Істо́рико-краєзна́вчий музе́й села Городнє (Болградський район, Одеська область, Україна) спрямований на збереження, розвиток, вивчення культури бессарабських болгар.

Становлення Початок збору експонатів музею відноситься до 1960-х роківОгородное — Чийшия. Наш отчий дом: Материалы по истории села. — Измаил: СМИЛ. 2006. — 352 с., иллюстрации 16 с..

Першими експонатами були предмети допоміжних історичних дисциплін: нумізматики, геральдики, сфрагістики, боністики. Збирачами були учні Городненської середньої школи, керував якими директор школи Галуцький Семен Семенович.

Музей збирав документи, свідчення, спогади з історії болгарського народу, краю, села Городнє і його населення. Збирачами були вчитель історії К. М. Поглубко і учень городненської школи (нині доктор історичних наук).

Через від'їзд К. М. Поглубка і М. М. Червенкова (поїхав на навчання до вузу) та переміщення експонатів музею до різних приміщень, від 1976 до 1982 року музей не працював.

Офіційне відкриття 1982 року в сільському клубі села Городнє проведено науково-практичну конференцію, на якій офіційно відкрито музей. На конференції були представники ОНУ ім. Мечникова — М. Д. Дихан, Академії наук МРСР — Червенков М. М., Болградського РК КПУ — Г. Д. Фетов, громадськості села.

Будівля музею До 1989 року музей не мав окремого приміщення, тому в різні роки розташовувався в приміщеннях дитсадка, заготпункту, в приватному будинку, школі. 1989 року музею передано будівлю колишньої сільської ради по вул. Радянській у центрі села, в якій він перебуває донині.

Люди, які брали участь у створенні музею Більшість експонатів музею збирали і збирають добровольці, ентузіасти, жителі і вихідці з села. Найвагоміший внесок у створення музею зробили:

Галуцький Семен Семенович — учасник Німецько-радянської війни, історик, автор книг, директор Городненської середньої школи в 1955—1976 роках. Пінті Марія Дмитрівна — історикиня, директорка Городненської загальноосвітньої школи в 1990—2021 роках. Недєльчев Степан Георгійович — секретар парторганізації, заступник голови колгоспу, директор Городненського історико-краєзнавчого музею від 1995 до 2010 року. Пономаренко В. М. — художник-оформлювач. Червенков К. І. — тесляр колгоспу.

Доглядачі музею

Пінті Марія Дмитрівна, 1969—1985 рр., музей на той момент мав статус шкільного музею. Галуцький Семен Семенович, 1985—1995 рр. Недєльчев Степан Георгійович, 1995—2010 рр. Константинова Ганна Михайлівна, від 2010 року донині.

Кінець ХХ - ХХІ століття Сьогодні музей має багате зібранням документів, що відбивають історію села, унікальну колекцію етнографічних експонатів. У семи виставкових залах зібрано 4500 експонатів, з них понад 3000 оригіналів.

У музеї бувають делегації з Болгарії, Польщі, Румунії, Росії. Музей відвідували і відвідують різні дипломатичні діячі, наприклад, міністр закордонних справ України у 1994—1998 роках Удовенко Геннадій Йосипович. 1998 року по залах музею екскурсію йому провів Недєльчев С. Г., про що свідчить запис у книзі відгуків і подяк музею.

2005 року Міністерство культури України проводило конкурс серед сільських музеїв України. За критерії оцінення брались такі показники: кількість експонатів, кількість оригіналів, оформлення залів, кількість відвідувачів, зокрема, відвідувачів з різних країн і регіонів. Городненський історико-краєзнавчий музей посів у цьому конкурсі 2 місце.

За рік музей проводить понад 240 екскурсій, охоплюючи 2300—2400 осіб, з яких дві третини — діти. Екскурсії проводяться за 16 розділами музею.

На матеріалах музею написано понад 20 рефератів, дослідницьких робіт та кандидатська дисертація.

Примітки