Дума про Батурин — авторська пісня Тараса Компаніченка, в якій оспівуються події батуринської різанини що сталася 2 (13) листопада 1708 року . В пісні у поетичній формі описується знищення російськими (московськими) військами міста Батурин та його мешканців. Зміст пісні полягає в колисковій пісні повчанні дітей. Текст пісні є глибоко символічним і направлений на донесення історичної правди майбутнім поколінням про трагічні події в Батурині. Звертання пісні немов би до дітей є поетичним і символічним літературним прийомом, в очах мовця цієї пісні символічними "дітьми" бачаться наступні покоління українців. Також в пісні оспівуються релігійні мотиви, які направлені на надання яскравого забарвлення глибокому народному трагічному наративу що висвітлюється в пісні.
Автором тексту та музики є Компаніченко Тарас Вікторович;
Час написання – 1999-2000 роки.
Сюжет думи Дума: "Про Батурин"<small> Спи, дитя моє кохане, люлі, люлі, бай, Заглядає місяць ясний в наш убогий рай. Стану я пісень співати і казок казать, Ти стули-но оченята, треба діткам спать.
Сейм свою мутную хвилю б’є об береги, Обступили наш Батурин кляті вороги. Та тверда у нас залога, й козаки якстій, І надія наша в Бога й в Діві пресвятій.
Люлі, люлі, синку, виростай в забаву, Козачеству на славу, воріженькам в розправу,
Люлі, люлі, синку...
Але рано нагла зрада: із пекельних врат Пси скажені увірвались в Божий вертоград. Плюндрували, мордували, кров живих пили, Звіру, птиці на поталу мертвих оддали.
Із цього погару злого, із руїн незрим Виніс нас, моя дитинко, Божий херувим. І в безпеці нас поставив, спас і сохранив, І клейноти віри й цноти в нас оборонив.
Люлі, люлі, синку, виростай в забаву, Козачеству на славу, воріженькам в розправу, Люлі, люлі, синку...
Бог з тобою, спи, дитинко, тихо засинай. І розкрали, і розтлили наш убогий рай. Притчею в язицех стали ми в краях чужих, І старцями голосили на річках своїх.
Спи, моя мала кровинко, швидше виростай, Правди Божої й отчизни ворогу не дай. І поки бенкет свій правлять нелюди й людці, Стань, мій лицарю, на варті ти з мечем в руці. І поки бенкет свій правлять нелюди й людці, Стань, мій лицарю, на варті із мечем в руці.
Люлі, люлі, синку, виростай в забаву, Козачеству на славу, воріженькам в розправу, Люлі, люлі, синку...
Бо тверда у нас залога, й козаки якстій, І надія наша в Бога й в Діві пресвятій. Люлі, люлі, синку...
Див. також «Дума» гетьмана Івана Мазепи Дума про Палія і Мазепу
Примітки