Ліонський трамвай () — трамвайна мережа французького міста Ліон. Відкрита в 2001 році замість ліквідованої в 1957 році старої трамвайної мережі. Станом на липень 2021 року налічує сім ліній і Rhônexpress (не входить у загальну нумерацію), що прямує до аеропорту Сент-Екзюпері.
Історична трамвайна мережа (1880—1957)
В 1879 році при державній концесії була створена Ліонська компанія омнібусів і трамваїв (), що відкрила 11 жовтня 1880 першу лінію на кінній тязі. До кінця 1881 діяло вже десять ліній, які потроху були електрифіковані (остання кінна лінія зникла в 1901). У перші десятиліття існування ліонського трамвая одночасно з OTL працювали ще кілька конкуруючих компаній: Трамвайна компанія Екюї, Ліонська трамвайна компанія, Компанія — західний Ліон та Компанія електричного трамвая Ліон — — Калюїр, проте до 1914 року всі вони були поглинені OTL. Максимального розвитку трамвайна мережа досягла в 1916—1935 рр, коли у Ліоні та передмістях працювали 36 ліній (включаючи 2 приміські, що не входили до загального переліку маршрутів). Особливістю тієї трамвайної мережі була наявність колії одночасно двох ширин: метрової та стандартної. Це було викликано тим, що спочатку лінії прокладали кілька незалежних один від одного компаній, які використовували різний рухомий склад. Причому іноді по одній і тій же вулиці ходили трамваї з різною колією — у таких випадках будувалися колії з трьома рейками .
При створенні трамвайних маршрутів колії розміщувалися посередині вулиці, ніяк не відокремлюючись від решти проїжджої частини. При відносно невисокому вуличному русі кінця XIX-початку XX століття це не було великою проблемою, проте згодом таке розташування стало призводити до зниження швидкості руху трамваїв і збільшення ймовірності ДТП. З другої половини 1930-х років перед багатьма європейськими містами став вибір: модернізувати трамвайну мережу або відмовитись від неї на користь автобусів та особистого автотранспорту. На жаль, Ліон пішов іншим шляхом — кількість трамвайних ліній стало скорочуватися, і остання з них була закрита 30 червня 1957 року. З 36 маршрутів, що існували на піку розвитку трамвайної мережі, 29 сьогодні повторюються лініями автобусів і тролейбусів .
Сучасна трамвайна мережа (з 2001) До 1970-х років уряду міста стає остаточно зрозуміло, що ставка на автобуси та особисті автомобілі себе не виправдала. У середині 1970-х років Державний секретар з питань транспорту Марсель Каває вносить в уряд пропозицію про створення у 8 найбільших французьких містах трамвайних мереж. За підтримки держави починається будівництво метрополітену, перші 3 лінії якого відкрито 2 травня 1978 року.
Проте, метрополітен має два істотні недоліки: терміни будівництва та вартість. Тому, у 1980-х роках уряд Ліона починає розглядати план доповнення ліній метрополітену легкорейковим транспортом — зокрема, пропонується створення у місті штадтбана, який має курсувати тунелями у центрі міста і виходитиме на поверхню на околицях і передмістях. Проте, ці плани не були реалізовані.
На виборах мера Ліона, що відбулись в 1995 році, переміг Раймон Барр. Водночас у Франції ухвалюється закон, згідно з яким будь-яка агломерація з населенням понад 100 000 осіб повинна мати свій план міських пасажирських перевезень.
В 1995—1997 роках такий план розробляється і для . Згідно з планом, у місті та передмістях мають існувати 11 пасажирських ліній (включаючи існуючі лінії метро), а в 1997—1998 роках приймається рішення про будівництво двох перших трамвайних ліній.
Роботи з будівництва розпочинаються у жовтні 1998 року. Перші рейки уклали 7 квітня 1999 року. Міський уряд підганяє будівельників, щоб запустити трамвайну мережу до виборів, які заплановані на весну 2001 року: перші 18,7 км колій укладені та готові до експлуатації до червня 2000 року.
Проте понад півроку тривали доведення та випробування ліній та складів (трамваї мають пройти без пасажирів по 15 000 км для того, щоб здобути сертифікацію). Нарешті, 2 січня 2001 року — після перерви в 44 роки, 11 місяців і 4 дні — 2 перші лінії T1 і T2 почали працювати.
В 2003—2021 рр було введено в дію ще 5 ліній (з нумерацією від T3 до T7), продовжено лінії T1 і T2, а також спеціальну трамвайну лінію Rhônexpress, що сполучила центр міста з розташованим приблизно за 25 км аеропортом Сент-Екзюпері (Rhônexpress управляється окремою компанією, на ній не діють умови та квитки інших ліній) .
Маршрути Лінія Дата відкриття Маршрут Схема лінії Довжина Зупинок Рухомий склад 2 січня 2001(відкриття)12 вересня 2005(продовження до Монроше)19 февраля 2014(продовження до Дебура) ()Отель-де-Режьон — Монроше () () () () ()Ла-Дуа — Гастон-Берже ()ІЮТ — Фессін () 11,7 км 27 45 хв Alstom Citadis 302 2 січня 2001(відкриття)27 жовтня 2003(продовження до Сен-Прієст — Бель-Ер),24 березня 2021(продовження до Отель-де-Режьон — Монроше) Отель-де-Режьон — Монроше () () ()Фонтан — Мендес-Франс () ()Парії — Університет — Іпподром ()Порт-дез-Альп ()Сен-Прієст — Бель-Ер () 14,9 км 32 45 хв Alstom Citadis 302 4 грудня 2006(відкриття)10 червня 2014 (продовження до Мейзьє — Ле-Панетт) ()Гар-де-Віллербанн () ()Десін — Гран-Ларж () Мейзьє-Зон-Індюстрієль ()або Мейзьє — Ле-Панетт () 14,82 км 11 26 хв Alstom Citadis 402 20 квітня 2009(відкриття)2 вересня 2013(продовження до Шпиталь-Фейзен) Шпиталь-Фейзен — Венісьє () ()Фонтан — Мендес-Франс ()Манюфактюр — Монлюк () () () Ла-Дуа — Гастон-Берже () 9,57 км 29 28 хв Alstom Citadis 302 17 листопада 2012 ()Отель-де-Віль — Брон ()Де-Тасіньї — Кюріаль ()Парк-дю-Шен ()ЄвроЕкспо () 7 км 11 20 хв Alstom Citadis 302 22 листопада 2019 ()Бовізаж — СІСЛ () () Деженетт ()Східні шпиталі — Пінель () 6,7 км 14 12 хв Alstom Citadis 302 1 лютого 2021 ()Десін-Сантр () Десін-ОЛ-Валле () 6 км 4 10 хв Alstom Citadis 302 Rhônexpress 9 серпня 2010 () ()Мейзьє-Зон-Індюстрієль ()Аеропорт Ліон-Сент-Екзюпері() 22 км 4 29 хв Stadler Tango
Рухомий склад Парк складається із зчленованих низькопідлогових трамваїв Alstom Citadis 302, збудованих у перше десятиліття XXI століття. Лінією T3 курсують також зчленовані трамваї Alstom Citadis 402. Лінію Rhônexpress обслуговують трамваї Stadler Tango в особливій червоній лівреї.
Див. також
Ліонський трамвай-поїзд
Примітки