Битва під Ніжином (27 травня 1659 року) — битва між козацько-татарськими та московськими військами на околицях міста Ніжин під час московсько-української війни 1658—1659 років. Внаслідок значних втрат та серйозного опору з боку козаків московити відмовилися від штурму міста, що мало стратегічне значення для контролю над північчю Гетьманщини.

Передісторія Московська-українська війна розпочалась у серпні — вересні 1658 року. Конфлікт між урядом гетьмана Івана Виговського та царським урядом переріс у відкриті бойові дії на тлі перемов між Чигирином і Варшавою про переформатування Речі Посполитої у конфедерацію трьох народів — польського, литовського та руського. Кампанія 1658 року завершилась укладенням перемир'я у грудні. Московити взяли під контроль частину Полтавщини, спираючись на підтримку місцевих козаків — учасників антигетьманського повстання під проводом Мартина Пушкаря. Невдачею закінчились і спроби Івана Виговського вибити з Києва сильний московський гарнізон воєводи Василя Шереметьєва.

Після відновлення бойових дій на початку 1659 року гетьманським військам з допомогою кримських татар вдалося відновити контроль над більшою частиною Лівобережжя. З огляду на це московський цар Олексій Михайлович наприкінці березня відправляє в Україну 30-тисячне військо на чолі з воєводою князем Олексієм Трубецьким. У його складі, зокрема — еліта помісної кінноти московські бояри, дворяни та «діти боярські». До московитів приєдналося і до 7 тисяч козаків — противників Виговського на чолі з призначеним царем «наказним гетьманом» Іваном Безпалим.

21 квітня 1659 року московити і козаки Івана Безпалого почали облогу Конотопа — важливої прикордонної фортеці, яку обороняло 4 тисячі козаків на чолі з ніжинським полковником Григорієм Гуляницьким. Намагаючись здобути місто, Олексій Трубецькой не забував і про активні дії для отримання контролю над територією Ніжинського полку.

12 травня 1659 року князь відправив каральну експедицію до Борзни, де перебували гетьманські сили на чолі з Василем Золотаренком. Московське військо очолив воєвода Григорій Ромодановський. Після запеклого бою місто захопили та спустошили («місто Борзну штурмом взяли й висікли і випалили»). Розорили й інші населені пункти Борзнянської сотні, зокрема — село Оленівку. Згідно з «розрядним списком», московити у цьому поході втратили 86 осіб убитими, 193 — пораненими.Бульвінський А. Українсько-російські взаємини 1657—1659 рр. в умовах цивілізаційного розмежування на сході Європи. — Київ, 2008

Ситуація в Ніжині. Підготовка заколоту

У середині XVII століття Ніжин був полковим містом і одним із найбільших центрів Лівобережної України. Мало місто і добре укріплену дерев'яну фортецю з цитаделлю. Контроль над Ніжином давав би московитам змогу налагодити комунікації між армією Олексія Трубецького та гарнізоном Василя Шереметьєва, що перебував у Києві. Крім того — поглибити блокаду сил Григорія Гуляницького у Конотопі.

Планам московитів сприяло хитке становище всередині міста. Командир козацького гарнізону Ніжина — переяславський полковник Тимофій Цицюра — таємно готував здачу міста царським військам. Для цього планував скликати «чорну раду» — саме серед козацької «черні» панували найсильніші антигетьманські настрої.

Знаючи про це, промосковський київський наказний полковник Василь Дворецький і ніжинський протопіп Максим Филимонович написали листа Олексію Трубецькому, закликаючи воєводу вирушити з основними силами на Ніжин, а далі — на Київ, залишивши під Конотопом меншу частину війська для блокування Григорія Гуляницького. Вони запевняли князя, що в Ніжині лише чекають слушної миті, щоб здати місто. Також повідомляли, що в Києві воєвода Василь Шереметьєв підготував плацдарм на лівому березі Дніпра — туди переправилась 1 тис. ратників. Вони були готові до дій назустріч військові Олексія Трубецького.

Князь отримав листа 21 травня, а 25 — послав до Ніжина частину свого війська на чолі з Григорієм Ромодановським і царським стольником Петром Скуратовим. До ніжинців Олексій Трубецькой відправив відозву, у якій закликав здати місто, застерігаючи, що в іншому разі на Ніжин чекає доля Борзни:

Проте князь не знав, що ситуація в місті різко змінилась саме перед приходом царського війська. 18 травня гетьман Іван Виговський, що стояв табором під Ірклієвом, відправив до Ніжина підкріплення на чолі з наказним гетьманом Іваном Скоробагатьком. Той очолив гарнізон замість Тиміша Цицюри та зміг за лічені навести порядок у місті.

