Надмірний вилов — вилучення виду риби (тобто лов риби) з водойми зі швидкістю, більшою за ту, з якою вид може поповнити свою популяцію природним шляхом (тобто надмірна експлуатація наявних рибних запасів), що призводить до того, що у цій місцевості відбувається депопуляція виду. Надмірний вилов може відбуватися у водоймах будь-якого розміру, таких як ставки, водно-болотні угіддя, річки, озера чи океани, і може призвести до виснаження ресурсів, зниження темпів біологічного зростання та низького рівня біомаси. Тривалий надмірний вилов може призвести до критичної депенсації, коли популяція риби більше не може підтримувати себе. Деякі форми надмірного вилову риби, такі як надмірний вилов акул, призвели до порушення цілих морських екосистем. Типи надмірного вилову включають: надмірний вилов риби при зростанні, надмірний вилов набору, надмірний вилов екосистем.

Здатність рибальства відновлюватися після надмірного вилову залежить від того, чи його загальна вантажопідйомність та різноманітність екологічних умов придатні для відновлення. Різкі зміни у складі видів можуть призвести до зміни екосистеми, коли інші рівноважні потоки енергії включають склад видів, відмінний від тих, які були присутні до виснаження первинного рибного запасу. Наприклад, після надмірного вилову форелі, короп може використати зміну конкурентної рівноваги і заволодіти заволодіти середовищем так, що для форелі буде неможливо відновити популяцію для розмноження.

Після зростання світових рибальських підприємств після 1950-х років інтенсивне рибальство поширилося з кількох зосереджених районів і охопило майже всі рибні промисли. Зішкріб дна океану під час донного перетягування є руйнівним для коралів, губок та інших бентосних видів, що повільно ростуть, які не швидко відновлюються і є середовищем існування для видів промислового рибальства. Це руйнування змінює функціонування екосистеми і може назавжди змінити склад видів і біорізноманіття. Прилов, супутній вилов ненавмисних видів під час риболовлі, як правило, повертається в океан тільки для того, щоб померти від травм або впливу. Прилов становить приблизно чверть усього морського вилову. У разі вилову креветок прилов у п'ять разів більший, ніж виловлені креветки.

У звіті Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН за 2020 рік зазначено, що «у 2017 році 34 відсотки рибних запасів світового морського рибальства були класифіковані як перелови».Варіанти пом'якшення такої ситуації включають: державне регулювання, скасування субсидій, мінімізацію впливу на рибальство, аквакультуру та поінформованість споживачів.

Масштаб

Надмірний вилов позбавив багато рибних запасів у всьому світі. Продовольча і сільськогосподарська організація ООН у звіті за 2018 рік підрахувала, що 33,1 % світових рибних запасів піддаються надмірному вилову. У доіндустріальні часи спостерігався значний перелов риби. Зокрема, надмірний вилов риби в західній частині Атлантичного океану з перших днів європейської колонізації Америки добре задокументований.

Частка рибних запасів, що перебувають в межах біологічно стійких рівнів, демонструвала тенденцію до зменшення з 90 % у 1974 році до 66,9 % у 2015 році. Навпаки, відсоток запасів, виловлених на біологічно нестійких рівнях, зріс з 10 % у 1974 році до 33,1 % у 2015 році, причому найбільше зростання в кінці 1970-х і 1980-х років.

У 2015 році максимально стійкі промислові запаси (раніше називалися повністю виловленими запасами) становили 59,9 %, а недоловлені — 7 % від загальної кількості оцінених запасів. У той час як частка невиловлених запасів постійно зменшувалася з 1974 по 2015 рік, запаси з максимально стійким виловом зменшувалися з 1974 по 1989 рік, а потім зросли до 59,9 % у 2015 році.

У 2015 році серед 16 основних статистичних районів Середземне та Чорне море мали найвищий відсоток (62,2 %) нестійких запасів, за ними слідували південно-східна частина Тихого океану 61,5 % і південно-західна Атлантика 58,8 %. На відміну від цього, у східній частині Тихого океану, північно-східній частині Тихого океану (зона 67), північно-західній частині Тихого океану (зона 61), західній частині Тихого океану та південно-західній частині Тихого океану була найнижча частка (від 13 до 17 %) рибних запасів на біологічно нестійких рівнях.

