Крістіни Карлсдоттер Бунде (1432—1493/1500), власниці маєтку Фогельвік, на честь якого була названа. Її дід Ерік Еріксен з Демструпа («Ґюльденштьєрне») походив із Данії, але під час боротьби за владу між Данією і Швецією, двома формально об'єднаними частинами Кальмарської унії, він вступив у союз зі шведським претендентом Карлом VIII, який одружив його зі своєю дочкою й призначив дротсом при своєму дворі. У результаті другого шлюбу матері Крістіна стала зведеною сестрою Сесілії Монсдоттер з Еки і, таким чином, тіткою по материнській лінії майбутнього короля Густава I.
Спершу Крістіна була заручена з Нільсом Єддою (пом. 1508), губернатором Кальмара та Люки, але шлюб так і не відбувся через його смерть. 16 листопада 1511 року в Стокгольмі вона вийшла заміж за сина шведського регента Сванте і племінника свого колишнього нареченого Стена Стуре Молодшого. З ним вона мала п'ятеро дітей: Нільс (1516—1528), Іліана (1514), Магдалена (1516—1521), Сванте Стенссон Стуре (1517—1567), Анна (1518) і Густав (1520—1520).
Правління Стена Стуре У 1512 році Стен Стуре змінив свого батька як обраний регент Швеції після його смерті. Протягом цього періоду Данія, Норвегія та Швеція формально входили до Кальмарської унії через персональну унію під керівництвом короля Данії, але насправді Швеція була фактично незалежним королівством під керівництвом «Регентів» (шв. riksföreståndare) місцевих вищих шляхтичів, яких обрали правити країною.
Обрання Стена Стуре регентом не обійшлося без спротиву. Після смерті батька Стену було 18 років, і Рада спочатку обрала регентом верховного радника Еріка Тролле, який підтримував союз з Данією. Однак Стен використав замки та війська, надані йому його покійним батьком, і взяв владу в результаті державного перевороту. Він обіцяв продовжити переговори з Данією і Вища рада прийняла його регентом замість Тролле. Насправді метою лорда Стена було зберегти Швецію незалежною від Данії. Ім'я Стуре він узяв від своєї прабабусі, тому що воно символізувало незалежність Швеції як нагадування про Стена Стуре Старшого, троюрідного брата його батька.
Вже в 1504 році регент Стен був запропонований як кандидат на виборах нового короля Швеції на заміну Югану, королю Данії, який був обраний королем Швеції в 1497 році, але був скинутий звідти в 1502 році. Після смерті Югана в 1513 році було знову запропоновано обрати королем Швеції регента Стена, а не сина Югана, Крістіана II Данського, і Стен готувався до проведення виборів, у тому числі шукав підтримки у папи.Kristina Nilsdotter Gyllenstierna, urn: sbl:13412, Svenskt biografiskt lexikon (art. by Hans Gillingstam), hämtad 2015-03-10.
Вважається вірогідним, що Крістіна брала участь у державних справах і виступала політичною радницею свого чоловіка, враховуючи її пізнішу роль. Насправді Стен і Крістіна вже правили як король і королева Швеції: до 1519 року Педер Монссон, єпископ Вестероса, висловив своє здивування в листі з Риму до абатиси Анни Ґермундсдоттер з абатства Вадстена, що Стен ще не був коронований, а в сучасній Стокгольмській хроніці Крістіна згадується як «Наша милосердна принцеса». Своїми амбіціями вони стали природними ворогами короля Данії Крістіана II, амбіція якого полягала в тому, щоб бути обраним королем Швеції і тим самим знову зробити Швецію частиною Кальмарської унії на практиці, а не лише назви. Стен вступив у конфлікт з архієпископом Густавом Тролле, сином його попереднього суперника Еріка Тролле. Архієпископ вимагав більшої автономії для церкви. У 1516 році Стен взяв в облогу Стакет, фортецю архієпископа Тролле, і коли Стакет був узятий наступного року, Стен розібрав фортецю, Тролле взяв у полон, ув'язнив і скинув з посади архієпископа. Зміщення архієпископа призвело до відлучення Стена Стуре від церкви папою, який підтримав Крістіана II у його планах проти Стена Стуре. На Новий рік 1520 року Крістіан II вторгся до Швеції.
Захисниця Стокгольма
19 січня 1520 року регент Стен був смертельно поранений у битві при Богесунді. Леді Крістіна стала лідером партії Стуре і захисником прав свого сина. Вона взяла на себе командування містом і замком Стокгольма від імені свого неповнолітнього сина і заручилася підтримкою більшості селян і міщан. Командувачі найважливіших фортець королівства присягнули їй на вірність. Це були замок Вестерос, замок Нючепінг, замок Кальмар, а також провінція Фінляндія. Однак їй не вдалося заручитися достатньою підтримкою з боку знаті: «Дехто висловив свою волю воювати за дітей лорда Стена, тоді як одна сторона дала суворість тепер леді Крістіні, вдові лорда Стена, з містом Стокгольм і тих її послідовників, і часто писав їм, щоб вони об'єдналися і чинили опір ворогу, хоча такі листи не розглядалися». 6 березня 1520 року кілька членів Таємної ради Швеції підкорилися Крістіану II, обравши його королем Швеції в Упсалі. Селянство центральної Швеції, збуджене її патріотизмом, кинулося до зброї та розгромило данських загарбників при Балундсасі 19 березня і лише з великими труднощами було остаточно розбито в кривавій битві при Упсалі 6 квітня.
