Катаріна Стенбок (швед. Katarina Gustavsdotter Stenbock; 22 липня 1535, Торпа, муніципалітет Транемо, Вестерґьотланд — 13 грудня 1621, Стрьомсхольм, Вестманланд) — королева Швеції з 1552 по 1560 рік як третя і остання дружина короля Густава; політична посередниця, благодійниця.
Біографія Раннє життя Катаріна Стенбок була дочкою Риксрода Густава Олофссона Стенбока і Бріти Еріксдоттер Лейонгувуд, сестри попередньої дружини короля Густава Маргарити Лейонгувуд. Таким чином, вона була племінницею по материнській лінії королеви Маргарет і двоюрідною сестрою королівських дітей від цього шлюбу, включаючи майбутніх королів Швеції Югана III і Карла IX. Серед її братів і сестер була Ебба Стенбок.
Про неї мало відомостей до часу одруження. Можливо, вона служила фрейліною у своєї тітки, королеви, але в будь-якому випадку вона була відома особисто королю: завдяки шлюбу її тітки її родина належала до родини короля і звалася Kungafränderna («Відносини короля»), яка відігравала важливу роль при дворі, брала участь у сімейних заходах монарха, а також була присутня на весіллях та інших заходах її родини.Tegenborg Falkdalen, Karin, Vasadrottningen: en biografi över Katarina Stenbock 1535-1621 [The Vasa Queen: A biography of Catherine Stenbock, 1535-1621], Historiska media, Lund, 2015 Її батьки обоє були прихильниками монарха. Їх шлюб був організований королем паралельно з його власним першим шлюбом у 1531 році, її батько заснував свою кар’єру на вірності королю як риксрод, а її мати була в довірі короля: було сказано, що «її [королеви Маргарет] сестрі Бріджит... він завжди дуже довіряв». Після смерті її тітки королеви Маргарет в 1551 році, доки король не одружився знову, матері Катаріни Бріті та тітці Марті Лейонгуфвуд, спадкоємиці Крістіни Ґілленстієрни, було довірено піклування про королівських дітей.
Король заявив, що новий шлюб необхідний насамперед тому, що йому потрібна королева для двору і мати для його малих дітей. У березні 1552 року він звернувся до своєї матері, її тітки Марти та її чоловіка, а також небожа короля Пера Браге Старшого, який був одружений із сестрою Катаріни Беатою, і вважав, що вона запропонувала шлюб своїй родині на цій зустрічі. Її сім’я була прихильною до цього шлюбу, оскільки це зберегло сімейний зв’язок, який вони встановили з королем через його попередній шлюб з королевою Маргарет, вплив, який вони зберегли через Катаріну. Причиною одруження з Катаріною були великі витрати та тривалі переговори, необхідні для забезпечення шлюбу з іноземною принцесою в складному політичному кліматі в Європі під час триваючих релігійних конфліктів. Шлюб з королевою Маргарет забезпечив королю вірну підтримку з боку шведської знаті для його правління, корисний союз з ним підтвердив, знову одружившись у тій же сім’ї, одружившись з племінницею свого покійного чоловіка. Саму Катаріну описують як невисоку темно-русяву красуню з блакитними очима.
За традицією, як і її тітка та попередниця, Катаріна була заручена, коли король вирішив розірвати її заручини з шляхетним Густавом Йоганссоном Тре Розора (чиє прізвище означає Три троянди). Після одруження король одного разу почув, як вона сказала про свій сон: «Король Густав дуже дорогий мені, але я ніколи не забуду Троянду». Коли король прийшов до садиби її батьків Торпа, щоб свататися до неї особисто, оскільки закон вимагав від неї особистої згоди, кажуть, що вона втекла і сховалася за кущем у саду.
Проте серед церкви існувала опозиція проти шлюбу короля та племінниці його колишньої дружини, і архієпископ протестував, цитуючи Книги Мойсея, що забороняють шлюб між чоловіком та вдовою його дядька, що було інтерпретовано як заборона шлюбу з сестрою покійниці. Король створив комісію на чолі з Георгом Норманом для доведення, що Старий Завіт поширюється лише на євреїв і що, у будь-якому випадку, він дозволяє чоловікові одружитися з сестрою своєї померлої дружини, а отже, шлюб з племінницею дружини має бути дозволеним. Король також доручив своїй королівській раді підтвердити церкві, що король одружився на їхнє прохання через потребу в королеві, а не через закоханість, і що він мав право одружуватися з ким захоче, після чого церква погодилася на шлюб.
Королева Швеції Шлюб відбувся в каплиці абатства Вадстена 22 серпня 1552 року, а наступного дня відбулася коронація Катерини як королеви. Під час весілля вона була одягнена в золоту сукню, а під час коронації — у срібну сукню, супроводжувана, як і королева Маргарет під час офіційних церемоній, її родичами-чоловіками. Весілля супроводжувало те, що вважалося поганими прикметами: по частинах країни прокотилася чума, згоріло місто Турку, а люди стверджували, що бачать погані прикмети та злі знаки на небі. Святкування тривало три дні. Коли всято відійшло, у великій пожежі місто згоріло Вадстена, що вважалося ще однією поганою ознакою.
