Pachycrocuta — рід доісторичних гієн. Найбільшим і найкраще дослідженою є Pachycrocuta brevirostris, яка досягала приблизно 90–100 см висоти у плечах і, за оцінками, у середньому важила 110 кг, наближаючись до розмірів левиці, що робить її найбільшою з відомих гієн. Pachycrocuta вперше з'явилася під час пізнього міоцену (7.2–5.3 MaA. Hill, G. Curtis, and R. Drake. 1986. Sedimentary stratigraphy of the Tugen Hills, Baringo, Kenya. Geological Society of America Special Publication 25:285-295) і вимерла в середньому плейстоцені, 400 000 років тому.
Скам'янілості Найдавніші екземпляри Pachycrocuta були знайдені в пізньому міоцені округу Барінго (Кенія). Викопні останки були знайдені широко в Євразії та південній і східній Африці. Більшість матеріалу складається з фрагментованих останків, як правило, черепа, але на знаменитому місці Чжоукоудянь було виявлено схованку з дуже повним кістковим матеріалом, який, ймовірно, представляє останки тварин, які використовували ці печери як лігва протягом багатьох тисячоліть. На західному кінці їхнього колишнього ареалу, у Вента-Міцена на південному сході Іспанії, величезна сукупність скам'янілостей плейстоцену також представляє лігво.
Спосіб життя Подібно до сучасної смугастої гієни, вона, ймовірно, була в першу чергу клептопаразитарним падальником інших хижаків, таких як шаблезубі кішки. Pachycrocuta — важка тварина, створена не для переслідування здобичі на великі відстані й у цьому вона відрізнялася б від сучасної плямистої гієни, яка є більш спритною і зазвичай вбиває власну їжу.
Примітки