Сили сторін

За свідченням Василя Дворецького у листі до Олексія Трубецького, у місті та його околицях перебувало, щонайменше, чотири-п'ять козацьких полків. Три полки наказний полковник називає: це Переяславський на чолі з Тимішем Цицюрою, Черкаський на чолі з Федором Джулаєм і Корсунський на чолі з Іваном Креховецьким. Середню чисельність одного полку у 1658—1659 роках приблизно оцінюють у 1,5 тисячі козаків, зважаючи на літописні дані про те, що підрозділи були укомплектовані приблизно наполовину. Таким чином, залога Ніжина могла налічувати приблизно 6 — 7,5 тисяч козаків. Також у місті перебувала невідома кількість козацької «черні».

На підмогу козакам Іван Виговський відправив частину своїх найманих хоругов. Участь у битві «ляхів, волохів і сербів» згадують московські донесення. Чисельність цих підрозділів невідома.

Кримські татари, як свідчив Василь Дворецький, перебували за дві версти від міста. Їх налічувалось 6 000. Водночас, більшу цифру називає Літопис Самовидця — 12 000. Літописець вказує, що татарським підрозділом командував Мамсир-мурза — зять кримського хана.

«Надъ Татары и надъ изменники Черкасы промышлять» боярин Олексій Трубецькой відправив полки окольничого воєводи Григорія Ромодановського та стольника воєводи Федора Куракіна «съ товарыщи, полковъ головъ съ сотнями и рейтарскихъ полковниковъ съ рейтары». Полк Ромодановського, згідно зі смотренними списками від 5 червня 1659 року, налічував 7 333 ратників. Це були, переважно, полки «солдатського строю», рейтари, дворяни Бєлгородського розряду, невелика кількість драгунів і донських козаків.

Полк Ф. Куракіна станом на 1 січня 1659 року налічував 4 702 воїни. Складався з піхоти — стрільців, та дворянської кінноти.Бабулин И. Битва под Конотопом. 28 июня 1659 года. — Москва, 2009

«Наказний гетьман» Іван Безпалий відправив на допомогу московитам один зі своїх семи полків. Ним командував Григорій Донець.

Перебіг битви 27 травня 1659 року московити та козаки Івана Безпалого підійшли до Ніжина. Гетьманські козаки та татари зустріли ворога у полі перед містом — на лівому березі річки Остер. Відбувся запеклий бій. Козаки не змогли стримати натиску московських полків і були змушені відступити за фортечні мури («не додержавши, вступили в город за гетманом наказним», — Літопис Самовидця). Татари ж відступили на південь — у напрямку села Лосинівки. Їх спочатку переслідував Григорій Ромодановський, але згодом московити повернулися під стіни Ніжина.

Воєвода наказав своїм військам переправитися на правий берег Остра — там зосереджувались підрозділи козаків і найманців. Згідно з донесенням Григорія Ромодановського та П. Скуратова, московитам знову вдалося взяти гору та змусити гетьманців до втечі («учинился бой болшой … и гоняли и побивали ихъ на десяти верстахъ»). Проте козаки через деякий час перегрупувалися та знову атакували царські війська під Ніжином. Московські воєводи заявили про свою перемогу і у цьому третьому поспіль бою.

Проте, судячи зі всього, ці перемоги не були такими значними, як вказували у московських донесеннях. Зіштовхнувшись з серйозним опором, московити вирішили відмовитися від штурму міста. Натомість — розорили околиці Ніжина та пограбували один із місцевих монастирів, де перебували біженці із правобережного Тригорського монастиря, розореного за часів Хмельниччини. Наступного року монахи скаржилися цареві, що «дзвони й усі книги церковні та навчальні побрали й до Москви повезли».Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — Том. 5. — Санкт-Петербург, 1867

Втрати сторін Втрати обох сторін у запеклих боях, вочевидь, були значними. Із донесення московських воєвод відомо про 36-тьох полонених із числа оборонців Ніжина: 32-х козаків і татар та чотирьох найманців. У полон потрапив військовий писар Захар Шийкевич, з ним — військова печатка наказаного гетьмана І. Скоробагатька. Московитам вдалося захопити і один козацький прапор.

Наслідки На думку історика А. Бульвінського, провал захоплення Ніжина став однією з головних невдач московського командування у війні. Вчений вважає, що О. Трубецькой недооцінив стратегічну важливість міста та послав для його здобуття недостатньо сил. У разі взяття Ніжина, як зазначає історик, гетьманський уряд втратив би зв'язок з північними районами Лівобережжя, які його підтримували, що могло б катастрофічно вплинути на подальший перебіг кампанії.

Пам'ять У жовтні 2020 року в Ніжині встановили меморіальний знак на честь оборони міста у 1659 році — козацьку гармату.У Ніжині встановили «Козацьку гармату». Що вона символізує?

Примітки