Білл Не́льсон (; 18 грудня 1948, Вейкфілд, Велика Британія) — справжнє ім'я Вільям Нельсон (William Nelson), вокаліст, гітарист, клавішних, перкусіоніст, композитор, автор текстів, продюсер.
Біографія Наприкінці 1960-х років Нельсон почав виступати з різними аматорськими гуртами, наприклад, The Teenagers, Gentle Revolution та The Global Village. З останнім він зробив у власній домашній студії свої перші записи, а 1971 року вийшов його сольний альбом «Northern Dream».
1972 року музикант став на чолі групи Be Bop Deluxe, якою керував протягом шести років і з якою здобув найбільший успіх у своїй кар'єрі. Залишивши Be-Bop Deluxe, Білл спрямував свої творчі сили на утворення власної формації, і таким чином 1979 року утворився гурт Red Noise. Записаний того ж року альбом «Sound-On-Sound» виявився досить динамічним, але занадто заплутаним дебютом гурту.
Незабаром Нельсон повернувся до сольної діяльності і виданий у цей період його власною фірмою «Cocteau Records» сингл «Do You Dream In Colour» зайняв 52 місце у британському чарті. Проте записаний 1981 року для фірми «Mercury» альбом «Quit Dreaming & Get On The Beam» досяг британського Top 10.
Далі, після нетривалого періоду співпраці з «Mercury» музикант головним чином записував у домашній студії ліричні, що спонукали на роздуми, альбоми. Також Нельсон був дуже винахідливим продюсером і взяв участь у записах багатьох гуртів нової хвилі.
На розчарування багатьох прихильників, після розпаду Ве-Вор Deluxe, Нельсон рідко брав у руки гітару, змінивши її на клавішні та семплери, за допомогою яких складав музику до фільмів і театральних вистав. Серед робіт над останніми вирізнялись музичні ілюстрації до вистав «Das Kabinett» та «La Belle La Bete», поставлених «Yorkghire Actors Company» та виданих на платівках.
Багато творів Нельсона, що походили з 1980-х років, вважаються капризними, розтягнутими композиціями, яким рішуче бракувало внеску з боку інших музикантів. Власні альбоми музиканта тиражувались виключно його фан-клубом, однак така елітарність не завжди супроводжувалась якістю. Однак нарешті 1991 року записаним для незалежної фірми «Imaginary» альбомом «Luminous» Нельсон повернувся до дуже рішучого стилю, який був притаманний його роботам у 1970-х роках.
Дискографія 1971: Northern Dream 1981: Quit Dreaming & Get On The Beam + Sounding The Ritual Echo (Atmospheres For Dreaming) 1981: Das Kabinett (The Cabinet Of Doctor Caligari) 1982: The Love That Whirls (Diary Of A Thinking Heart) 1982: La Belle Et La Bete (Beauty & The Beast) 1982: Permanent Flame — The Beginners Guide To Bill Nelson (бокс-сет з п'яти синглів) 1982: Flaming Desire & Other Passions (бокс-сет з семи синглів) 1983: Chimera (mini-LP) 1983: Savage Gestures For Charms Sake 1984: Vista Mix 1984: Trial By Intimacy — The Book Of Splendours 1984: Summer Of God's Piano 1984: Pavillions Of Heart & Soul 1984: Catalogue Of Obsessions 1985: Getting The Holy Ghost Across 1985: Trial By Intimacy 1985: The Two-Fold Aspect Of Everything 1986: Living For The Spangled Moment 1986: Orchestra Arcana — iconography 1986: Map Of Dreams 1987: Chance Encounters In The Garden Of Lights 1988: Optimism 1989: Duplex — The Best Of Bill Nelson 1989: Demonstrations Of Affection 1991: Luminous 1992: Blue Moon & Laughing Guitars 1995: Practically Wired… Or How I Became Guitarboy 1995: Crimsworth (Flowers Stones Fountains & Flame) 1995: Box-Set 1995: Culturemix With Bill Nelson 1996: After The Satellite Sings 1996: My Secret Studio. Vol.1 1997: Confessions Of Hyperdreamer 1997: Electricity Made Us Angels 1997: Buddha Head
The Global Village 1970: A To Austra 1970: Astra Navigations
Red Noise 1979: Sound On Sound
Джерела Білл Нельсон Dreamsville — сайт Білла Нельсона