Зоя Наумовна Ле́рман-Луцкевич ( 14 червня 1934, Київ — 1 січня 2014, Київ) — українська художниця, скульпторка і педагогиня, представниця другої хвилі авангарду — андерґраунду, української нонконформістичної течії; член Спілки радянських художників України з 1960 року.

Біографія Народилася 14 червня 1934 року у місті Києві (нині Україна). 1959 року закінчила Київський художній інститут, де її викладачами зокрема були Володимир Костецький, Георгій Меліхов, Сергій Григор'єв, Михайло Іванов; у 1971 році — творчі майстерні Академії мистецтв СРСР у Києві, де навчалась під керівництвом Сергія Григор'єва.

Упродовж 1960—1971 та 1973—1989 років викладала у Київській державній художній середній школі імені Тараса Шевченка; у 1998—2001 роках — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Серед учнів: Оксана Дяченко-Цах.

Жила у Києві в будинку на тодішньому бульварі Перова (нині Воскресенський проспект), № 24, квартира № 19 та в будинку на вулиці Михайла Грушевського, № 4 а, квартира № 6Лерман Зоя Наумівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 85.. Дружина художника Юрія Луцкевича, мати художника Олександра Луцкевича.

Померла в Києві 1 січня 2014 року.

Творчість Працюваля в галузях станкового живопису та станкової графіки, переважно у жанрі портрета, станкової скульптури. Серед робіт:

живопис «Азовське море» (1958); «Автопортрет» (1958); «Балерина Світлана Коливанова» (1959); «За кулісами» (1960); «Мати з дитиною і пташечка» (1960-ті); «Танцівник і дівчинка» (1960-ті); «Біля вікна» (1960-ті); «Нічне чергування» (1966); «Дует» (1968); «Ярмарок» (1968); «Художник пише автопортрет (Михайло Вайнштейн)» (1969); «М. Агаєва» (1969); «Бабуся» (1969); «На Полтавщині» (1970); «На підводі» (1970); «Білі жінки» (1970-ті); «Пантоміма» (1970-ті); «Хлопчик із обручем» (1970-ті); «Розмова» (1970-ті); «Сестри» (1970-ті); «Натюрморт із репродукцією Пабло Пікассо» (1970-ті); «Фехтування» (1978); «Балет» (1979); «Циркачка» (1980); «Сусіди» (1980); «Мрії» (1981); «Киянка» (1985); «Модель» (1987); «Ірина» (1988); «Спляча» (1990); «Обійми» (1991); «Вірменська дівчинка» (1992); «Образ» (1993); «Ніч» (1993); «Та, яка прокинулася» (1993); «Жіночий портрет» (1995); «Удвох» (1995); «Пані з собачатами» (1995); «Танок» (1995); «Сон» (1996); «Бесіда клоунів» (1996); «Ранок» (1997); «Двоє» (1997); «Н. Ш.» (1997; 2000); «Вечір» (2004); графіка «Автопортрет» (1960); «Портрет дівчини» (1963, офорт); «Балерина Олена По­­тапова» (1963); «Балерина» (1966, монотипія); «Н. Шостак» (1985); скульптурні портрети «Р. Симонов» (1963); «Олена» (1965); «Наталія Дерегус» (1965); кераміка цикл «Грузинські мотиви» (1970-ті); «Л. Литовченко» (1970-ті). </div> Брала участь у республіканських виставках з 1963 року, всесоюзних — з 1966 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1994, 1998, 2008 роках, Одесі у 2013 році.

Художні твори знаходяться в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва України, Дирекції художніх виставок Національної спілки художників України, приватних колекціях Європи, США, Ізраїлю.

Примітки

Література Лерман Зоя Наумівна // ; Лерман Зоя Наумівна // ;

Селим Ялкут // Мир Зои Лерман.— Київ: Дух і Літера, 2008. — C. 352