Деніел Полі, вчений у галузі рибальства, відомий своєю першопрохідною роботою щодо впливу людини на глобальне рибальство, коментує: Це майже так, ніби ми використовуємо наших військових для боротьби з тваринами в океані. Ми поступово виграємо цю війну, щоб знищити їх. І спостерігати, як безпричинно відбувається це руйнування — не раціонально — це трохи засмучує. Як не дивно, усі ці ефекти зворотні, всі тварини, які зникли, з'являлися б знову, всі тварини, які були маленькими, виросли б, усі стосунки, які ви більше не бачите, відновилися б, і система відновилася б. За словами Генерального секретаря Всесвітнього саміту зі сталого розвитку 2002 року, «Надмірний вилов не може продовжуватися, виснаження рибного промислу становить головну загрозу для продовольства мільйонів людей».

Риболовля по харчовій мережі — це те, що відбувається, коли виникає надмірний вилов. Після того, як вся більша риба буде виловлена, рибалка почне ловити менших особин, що призведе до того, що для того, щоб не відставати від попиту, потрібно буде зловити більше риби. Це зменшує популяції риб, а також генетичне різноманіття видів, що робить їх більш сприйнятливими до захворювань і менш схильними пристосовуватися до стресових факторів і довкілля. Крім того, лов меншої риби призводить до виведення меншого потомства, що може бути проблематичним для риб. У багатьох видів, чим менша самка, тим вона менш плодовита, що впливає на популяцію риб.

Приклади та докази надмірного вилову Приклади надмірного вилову існують у таких районах, як Північне море, Гранд-Бенкс Ньюфаундленду та Східно-Китайське море. У цих місцях надмірний вилов виявився згубним не тільки для рибних запасів, але й для рибальських спільнот, які покладаються на риболовлю. Як і інші видобувні галузі, такі як лісове господарство та мисливство, рибальство схильне до економічної взаємодії між власністю чи управлінням та стійкістю, інакше відомою як трагедія спільного майна.

Місцеві жителі у верхній Адріатиці століттями ловили тунця. Зростання вилову не дозволило великим косякам туниць мігрувати в Трієстську затоку. Останній великий улов тунця був здійснений в 1954 році рибалками Санта-Кроче, Контовелло і Баркола.Andrea Di Matteo «Santa Croce, 1954: ultima grande pescata di tonni», Il Piccolo, 23. August 2014. Перуанський прибережний промисел анчоусів зазнав краху в 1970-х роках після надмірного вилову, а сезон Ель-Ніньйо значною мірою виснажив анчоуси з його вод. Анчоуси були основним природним ресурсом Перу; справді, тільки в 1971 році було отримано 10,2 мільйона метричних тонн анчоусів. Однак у наступні п'ять років вилов перуанського флоту становив лише близько чотирьох мільйонів тонн. Це стало великою втратою для економіки Перу.

