Одностатеві шлюби в Південній Африці є законними з моменту набуття чинності Закону про громадянський союз 2006 року 30 листопада 2006 року. Рішення Конституційного суду у справі Міністр внутрішніх справ проти Фурі від 1 грудня 2005 р. розширило визначення шлюбу у загальному законі на одностатевих подружжя оскільки Конституція Південної Африки гарантує рівний захист перед законом для всіх громадян, незалежно від сексуальної орієнтації і дав парламенту один рік, щоб прибрати нерівність у шлюбних статутах. 14 листопада 2006 року Національна асамблея проголосувала за закон, що дозволяє одностатевим парам законно укладати шлюб, який отримав 229 позитивні голоси проти 41. Цей закон згодом був схвалений Національною радою провінцій 28 листопада 36 голосами проти 11, і закон набув чинності через два дні. Південна Африка була п'ятою країною в світі і першою в Африці, яка легалізувала одностатеві шлюби.

Історія

Передумови Південна Африка була першою країною у світі, яка закріпила сексуальну орієнтацію як право людини у своїй Конституції.Van Zyl M"journal of social Issues, Vol 67, No 2" 2011 University of Stellenbosh 335 І Тимчасова Конституція, яка набула чинності 27 квітня 1994 року, і остаточна Конституція, яка замінила її 4 лютого 1997 року, забороняють дискримінацію за ознакою статі, статі або сексуальної орієнтації. Ці права на рівність стали основою для серії судових рішень, які надають конкретні права парам у тривалих одностатевих стосунках:

«Лангемаат проти міністра безпеки та безпеки» (1998) визнав взаємний обов’язок підтримки між одностатевими партнерами та розширив пільги на медичне страхування. Національна коаліція за рівність геїв та лесбійок проти міністра внутрішніх справ (1999) надала імміграційні пільги іноземним шлюбним партнерам громадян Південної Африки. «Сетчвелл проти Президента Південно-Африканської Республіки» (2002) розширив розмір компенсацій та пенсійних виплат. Du Toit проти Міністра добробуту та розвитку населення (2002) дозволив одностатевим парам спільно усиновлювати дітей. J v Генеральний директор Департаменту внутрішніх справ (2003) дозволив, щоб обидва партнери були записані як батьки дитини, зачатої шляхом штучного запліднення. Фонд Дю Плессі проти ДТП (2003) визнав позов про втрату підтримки, коли одностатевий партнер був убитий з необережності. Гори проти Колвера Н.О. (2006) дозволено успадкування майна партнера, який помер без заповіту.

Справа Фурі У 2002 році лесбійська пара Марі Фурі та Сеселія Бонтуїс за підтримки проєкту «Рівність лесбійок і геїв» подала заяву у Вищий суд Преторії з проханням визнати їхній союз і зареєструвати його уДепартаменті внутрішніх справ як дійсний шлюб. Суддя П'єр Ру відхилив заяву 18 жовтня 2002 року на технічній підставі того, що вони не підлягають належним чином під визначення шлюбу у Законі про шлюб 1961 року.

Фурі та Бонтуїс подали апеляцію до Конституційного суду, в чому їм було відмовлено. Натомість Вищий суд надав дозвіл на апеляцію до Верховного апеляційного суду (SCA). Вони прямо звернулися до Конституційного Суду, але 31 липня 2003 року їм було відмовлено; суд зазначив, що у справі порушуються складні питання загального та статутного права, щодо яких спочатку слід вислухати думку SCA.

Тому Фурі та Бонтуїс оскаржили рішення Високого суду в SCA, який виніс своє рішення 30 листопада 2004 року. Суд із п’яти суддів одноголосно постановив, що загальне визначення шлюбу є недійсним, оскільки воно неконституційно дискримінує за ознакою сексуальної орієнтації, і що його слід змінити на наступне: «Шлюб є союзом двох осіб на життя." Суд також одноголосно зазначив, що оскільки Фурі та Бонтуї не оскаржували Закон про шлюб, суд не міг визнати його недійсним, а отже, їхній шлюб не міг бути негайно визнаний укладеним. Однак суд розділив питання щодо того, чи слід надати подружжю негайний засіб правового захисту у впровадженні нового, ширшого загального визначення шлюбу. Думка більшості, оголошена суддею Едвіном Кемероном, постановила, що нове визначення шлюбу має застосовуватися негайно. Суддя Ян Фарлам висловив окрему думку, що наказ суду про визнання загального правового визначення шлюбу недійсним має бути затримано на два роки, щоб дозволити парламенту знайти власний спосіб вирішення цієї ситуації.