Є мало інформації про Катаріну Стенбок як королеву. Таким чином, за допомогою її головної фрейліни Анни Гоґенскільд було покладено на неї нагляд за придворними жінками та її двоюрідними сестрами, королівськими дітьми; принцес — до одруження, а князів — доки вони не перестали бути дітьми. Здається, ніби її стосунки з її королівськими пасинками були хорошими, за винятком герцога Карла. Її приватні стосунки з королем мало згадуються, і було сказано, що вона «прийняла свою роль королеви Швеції з мовчазною гідністю» і не привертаючи зайвої особистої уваги. Однак кажуть, що король дійсно вважав їхню різницю у віці завеликою і задумав написати закон, який би заборонив будь-який майбутній шлюб між «двома людьми, з яких одна була молодою, а одна старою». Як королева Катаріна мала очікування її сім'ї, що вона замінить свою тітку королеву Маргарет у ролі лояльної посередниці між її сім'єю та королем, зберігаючи вплив своєї сім'ї, завдання, яке вона вірно виконала: у 1556 р., наприклад, її тітка Марта Лейонхуфвуд запитала про документ від короля щодо прав на лен Лекьо, завдання, яке вона успішно виконала. Один з інцидентів, згаданих про час її перебування на посаді королеви, був під час конфлікту між молодим придворним Гоґенскільдом Білке та її братами Еріком та Олофом, у якому Білке звинуватив Олофа та Еріка у використанні своїх позицій як братів королеви, щоб тероризувати інших молодих придворних-чоловіків під захистом Катерини. Коханка її пасинка Джона Карін Гансдоттер спочатку належала до її двору.
У 1554 і 1556 роках були ознаки того, що Катаріна вагітна, але жодна вагітність ніколи не була офіційно оголошена і жодна ніколи не була підтверджена.Suomen kansallisbiografia 5, sivu 58 У 1555 році вона разом із королівськими дітьми супроводжувала короля до провінції Фінляндії, де вони пробули до 1556 року. Під час їхнього перебування на Аландських островах, де вони проводять зиму після повернення після візиту до Фінляндії, Катаріна постраждала від «раптових проблем з материнством», що було інтерпретовано як викидень, що є найближчою наявною інформацією про вагітність Катаріни Стенбок.
1 жовтня 1559 року у Стокгольмі вона була присутня на весіллі своєї падчерки принцеси Катарини Шведської та Едзарда II, графа Східної Фризії. Під час їхнього від’їзду зі Швеції молодих супроводжували сестра нареченої та брат нареченого, принцеса Швеції Сесілія, та Йохан II Східно-Фризійський. Під час перебування у Вадстені наслідний принц Ерік спіймав Сесілію та Йохана на сексуальному зв’язку. Великий скандал був відомий як Vadstenabullret (Грім Vadstena). Катарину та Едзарда помістили під домашній арешт, Йохана ув'язнили, а Еріка та Сесілію відіслали до Стокгольма. Кажуть, що король плакав, коли розповідав історію королеві Катаріні. Протягом усієї справи Катаріну Стенбок неодноразово просили бути посередницею між королем та його дітьми. Вона супроводжувала Сесілію на зустріч з батьком після її повернення до столиці, а також виступала через короля для принцеси Катаріни, яка намагалася домовитися про звільнення Йохана та дозволу їй та її чоловікові виїхати до Східної Фризії. У травні 1560 року принц Ерік попросив через неї дозволу свого батька поїхати до Англії, щоб зробити пропозицію Єлизаветі I Англійській.
Король Густав захворів і помер під час скандалу. Згідно з літописами, Катаріна була біля його ліжка протягом всієї його хвороби до смерті, принесла своє ліжко до нього, де вона спала, і врешті сама захворіла. Вона продовжувала виступати посередницею між королем і його дітьми, а на його скарги, що їх немає, відповідала, що вони були б і хотіли б, якби не боялися його гніву.
Правління Еріка XIV Король Густав помер 29 вересня 1560 року, і його наступником у першому шлюбі став його син Ерік XIV. У заповіті покійного короля Катаріні Стенбок було пообіцяно опіку над принцесами, які мали жити при дворі Еріка або її господарстві, доки вони не одружуються. Король не вказав, які маєтки повинні бути надані їй, але перед смертю він попросив двох своїх старших синів Еріка та Юхана надати їй бажаний вибір, зокрема, Трьомсгольм. У березні Катаріна змусила Еріка XIV видати письмову заяву про своє право на Трьомсгольм, який залишався її резиденцією до кінця її життя, а також на кілька інших земель і парафій у Судерманії, а також на її власну резиденцію в столиці. Анна, мати сумнозвісного радника нового короля Йорана Перссона, була наглядачкою при дворі вдови королеви в Трьомсгольмі.
Катаріна Стенбок залишалася вдовою 61 рік, і, попри участь у різноманітних церемоніях, до кінця сжиття вдягалася в траур. Вона була першою шведською королевою-вдовою, про яку згадують під титулом Riksänkedrottning (Королева Королівства). Протягом більшої частини правління Еріка XIV король був неодружений, а королева Катаріна церемонно виконувала функції першої леді королівського двору. У 1562 році, наприклад, вона відкрила бал на честь польського посольства, надісланого для переговорів про весілля між братом короля принцом Юханом і польською принцесою Катериною Ягеллон.
Здається, королева Катаріна мала добрі стосунки з Еріком XIV, який зазвичай ставився до неї з повагою, називав її «Моя дорога мачуха» і довіряв їй у певних критичних випадках. Під час конфлікту між королем та його братом принцом Юханом, коли король ув’язнив Юхана разом із його дружиною, Катаріна запропонувала їй допомогу посередниці, але Ерік відмовився від неї, звинувативши її в тому, що вона стала на бік Юхана.