Фелікс Любомирський гербу Шренява ( перед 1480 — 1533) — польський шляхтич, засновник княжої гілки роду Любомирських.
Життєпис Фелікс Любомирський був п'ятим сином Петра з Любомежа Любомирського, протопласти роду Любомирських, і Дороти з Ґнойника ҐноєнськоїTeodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, S. 102. Народився перед 1480 роком, адже у цьогорічному документі про розмежування маєтків про нього сказано, що «був ще малолітнім і неправоздатним, тому за нього поручалися і підписалися його брати Петро і ».
Був дідичем частини населених пунктів Любомеж, Ґрабе, Вальова-Ґура, Пасербець, Воля-Ґрабська.
1487 його сестра Ельжбета зреклася на користь своїх братів Якуба, Петра, Станіслава, Дітріха і Фелікса прав на батьківські маєтки.
1496 року Фелікс засвідчив продаж за 600 флоринів братові Якубу своєї майбутньої частки батьківських маєтків (брати отримали право на них 1499 рокуKazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 89.) у населених пунктах Любомеж, Ґрабе, Воля-Ґрабська, Вальова-Ґура, Пасербець та млина у Лососіні-Ґурній і зобов'язався зробити відповідний запис у земельних книгах (1499).
1506 року за отримані від брата гроші (600 флоринів) і отримане віно дружини придбав Славковиці. Звідтоді він з синами називалися Любомирськими з Славковиць.
1510 року придбав за 1500 флоринів Пежхувець, Ґраюв, частину Хоронґвиці; 1511 року став державцем королівщини Пежхув; пізніше також став володарем Дзекановичі та ще декілька інших сіл, був також державцем сіл Клокова і ЖуховаAdam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 60..
1521 року разом із братом Станіславом отримав відмову в суді щодо опіки над племінником Йоахімом, сином померлого брата Якуба.
Під кінець життя докупив Сулув, Волиця Ґжималовська, Заблоце, Трамбки; Явчиці, очевидно отримав як віно дружини.
Помер Фелікс Любомирський 1533 року.
Сім'я Був двічі одружений. Першою дружиною була Беата Явецька Чорна, донька Міколая Чорного, підстарости краківського і старости освенцимського зі знатного, багатого і вигасаючого роду Одровонжів. Цей шлюб заклав міцні підвалини для майбутнього добробуту роду ЛюбомирськихZbigniew Anusik. Kilka rys na portrecie sławnego rokoszanina: rzecz o najnowszej biografii Jerzego Sebastiana Lubomirskiego // Przegląd Nauk Historycznych 3/1, 2004, s. 147.. Подружжя мало велике потомство: Доньки: Ельжбета — дружина Яна з Пшибиславиць Мінора (1525); Анна — дружина Яна Забавського (до 1523 р.), вдруге вийшла за Павла Мрука з Сецеховиць (1525), втретє — 1547 року за Яна Оцеського, каштеляна завихостського, пізніше — великого канцлера коронного; Катаржина — дружина Яна Габанського; Правдоподібно була ще одна донька, одружена з Маршовським. Сини: Якуб ( 1553) — канонік сондецький, управитель монастиря кларисок у Новому Сончі, плебан у Дзекановичах; Петро ( після 1560 р.) — плебан у Жабні (1547-1560); Вавринець ( біля 1500 р. — після 1547 р.) — королівський придворний; Себастьян (поч. XVI ст.-1558) — стольник і підстолій надвірний коронний, староста сяноцький, стольник краківський; Станіслав (бл. 1513-1577) — дідич батьківських маєтківTeodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, S. 103..
З другою дружиною Анною невідомого походження Фелікс мав сина: Северина (Марціна; ?- бл. 1562) — був підстаростою сяноцьким (1556).
Примітки