Уряд Південної Африки оскаржив рішення SCA до Конституційного суду, стверджуючи, що серйозні зміни в інституті шлюбу має приймати парламент, а не суди, тоді як Фурі та Бонтуї подали перехресну апеляцію, стверджуючи, що слід змінити Закон про шлюб, як запропонував суддя Фарлам. Тим часом Проєкт рівності лесбійок і геїв також розпочав окремий судовий позов щодо конституційності Закону про шлюб, який спочатку мав розглядатися у Вищому суді Йоганнесбурга; Конституційний Суд задовольнив клопотання Проєкту про його розгляд і ухвалив рішення одночасно зі справою Фурі.

1 грудня 2005 року Конституційний суд виніс своє рішення: дев'ять суддів одноголосно погодилися з тим, що загальне визначення шлюбу в Законі про шлюб несправедливе та дискримінаційне, оскільки воно виключає одностатевих партнерів із шлюбу, а тому є неконституційним і недійсним.

Були певні розбіжності щодо засобу правового захисту: більшість (вісім суддів) постановили, що визнання недійсним має бути відкладено на рік, щоб дозволити парламенту виправити ситуацію, оскільки це можна було зробити різними способами, і Комісія з правової реформи вже розглянула декілька пропозицій. Якби парламент не покінчив із нерівністю до 1 грудня 2006 року, тоді в Законі про шлюб автоматично були б «зараховані» слова, які дозволять одностатеві шлюби. Суддя Кейт О'Ріган не погодилася, стверджуючи, що ці слова слід внести негайно.

Закон про громадянський шлюб 24 серпня 2006 року Кабмін схвалив Законопроєкт про громадянський шлюб для внесення до парламенту. Спочатку внесений законопроєкт дозволяв лише цивільні партнерства, які були б можливі лише для одностатевих пар і мали б ті ж юридичні наслідки, що й шлюб. Він також включав положення про визнання сімейних партнерств між неодруженими партнерами, як одностатевими, так і різностатевими. Державні юридичні радники, які перевіряють закони на конституційність і форму, відмовилися затвердити законопроєкт, припустивши, що він не дотримується вказівок, визначених Конституційним судом. Спільна робоча група, мережа ЛГБТІ-організацій, охарактеризувала ідею окремого закону про шлюб для одностатевих пар як «спосіб мислення апартеїду».

16 вересня тисячі південноафриканців вийшли на вулиці в кількох містах на знак протесту проти одностатевих шлюбів. Незначна опозиційна Африканська християнсько-демократична партія (ACDP) наполягала на внесенні поправки до конституції, щоб визначити шлюб як між чоловіком і жінкою; це було відхилено портфельним комітетом Національної асамблеї з внутрішніх справ. Громадські слухання щодо законопроєкту розпочалися 20 вересня. 7 жовтня Шлюбний альянс організував марш до Будинків Союзу в Преторії, щоб вручити представникам уряду меморандум проти одностатевих шлюбів.

9 жовтня правлячий Африканський національний конгрес (АНК) проголосував за підтримку законопроєкту. Незважаючи на те, що партія була розділена щодо цього питання, голосування означало, що депутати АНК будуть зобов’язані підтримати законопроєкт у парламенті. Повна підтримка партії з'явилася після того, як члени національного виконавчого комітету нагадали членам партії, що АНК боровся за права людини, в тому числі за права геїв.

Спочатку передбачалося, що Національні збори проголосують за законопроєкт 20 жовтня, щоб дати достатньо часу Національній раді провінцій для обговорення та голосування за нього до кінцевого терміну – 1 грудня. Голосування неодноразово відкладалося, оскільки Портфельний комітет з внутрішніх справ все ще брав участь у дискусіях. У відповідь на аргумент про те, що «роздільні, але рівноправні» цивільні товариства не відповідатимуть рішенню Конституційного суду, Портфельний комітет вніс зміни до законопроєкту, щоб дозволити або шлюби, або цивільні партнерства, і дозволити їх як одностатевим, так і різностатевим парам. Було вилучено розділ, що стосується визнання внутрішнього партнерства.

