Віконт Бангор (англ. — Viscount Bangor) — аристократичний титул у перстві Ірландії.

Гасло віконтів Бангор Sub cruce salus — «Спасіння під хрестом» (лат.)

Історія віконтів Бангор Титул віконт Бангор з Кастл-Ворда, що в графстві Даун був створений в січні 1781 року в перстві Ірландії для Бернарда Ворда — І барона Бангор. На той час він був депутатом Палати громад парламенту Ірландії і представляв графство Даун. Крім того, його обирали депутатом у 1761 році від Кіллілі і в 1768 році від Бангора. У травні 1770 року він отримав титул барона Бангор з Кастл-Ворда, що в графстві Даун у перстві Ірландії. Він був єдиним сином Майкла Ворда з Кастл-Ворд, графство Даун — одного з суддів суду королівської лави, та його дружини Анни Катаріни Гамільтон — дочки Джеймса Гамільтона з Бангора та леді Софії Мордаунт. Бернард Ворд у грудні 1747 року одружився з леді Енн Мегілл — дочкою Джона Блая — І графа Дарнлі і його дружини Теодосії Блай — Х баронеси Кліфтон (вдови Роберта Мегілла з Гілл-Холлу), і мав з нею чотирьох синів і чотирьох дочок. Бернард Ворд помер у віці 61 року у своїй резиденці — в замку Кастл-Ворд. Титули успадкував його старший син Майкл, пізніше визнаний божевільним. І його третій син Едвард, і його четвертий син Роберт були депутатами в парламенті Ірландії. На початку 1760-х років Бернард Ворд перебудував замок Кастл-Ворд у стилі, який був компромісом між його улюбленим класичним стилем та улюбленим готичним стилем його дружини. Він також розширив маєток, купивши прилеглу землю і переобладнав його у більш відкритому стилі з оленячим парком.

Титул успадкував його син, що став ІІ віконтом Бангор. Він здобув освіту в Крайст-Черч, Оксфорд, де завершив навчання в 1769 році. Він став депутатом парламенту Ірландії в 1771 році і був депутатом до 1776 року. Але був визнаний божевільним в 1785 році і був взятий під опіку спеціальною постановою Палати лордів парламенту Ірландії за петицією його брата Едварда та його дядька сера Джона Парнелла — ІІ баронета Парнелл. Він помер в своїй резиденції в Кастл-Ворд у віці 76 років так і не одружившись.

Титул успадкував його молодший брат, що став ІІІ віконтом Бангор. Його старший син — Едвард Ворд успадкував титул і став IV віконтом Бангор. Він був депутатом Палати лордів парламенту Об'єднаного Королівства Великобританії та Ірландії як представник Ірландії в 1855—1881 роках. Належав до партії консерваторів. Він народився в Лондоні, він був сином Едварда Ворда — ІІІ віконта Бангор та його дружини Гаррієт Маргарет Максвелл — другої дочки Генрі Максвелла — VI барона Фарнема. У 1837 році, у віці лише десяти років, Едвард Ворд успадкував титул віконта від свого батька. Він здобув освіту в Ітонському коледжі, а потім пішов вчитися до Трініті-коледжу, Кембридж. Він служив заступником лорд-лейтенанта графства Даун, а в 1855 році Едвард Ворд був обраний депутатом до Палати лордів. Едвард Ворд помер у Брайтоні, не одружений, але, за чутками, мав позашлюбного сина, народженого в 1856 році, на ім'я Едвард Террі Уорд.

Титул успадкував його молодший брат Генріх, що став V віконтом Бангор. Він був депутатом парламенту і представляв Ірландію в 1886—1911 роках. Крім того, став відомим військовим діячем. Він був другим сином Едварда Ворда — ІІІ віконта Бангор та його дружини Гаррієт Маргарет Максвелл — другої дочки Генрі Максвелла — VI барона Фарнема. Генріх Ворд здобув освіту в школі регбі, а потім у Королівському військовому коледжі в Сандхерсті. У 1881 році він успадкував титул віконта від свого старшого брата Едварда. Генріх Ворд пішов на службу до британської армії в 1846 році і служив у 43-му (Монмутширському) піхотному полку. Він воював у колоніальних війнах в Південній Африці і пішов у відставку в 1854 році як капітан. У 1886 році Генріх Ворд був обраний депутатом Палати лордів парламенту Великобританії. Отримав посаду заступника лорд-лейтенанта графства Даун і посаду мирового судді графства Даун. 6 грудня 1854 року він одружився з ірландською вченою — ентомологом, мікроскопістом і письменницею Мері Кінг — двоюрідною сестрою астронома і натураліста Вільяма Парсонса — ІІІ графа Росс і сестрою фотографа-піонера Мері Росс. У пари було п'ять дочок і троє синів. Мері Ворд (уроджена Кінг) загинула в 1869 році в першій в історії автомобільній аварії, коли була пасажиром експериментального парового автомобіля, побудованого Россами в Парсонстауні. 8 квітня 1874 року Генрі Ворд одружився вдруге з Елізабет Еклз — єдиною дочкою майора Х'ю Еклза з Кронро. Його другий шлюб був бездітним. Уорд помер у віці 82 років у своїй резиденції Кастл-Ворд і був похований у Баллікатер через чотири дні.