Наприкінці травня прибув данський флот, і місто Стокгольм було обложено на суші та на морі данцями під керівництвом Крістіана II. Незадовго до цього Крістіні вдалося відправити свого старшого сина, семирічного Нільса Стенссона Стуре в безпечне місце в Данціг у Польщі з посланником на чолі з канцлером родини Стуре Педером Якобссоном (Sunnanväder). Це було зроблено для того, щоб вести переговори з Сигізмундом I Старим і Ганзейським союзом про підтримку Данії. У своєму посольстві в Данцігу вона заявила, що керує королівством до тих пір, поки її сини не досягнуть повноліття і не зможуть очолити регентство. Вона мала підтримку з боку стокгольмських бюргерів, які називали її своєю принцесою. Леді Крістіна взяла на себе командування і міцно трималася в Стокгольмі, в той час як другим оплотом Швеції, Кальмаром, командувала і захищала вдова його губернатора Анна Еріксдоттер (Більке).
7 вересня 1520 року, після чотирьох місяців облоги, Крістіну переконали капітулювати в обмін на лист про амністію. У листі про амністію, виданому Крістіаном II, амністія найбільш явного і абсолютного характеру була вилучена для самої Крістіни, її померлого чоловіка та всіх їхніх послідовників за всі акти опору проти самого Крістіана II, його батька короля Югана та його діда, незважаючи на всі дії проти єпископа Тролля. Особисто Крістіна отримала замок і повіт Хяме і регіон Кухмо у Фінляндії, замок Гернінгсгольм у Седерманланді та маєток Ексйо в Смоланді.
Стокгольмська кривава лазня 1 листопада Крістіан II був проголошений королем Швеції Крістіаном I, а 4 вересня відновленим архієпископом Густавом Тролле коронував його у Сторкіркані. Після коронації відбулися триденні урочистості, в яких була шведська знать, під час яких він з Крістіною танцював на балу.
7 листопада король Крістіан скликав шведську знать на зустріч у тронному залі Стокгольмського замку. Коли збори відкрили, двері були зачинені й охоронялися, і архієпископ Тролле звинуватив Крістіну, її матір, її покійного чоловіка та послідовників Стуре в переслідуваннях та вимагав компенсації та покарання. Леді Крістіна виступила вперед і вказала на той факт, що звільнення єпископа Тролле було рішенням, ухваленим об'єднаним парламентом: усі підписали законопроєкт про відставку, поклавши відповідальність на всю сферу і унеможлививши звинувачення та покарання окремої особи за вчинок. Крім того, амністія, надана королем як термін для її капітуляції, унеможливила для короля покарання за їхні дії проти нього та його послідовників. Вона заявила, що є підтвердження тому, що там був протокол із зборів 1517 року, коли було вирішено відсторонити Тролле: документ з підписами потім був представлений королю. Через амністію шведи тепер вважали справу вирішеною. Однак Крістіан знайшов лазівку, яку шведи не помітили. Раніше Дідрік Слагек і Йенс Андерсен Бельденак порадили йому не тримати свого слова єретикам, він заявив, що зняття з посади архієпископа є злочином проти церкви, і що монарх не має юрисдикції прощати когось за єресь. Фактично це означало, що король міг фактично стратити учасників повстання проти нього, незважаючи на амністію, засудивши їх церквою за єресь, а не звинувачувати їх у державній зраді світським судом.Larsson, Lars-Olof (2003). Kalmarunionens tid. Stockholm: Prisma. Це призвело до сумнозвісної Стокгольмської кривавої лазні для послідовників Стена Стуре.
Брати Крістіни лорд Туллгарна Ерік Нільссон та Ескіл Нільссон, її дядько по материнській лінії та її шурин були страчені шляхом обезголовлення, як і багато інших послідовників шведської партії Стуре. Рештки її чоловіка були ексгумовані і спалені публічно на вогнищі як тіло єретика, як і рештки її молодшого сина Густава. Її мати Сігрід стала єдиною жінкою, засудженою до страти: вона була засуджена до потоплення, але уникла страти, передавши своє майно королю. Сама Крістіна не була страчена. Король Крістіан попросив її вибрати, який спосіб страти вона віддає перевагу, і попросив її вибрати між спаленням на вогнищі чи похованням живцем. Зіткнувшись з цим вибором, вона не змогла відповісти і з жаху знепритомніла. Крістіан порадили врятувати її життя, і жодна з цих альтернатив не була здійснена. Щоб врятувати своє життя, вона поступилася Крістіану значною частиною свого майна. Король заявив, що вона «тепер мертва для світу, бо її судять, як і інших, за єресь».
Однак данському правлінню в Швеції загрожував її племінник Густав Ваза, який незабаром став лідером Шведської визвольної війни. Навесні 1521 року Крістіна та її зведена сестра Сесілія (матір Густава) були змушені написати Густаву Вазі, намагаючись переконати його здатися Данії.
Данія Крістіна перебувала в полоні в Стокгольмському замку до серпня 1521 рокуOhlmarks, Åke (1973). Alla Sveriges drottningar, Almqvist & Wiksell Förlag, Stockholm. , після чого її дітей, матір і, нарешті, її саму перевели в сумнозвісний Блатярн («Блакитна вежа») Копенгагенського замку. Разом з її робиною була велика кількість інших жінок і дітей, пов'язаних зі страченими в Стокгольмській крововій лазні, серед них її зведена сестра Сесілія та племінниці Емерентія та Маргарета. Там у вересні до них приєдналася сама Крістіна та її дочки.