13 листопада, за день до того, як законопроєкт буде прочитано для остаточного читання в Національній асамблеї, міністр оборони Мосюоа Лекота сказав:

Законопроєкт зі змінами був прийнятий Національними зборами 14 листопада 229 голосами проти 41 і Національною радою провінцій 28 листопада 36 голосами проти 11 . Заступник президента Пхумзіле Мламбо-Нгкука, який виконував обов’язки президента Табо Мбекі, підписав текст закону 29 листопада, і він став офіційним законом наступного дня, за день до того, як розпорядження Конституційного суду набуло б чинності. Міністр внутрішніх справ Носівіве Мапіса-Нкакула сказала, що цей закон є лише тимчасовим заходом, зазначивши, що буде розроблено більш повний закон про шлюб, щоб узгодити декілька законів про шлюби, які зараз діють.

Гей і ліберальні активісти схвалили цей законопроєкт як ще один крок уперед із минулого країни апартеїду, в той же час деякі священнослужителі та традиційні лідери описали його як «найсумніший день за 12 років нашої демократії». Ісламський лідер шейх Шаріф Ахмед назвав законопроєкт "іноземною дією, нав'язаною Африці".

Перша пара, яка одружилася, Вернон Гіббс і Тоні Холлс, зробили це в Джорджі наступного дня, 1 грудня 2006 року. У них не виникло жодних проблем, і друга пара одружилася пізніше того ж дня в тому ж місці.

У 2013 році перше в Південній Африці традиційне одностатеве весілля відбулося для Чепо Кемерона Модісана і Тоби Калвіна Сітоле в місті КваДукуза в Квазулу-Натал.

У жовтні 2020 року міністерство внутрішніх справ підтвердило, що планує запровадити новий проєкт шлюбної політики в Південній Африці, узгоджуючи різноманітні шлюбні закони в єдиний законодавчий акт, «що дозволить південноафриканцям різної сексуальної орієнтації, релігійного та культурного переконання укладати законні шлюби», але вказав, що процес затягнувся через пандемію COVID-19. У січні 2021 року Комісія з реформування законодавства Південної Африки опублікувала 300-сторінковий документ для обговорення, запропонувавши ряд пропозицій та альтернатив. Комісія закликала громадськість прокоментувати свій дискусійний документ. Запропоновані зміни включають реформи, які запроваджують систему майнової власності за замовчуванням для різних шлюбів, оскільки подружжя, які не уклали офіційний шлюб, не мають законодавчих прав на частку майна, яке було накопичене під час стосунків, а також легалізацію поліандрії.

Закони

Наразі три закони визначають статус шлюбу в Південній Африці. Це Закон про шлюб (Закон 25 від 1961 р.), який передбачає цивільні або релігійні шлюби партнерів протилежної статі; Закон про визнання звичайних шлюбів (Закон 120 від 1998 року), який передбачає цивільну реєстрацію шлюбів, укладених згідно з традиціями корінних груп; і Закон про громадянські союзи (Закон 17 від 2006 року), який передбачає цивільні шлюби протилежної статі та однієї статі, релігійні шлюби та цивільні партнерства. Особа може бути одружена лише за одним із цих законів у будь-який момент часу.

Подружжя, які вступають у шлюб відповідно до Закону про громадянські союзи, можуть вибирати, реєструвати їхній союз як шлюб чи цивільне партнерство. У будь-якому випадку юридичні наслідки є ідентичними наслідкам шлюбу відповідно до Закону про шлюб, за винятком змін, які вимагаються контекстом. Будь-яке посилання на шлюб у будь-якому законі, включаючи загальне право, вважається таким, що включає шлюб або цивільне партнерство з точки зору Закону про громадянський союз; подібним чином, будь-яке посилання на чоловіка, дружину або подружжя в будь-якому законі вважається таким, що включає посилання на подружжя або цивільного партнера з точки зору Закону про цивільний союз.

Обмеження