Напорівка — колишній хутір у Лукашівській сільській раді Краснянського, Олишівського і Чернігівського районів Чернігівської округи, Київської та Чернігівської областей. У 18 столітті — село.
Населення Станом на 1923 рік нараховувалося 112 дворів та 561 мешканець, з перевагою населення української національности.
Історія 29 квітня 1645 року слобода Напорівка, разом із селом Канин (Онисів хутір), перейшла від Миколая Султана до Олександра Лущевського та Теодори Колпитовської. Згадується 12 травня 1664 року в універсалі гетьмана Івана Брюховецького як село, що належало до Чернігівського магістрату. Згодом поселення перейшло у власність Єлецького монастиря, разом із селами Онисів та Горбів; станом на 1729—1730 роки монастир володів сільцем, що лежало на рівнині, на правому березі річки Уздвиж, вже 60 років.
В середині XVIII століття — село в складі Вибильської сотні Чернігівського полку.
У 1924 році — сільце Лукашівської сільської ради Краснянського району Чернігівської округи Чернігівської губернії. Відстань до центру сільської ради, с. Лукашівка — 1 верста, до районного центру, с. Красне — 17 верст, до найближчої залізничної станції, Чернігів — 11 верст, до пароплавної станції, в Чернігові, на річці Десна — 16 верст.
Станом на 1928 рік — сільце Олишівського району Чернігівської округи. Відповідно до постанови ВЦВК та РНК УСРР «Про ліквідацію округ та перехід на двохступеневу систему управління» від 2 вересня 1930 року, Лукашівську сільську Олишівського району передано до складу Чернігівського району.
На 1 вересня 1946 року — хутір Лукашівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
У XX столітті приєднана до с. Лукашівка.
Примітки