Титул успадкував його молодший син Максвелл — єдиний син, що на той час був ще живий, що став VI віконтом Бангор. Він був відомим політиком та військовим. Він теж став депутатом парламенту і представляв Ірландію в 1913—1950 роках. Крім того, він був сенатором Сенату Північної Ірландії у 1921—1950 роках і був спікером Сенату Північної Ірландії в 1930—1950 роках. Був діячем партії Ольстерських Юніоністів. Він здобув освіту в школі Харроу та Королівській військовій академії в Вулвічі. 23 липня 1887 року Максвелл Ворд отримав звання другого лейтенанта Королівської артилерії, а 23 липня 1890 року — лейтенанта. 1 квітня 1898 року він отримав звання капітана, у лютому 1900 року призначений ад'ютантом дивізії, 10 жовтня 1900 року отримав посаду інструктора в школі артилерії. Звання майора отримав у 1906 році. Після смерті батька в 1911 році він успадкував титул віконта Бангор. Він пішов у відставку в 1912 році і командував резервною артилерією королівського гарнізону графства Антрім. У 1914 році після початку Першої світової війни знову пішов в армію. Нагороджений орденами. У 1905 році Максвелл Ворд одружився з Агнес Елізабет (уроджена Гамільтон), з якою мав одного сина і трьох дочок. Титул успадкував його син Едвард Ворд — журналіст, що зробив собі ім'я як іноземний кореспондент BBC. Максвелл Ворд помер у своєму будинку — в резиденції Кастл-Ворд у віці 82 років.

На сьогодні титул належить його онуку, що став VIII віконтом Бангор. Він успадкував титул від свого батька — журналіста Едварда Ворда в 1993 році.

Ніколас Ворд — прадід І віконта Бангор, Майкл Ворд — батько І віконта Бангор були депутатами Палати громад парламенту Ірландії і представляли графство Даун. Роберт Ворд — дядько Ніколаса Ворда отримав титул баронета Ворд в 1682 році. Ясновельможний Едвард Ворд — другий син І віконта Бангор теж був депутатом парламенту Ірландії від графства Даун. Едвард Волстенхолм Ворд — син Джона Петті Ворда — молодшого брата ІІІ віконта Бангор був депутатом Законодавчої ради Нового Південного Уельсу. Актриса Лалла Ворд — дочка VII віконта Бангор і колишня дружина професора Річарда Докінза.

Родовим гніздом віконтів Бангор є Кастл-Ворд, що біля Стенгфорду, що в графстві Даун.

Барони Бангор (1770) Бернард Ворд (1719—1781) — І барон Бангор (нагороджений титулом віконт Бангор у 1871 році)

Віконти Бангор (1771) Бернард Ворд (1719—1781) — І віконт Бангор Ніколас Ворд (1750—1827) — ІІ віконт Бангор Едвард Ворд (1790—1837) — ІІІ віконт Бангор Едвард Ворд (1827—1881) — IV віконт Бангор Генрі Вільям Кросбі Ворд (1828—1911) — V віконт Бангор Максвелл Річард Кросбі Ворд (1868—1950) — VI віконт Бангор Едвард Генрі Гарольд Ворд (1905—1993) — VII віконт Бангор Вільям Максвелл Девід Ворд (1948 р. н.) — VIII віконт Бангор

Імовірним спадкоємцем титулу є зведений брат теперішнього власника титулу його ясновельможність Едвард Ніколас Ворд (1953 р. н.). Передбачуваним спадкоємцем титулу є його двоюрідний брат Максвелл Колін Бернард Ворд (1949 р. н.) — праправнук третього віконта. Його спадкоємцем є старший син Чарльз Бернард Максвелл Ворд (1986 р. н.).

Джерела

Genealogical and Heraldic Dictionary of the Peerage and Baronetage of the British Empire. Burke's Peerage. 1914. pp. 173—176. Retrieved 24 March 2016. «No. 12146». The London Gazette. 19 December 1780. p. 2. «No. 11043». The London Gazette. 15 May 1770. p. 3. Mall, Leonard (9 May 1993). «Obituary: Edward Ward». The Independent. Retrieved 24 March 2016. Hesilrige, Arthur G. M. (1921). Debrett's Peerage and Titles of courtesy. London: London: Dean & son, limited. p. 88.