Epicyon () — викопний рід борофагінових псових, був поширений в Північній Америці від пізнього міоцену до раннього пліоцену. E. haydeni — найбільший відомий представник псових всіх часів, типовий вид досягав 2,4 м завдовжки, 90 см у плечах і ~100—125 кг маси тілаDíaz-Sibaja, R. (2010). "Titanes Vol. 1 Mamíferos." Fósil Revista de Paleontología. . Найбільший відомий зразок плечової кістки належав особині вагою до 170 кг.
Таксономія Epicyon вперше описаний Джозефом Лейді в 1858 році як підрід Canis. Пізніше, в 1930 році, Меттью та Стертон віднесли його до підгрупи Aelurodontina. Однак подальші дослідження показали, що Epicyon не належав до роду Canis, а був представником підродини Borophaginae.
E. haydeni Типовий вид, E. haydeni, існував приблизно 10 — 5 мільйонів років тому. Синонімами до нього також є: Aelurodon aphobus, Osteoborus ricardoensis, Osteoborus validus і Tephrocyon mortifer. Первісно визначений Лейдом як підрід, а згодом перекласифікований як Aelurodon haydeni Скоттом і Осборном в 1890 році. Подальші дослідження проводили Меттью (1899), Меттью та Гідлі (1904), ВандерГуф і Грегорі (1940), Макґрю (1944), Беннетт (1979) та Беккер (1980). Згодом, в 1980 році, Баскін знову перекласифікував вид як E. haydeni. Пізніше це підтвердили Вургіз (1990), Баскін (1998) та Ванг з колегами (1999).
E. saevus E. saevus існував приблизно 12 — 7 мільйонів років тому. Синонімом до нього також є Aelurodon inflatus, вперше описаний Джозефом Лейдом в 1858 або 1859 році. Наприкінці 1880-х — на початку 1900-х років Скотт, Меттью, Коп і Трокселл найменували цей вид Aelurodon saevus. У 1980 році Баскін знову перекласифікував його як E. saevus, і це підтримали Мунте (1989), Вургіз (1990) та Ванг з колегами (1999).
E. aelurodontoides E. aelurodontoides існував приблизно 9 — 7 мільйонів років тому та вперше описаний Сяо-Мін Вангом та співавторами в 1999 році. Скам’янілості цього виду були знайдені на південь від ранчо Янг-Бразерз, штат Канзас.
Опис
Цей вимерлий псовий мав великі розміри: найбільший вид міг перевищувати 170 кілограмів у вазі й півтора метра в довжину. Епіціон мав масивний короткий череп, дуже схожий на вовчий, довжина якого могла досягати 35 сантиметрів. Передні лапи були міцні та довгим. Як і гієни, Epicyon мав збільшений нижній четвертий премоляр і потужні щелепи, завдяки чому звір мав надзвичайно потужний прикус.
Epicyon був гігантським членом родини, який виник від подібних, але менших форм (Protepicyon) і еволюціонував, утворивши кілька видів: невеликого E. saevus і потужного E. haydeni, які співіснували в одних і тих же екосистемах на більшій частині Північної Америки, від Каліфорнії до Альберти, від Флориди до Канзасу, від Нью-Мексико до Техасу. Третій вид E. aelurodontoides був знайдений тільки в Канзасі.
Примітки