Леонід Якович Вайнер (17 березня 1897 — 26 листопада 1937) — радянський військовий діяч, комкорПриказ НКО СССР по личному составу № 2398 от 21.11.1935., військовий радник при головнокомандувачі Монгольської Народної Республіки.

Біографія Леонід Якович Вайнер народився в Горлівці в сім'ї кравця при руднику № 5 в 1897 році.

Працював коногоном на шахті № 5. У 1915 році під час страйку було заарештовано та достроково призваний до армії. У 1917 році закінчив службу в старій армії молодшим Унтерофіцером. Учасник першої світової війни.

У листопаді 1917 року сформував червоногвардійський кавалерійський загін. У роки Громадянської війни — командир партизанського червоногвардійського загону, командир Луганського кавалерійського полку комуністичної бригади 10-ї армії, Камишанської стрілецької бригади, 1-ї Донецької особливої бригади, Особливої кавалерійської бригади 1-ї кінної армії,132-ї пластунської бригади, 60-ї стрілецької бригади. Учасник боротьби проти військ Польщі на території України у 1920 році.

За успішне проведення боїв у 1919 та 1920 роках двічі нагороджений орденом Червоного Прапора(1921, 1923).

Після громадянської війни закінчив Військово-академічні курси вищого комскладу РСЧА(1923). З серпня 1923 по жовтень 1924 перебував у розпорядженні Головного управління РСЧА. З жовтня 1924 по квітень 1927 року — начальник і військом Північно-Кавказької кавалерійської школи гірських національностей у Краснодарі.Безугольный А. Ю. Национальное военное строительство в РККА и Северо-Кавказская кавалерийская школа горских национальностей. // Военно-исторический журнал. — 2014. — № 2. — С.34-38.

З травня 1927 — командир і військом 9-ї Кримської кавалерійської дивізії, з жовтня 1929 — 6-ї Чонгарської кавалерійської дивізії, з серпня 1933 — 3-го кавалерійського корпусу. У 1935 році відкликаний у розпорядження Розвідуправління Штабу РСЧА.

У травні 1935 року направлений в урядове відрядження до Монгольської Народної Республіки на посаду Головного військового радника при військовому міністерстві МНР. У 1936 році нагороджений монгольським орденом «Полярна Зірка» за розгром японців при озері Буйр-Нуур .

Заарештований 15 серпня 1937 р. Засуджений 26 листопада 1937 р. до ВМН за звинуваченням у участі у військовій змові. Реабілітований посмертно 14 травня 1955 р.

Сім'я Брат-Марк Якович Вайнер, також працював на п'ятому руднику, у 1917 році обраний членом виконкому Ради робітничих депутатів у Горлівсько — Щербинівському районі. З жовтня 1917 року по березень 1918 року був військовим комендантом станції Микитівка.

Нагороди

Орден Леніна(27.01.1937)Вручений не був через арешт. 2 ордена Червоного Прапора(10.02.1921, 4.08.1923)Герои гражданской войны. Вайнер Леонид Яковлевич. // Военно-исторический журнал. — 1969. — № 8. — С.49-50. Орден Червоної Зірки(27.05.1934) орден Полярної Зірки (Монголія, 1936)

Примітки

Література

Шевченка І., Яковенко П. Горлівка в іменах та особах.-Горлівка: Видавництво «Ліхтар» («Ліхтар»), 2007. Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Розстріляна еліта РККА(командарми 1-го та 2-го рангів, комкори, комдиви та їм рівні): 1937—1941. Біографічний словник-М.: Кучкове поле; Мегаполіс, 2012.-С. 63-64.- 2000 прим. — ISBN 978-5-9950-0217-8.

Посилання

Сторінка військово-патріотичного клубу «Пам'ять» Воронезького держуніверситету Червонопрапорці