Крах вилову тріски біля Ньюфаундленду і рішення Канади в 1992 році накласти невизначений мораторій на Гранд-Бенкс є яскравим прикладом наслідків надмірного вилову. Згідно з офіційним планом дій уряду Великої Британії щодо біорізноманіття, рибальські промисли в Ірландському морі, західній протоці Ла-Маншу та інших місцях зазнали надмірного вилову до точки фактичного колапсу. Сполучене Королівство розробило заходи, щоб спробувати відновити рибальство, але зростаюча глобальна популяція людей і зростаючий попит на рибу досягли точки, коли попит на їжу загрожує стабільності цього рибальства, якщо не виживанню виду. Багато глибоководних риб перебувають в зоні ризику, наприклад, хоплостет помаранчевий і вугільна риба. Глибоке море майже повністю темне, майже замерзає, і їжі мало. Глибоководні риби ростуть повільно через обмежену кількість їжі, мають повільний метаболізм, низьку репродуктивну здатність, і багато хто не досягає статевої зрілості протягом 30-40 років. Філе апельсина шорсткого в магазині, мабуть, не менше 50 років. Більшість глибоководних риб перебувають в міжнародних водах, де немає правового захисту. Більшість цих риб виловлюють глибоководними траулерами поблизу підводних гір, де вони збираються для їжі. Спалахове заморожування дозволяє траулерам працювати протягом кількох днів, а сучасні рибопромисли з легкістю націлюються на рибу. Блакитний судак вимер у Великих озерах у 1980-х роках. До середини XX-го століття судак був комерційно цінною рибою, близько півмільйона тонн було виловлено в період приблизно з 1880 до кінця 1950-х років, коли популяція скоротилася, очевидно, через поєднання надмірного вилову та антропогенної евтрофікації, і конкуренція з введеною райдужною корюшкою. Всесвітній фонд природи та Лондонське зоологічне товариство 16 вересня 2015 року спільно випустили «Звіт про живу блакитну планету», в якому йдеться про різке падіння на 74 % світових запасів важливих скумбрієвих риб між 1970 і 2010 роками, таких як скумбрія, тунець і боніт, а загальна глобальна «чисельність популяції ссавців, птахів, рептилій, земноводних та риб скоротилася в середньому вдвічі лише за 40 років». Надмірний вилов тихоокеанського блакитного тунця, який перебуває під загрозою зникнення, призвів до того, що небагатьох риб, яких спіймали, продають за астрономічними цінами. У січні 2019 року тунця вагою 278 кілограмів (612 фунтів) було продано за 333,6 мільйона ієн, або понад 3 мільйони доларів США, 4900 доларів США за фунт. Рибалки, керовані високою цінністю риби, використовують надзвичайні прийоми для її лову, залишаючи популяцію на межі колапсу. Акули і скати: глобальна чисельність океанічних акул і скатів знизилася на 71 % з 1970 року через 18-кратне збільшення відносного тиску рибальства. Як наслідок, три чверті видів, що входять до цієї групи, зараз перебувають під загрозою зникнення. Дослідження 2003 року показало, що порівняно з рівнями 1950 року в морях залишилася лише залишок (в деяких випадках лише 10 %) від усіх великих запасів океанської риби. Ці великі океанські риби є видами на вершині харчових ланцюгів (наприклад, тунець, тріска та інші). Згодом цю статтю розкритикували як принципово недосконалу, хоча все ще існує багато дискусій, і більшість вчених у галузі рибальства зараз вважають результати нерелевантними щодо великих пелагічних вод (відкритого моря).Changes in the Biomass of Large Pelagic Predators  — Pelagic Fisheries Research Program

В управлінні Нині кілька країн ефективно керують своїм рибальством. Приклади включають Ісландію та Нову Зеландію. Сполучені Штати перетворили багато рибних промислів у стан дуже виснаженого.

Наслідки

Згідно зі звітом ООН за 2008 рік, світові рибальські флоти щороку втрачають 50 мільярдів доларів США через виснаження запасів і погане управління рибальством. У звіті, підготовленому спільно Світовим банком та Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FAO), стверджується, що половину світового рибальського флоту можна було б знищити без змін улову. Крім того, біомасі світових рибних запасів було дозволено знизитися до точки, коли вже неможливо виловити ту кількість риби, яку можна було б виловити. Збільшення захворюваності на шистосомоз в Африці пов'язують зі скороченням видів риб, які поїдають равликів, що є переносниками хвороботворних паразитів. Масове зростання популяцій медуз загрожує рибним запасам, оскільки вони конкурують з рибою за їжу, їдять ікру, отруту або рій, і можуть виживати в середовищі з недостатнім киснем, де риба не може; вони завдають величезної шкоди промисловому рибальству. Надмірний вилов знищує основного конкурента та хижака медузи, що посилює зростання популяції медуз. Виявлено, що зміни клімату та реструктуризація екосистеми відіграють важливу роль у збільшенні популяції медуз в Ірландському морі в 1990-х роках.