Славко Барбарич (11 березня 1946, с. Драгичина, Боснія і Герцеговина — 24 листопада 2000, гора Крижевац, Меджугор'є, Боснія і Герцеговина) — монах-францисканець і католицький священик з Боснії і Герцеговини, дотичний до об'явлень Пресвятої Богородиці у Меджугор'є, духовний наставник очевидців цих об'явлень у 1984—2000 рр. Був прихильником Католицького харизматичного руху.
Біографія
Ранні роки життя Славко Барбарич народився у родині Марка та Луції Барбаричів у селі недалеко від 11 березня 1946 року і був четвертим із шести дітей. Відвідував початкову школу у Черині та гімназію у Дубровнику (1961—1965). Вступив до новіціату францисканської провінції Герцеговина 14 липня 1965 року, а у 1966 році — на факультет теології та філософії у Високо. Продовжив освіту в Сараєво, а завершив у Шваці, Австрія.
Славко Барбарич склав чернечі обітниці в Ла-Верні, Італія 17 вересня 1971 року та був висвячений на священика в Ройтте, Австрія 19 грудня 1971 року. Вивчаючи душпастирську психологію в Італії, захопився католицьким харизматичним рухом. Як член францисканської громади у Фронляйтені в Австрії, вів там пастирську діяльність і навчався на факультеті теології в Граці, де у 1973 році отримав ступінь магістра пастирської теології. Був уперше призначений капеланом у Чаплині 22 вересня 1973 року, де залишався до 1978 року, коли поїхав навчатися у Фрайбург, Німеччина. Там у 1982 році отримав докторський ступінь з релігійної педагогіки і звання «психотерапевт».
Служіння в церкві З 1981 по 1984 рік служив капеланом у Мостарі, але здебільшого перебував у Меджугор'ї після об'явлень Пресвятої Богородиці у червні 1981 року. Головним завданням його було релігійне виховання молоді. Часто організовував паломництво зі студентами в Меджугор'є, проводив молитовні семінари для сестер-монахинь в Білому Полі біля Мостара, адорації, поклоніння Хресту, молитву вервиці на горі Подбрдо і Хресну дорогу на горі Крижевац, щорічні зустрічі для священиків і молоді, семінари посту й молитви у домі «Домус Пачис».
Комуністична влада переслідувала Барбарича. Захистив його від переслідувань кардинал Франьо Кухарич. Згодом Барбарич був призначений капеланом у Меджугор'є, замінивши на посту духовного наставника очевидців об'явлень Пресвятої Богородиці і продовживши вести хроніки об'явлень. Єпископ Павао Жанич не знав про діяльність Барбарича у Меджугор'є, схваливши це призначення 16 серпня 1984 року. Барбарич залишався в Меджугор'ї до 1985 року, коли його перевели в село Благай недалеко від Мостара. Тим не менш, він продовжував свою діяльність у Меджугор'ї, всупереч наказу єпископа, пропагуючи культ Богоматері Меджугор'є та подорожуючи по світу з очевидцями об'явлень.
У 1988 році його перевели до Гумаца біля міста Любушки, але в 1991 році він знову нелегально переїхав до Меджугор'я, де залишався до самої смерті без необхідного декрету від єпископа. Після війни Барбарич заснував і очолив інститут для виховання та догляду «Майчине село», де мешкають сироти, які втратили батьків на війні, діти з неповноцінних сімей, літні люди, які лишилися без нагляду, хворі діти. Психотерапевтична освіта дозволила йому працювати з наркозалежними у спільнотах «Ченаколо» і «Кампо делла Віта». Благодійну допомогу отримували з усього світу і Славко Барбарич зосереджувався на двох напрямках: «Фонд для дітей загиблих солдатів у війні» і «Фонд на таланти» (допомога студентам).
У 1999 році єпископ Ратко Перич з'ясував, що Барбарич діяв у Меджугор'є без пастирського декрету і призупинив його конфесійну юрисдикцію 20 лютого 2000 року. Барбарич попросив єпископа про перегляд, але єпископ підтвердив своє попереднє рішення. Він знову поскаржився до Святого Престолу з цього приводу. Єпископ наполягав, щоб Барбарич підписав заяву про послух і покинув Меджугор'є. Він підписав заяву 20 червня 2000 року, але все ще залишався у Меджугор'ї. Єпископ знову призупинив його конфесійну юрисдикцію 30 жовтня 2000 року.
Помер Славко Барбарич на горі Крижевац 24 листопада 2000 року, де встановлено пам'ятну плиту. Похований на місцевому цвинтарі у Ковачиці, Меджугор'є. Наступного дня, 25 листопада 2000 року, у посланні Богородиця сказала:
Праці З початку свого служіння в Меджугор'ї Барбарич почав писати книги: «Постіться серцем», «Дай мені своє зранене серце», «У школі любові», «Поклоняйтеся моєму сину серцем», «З Ісусом і Марією на Голгофу до Воскресіння», «Молитися разом радісним серцем», «Маріє, веди нас до миру», «Йди за мною серцем». Книги Славка Барбарича перекладені двадцятьма мовами й опубліковані в більш ніж 20 мільйонах копій по всьому світу. Окрім цих книг, він публікував статті у різних регіонах. Редагував бюлетень св. Франциска у Чаплині, співпрацював з радіо «Голос миру» і «Мир» у Меджуґор'є.
Спогади про отця Славка Барбарича
Примітки