Військова тривога 1927 (також англо-радянський конфлікт 1927) — криза англо-радянських відносин з загрозою повномасштабної війни СРСР з Британською імперією, Польщею, а можливо — і цілим блоком європейських держав. У процесі цієї військової кризи керівництво СРСР зіткнулося з новими проявами антирадянських настроїв у деяких верствах радянського суспільства, що виявлялися як небажання воювати за радянську владу та надії на можливий швидкий крах більшовиків. Як один із результатів кризи, було розпочато зміцнення обороноздатності країни та будівництво Лінії Сталіна; Троцький писав про зв'язок військової тривоги 1927 року з наступними репресіями проти опозиції та чистками в РККА та партії. Уряд СРСР узяв курс на масштабне військове виробництво та прискорену індустріалізацію, а «нова економічна політика» країни з 1928 року була згорнута. З 1930 року почалася примусова колективізація, що мала на меті повний контроль над виробництвом хліба та іншої сільськогосподарської продукції. Таким чином, уроки військової тривоги 1927 лягли в основу наступних подій 1930-х років, хоч і не були занесені в «офіційний курс історії СРСР» і тому мало вивчені. Але стан «воєнної тривоги» було помітно відображено у засобах масової інформації та художній літературі.
Безпосередньою причиною військово-дипломатичної кризи між СРСР і Великою Британією стали революційні події в Китаї та їх підтримка з боку СРСР, що викликало жорстку реакцію Великої Британії, яка почала втрачати свої колоніальні позиції в Китаї.
Передісторія
Після жовтневої революції більшовиків, у Росії почалася запекла громадянська війна, що закінчилася перемогою червоних, багато в чому через роз'єднаність білих рухів і небажання їх лідерів визнати права новостворених на території Росії держав, недостатньої допомоги Антанти (домоглася в 1918 році), а також централізованому та вкрай жорсткому керівництву органів Радянської влади.
Однак багато обіцянок більшовиків не були виконані, що викликало невдоволення селян і частини робітників. НЕП, що почався, наситивши ринок товарами і забезпечивши стабільний приріст економіки, викликав нове розшарування суспільства за майновою ознакою, що спонукало ліву партійну опозицію виступити з вимогою про недопущення такої ситуації.
РКП(б), створивши Третій Інтернаціонал, поставила завдання поширення ідей революційного міжнародного соціалізму, на противагу реформістському соціалізму Другого інтернаціоналу, остаточний розрив з яким був викликаний відмінністю позицій щодо Першої світової війни та Жовтневої революції в Росії. Цю роботу частина керівництва партії вважала боротьбою за світову революцію і в ній були задіяні радянські повпредства, торгові фірми, туристичні бюро, наукові інститути, на що витрачалися значні фінансові ресурси (тільки на німецький путч виділено 300 млн золотих рублів)). Підтримка комуністичних рухів вилилася в спроби переворотів у сусідніх з СРСР країнах (путч у вересні 1923 у Болгарії, путч у жовтні 1923 у Німеччині, путч в Естонії у 1924-му). У квітні 1925 р. комуністи підірвали Собор Святого Неділі в Болгарії (цар Борис III вижив).
Проте сили РККА були достатні для серйозного військового зіткнення, що у різкій формі проявилося, наприклад, ще радянсько-польській війні 1920 року. Їх чисельність на 1927 рік становила 586 тисяч військовослужбовцівБольшая советская энциклопедия (БСЭ), Третье издание, выпущенное издательством «Советская энциклопедия» в 1969—1978 годах в 30 томах., спорядження яких залишало бажати кращого (недостатньо артилерійських боєприпасів, а танки та авіація (698 або 694 літаків) — розносортні та застарілі). Активне військово-політичне втручання СРСР у Китаї руками китайських комуністів завдавало збитків британським економічним інтересам у цій країні та вело до перетворення Китаю на комуністичну державу.
Найбільшим і небезпечним противником для Радянського Союзу в 1927 була Польща Юзефа Пілсудського, який взяв курс на відновлення Речі Посполитої в межах 1772, що передбачало нові територіальні претензії до СРСР. Однією з причин перевороту в Польщі праві французькі видання вважали крах переговорів про компенсацію в Локарно та укладання радянсько-німецького договору «Про дружбу та нейтралітет» у квітні 1926 року після невдачі березневої (1926 р.) сесії Ліги Націй. Прихід Пілсудського до влади посилив вплив на Польщу політики Великої Британії.
Нове польське керівництво всіляко відтягувало вручену 24 серпня 1926 радянським повпредом Войковим пропозицію СРСР про підписання пакту про ненапад. Розрив дипломатичних відносин між Британською імперією та СРСР викликав пожвавлення у Варшаві, а вбивство у червні 1927 року радянського повпреда служило провокацією до можливого військового конфлікту.
Зовнішньополітичні події та відповіді керівництва СРСР
Січень 1927 року: китайські війська (при яких були радянські військові радники, до яких входив маршал Блюхер) зайняли території англійських концесій в Ханькоу і Цзюцзян, і 19—20 лютого між Великою Британією і Китаєм було підписано угоду, що фіксує їх поступку.
23 лютого 1927 року британський міністр закордонних справ Джозеф Чемберлен зажадав від СРСР припинити антибританську пропаганду та підтримку комуністичної партії у Китаї. Уряд СРСР відмовився виконувати цю вимогу (нота 26 лютого).
21 березня 1927 року війська Чан Кайші взяли Шанхай. На той час між Гоміньданом та китайськими комуністами посилилися розбіжності. Головною причиною була стратегія самих комуністів, що викликала невдоволення серед населення і суперечила прагненню гомінданівців відновлення стабільності в країні.
6 квітня стався наліт гомінданівців на повпредство СРСР у Пекіні, захоплені документи свідчили про допомогу китайським комуністам. Чан Кайші, побоюючись захоплення влади комуністами, розірвав із нею союз і розпорядився вислати радянських військових радників. У період з 12 по 15 квітня тривали масові арешти комуністів на території Китаю: були розгромлені їхні організації в містах Нанкін, Ханчжоу, Нінбо, Аньцін, Фучжоу.
На початку травня Китай розпочав публікацію захоплених радянських документів. Упродовж травня активізувалися у Фінляндії білогвардійські організації генерала Кутєпова; на кордоні з Польщею було захоплено 2 польські шпигуни; через фінську кордон у СРСР проникла група «терористів» РЗВС; глава РЗВС генерал Врангель інспектував «контингенти Російської Армії там». 12 травня 1927 року англійська поліція обшукала радянсько-англійське торгове товариство «Аргос», де було знайдено інші документи, що дозволили розкрити підривну мережу Комінтерну, що діяла проти Великої Британії та Китаю. Було заарештовано десятки співробітників.
У травні 1927 року радянський уряд звернувся до японського з пропозицією укласти пакт про ненапад. Проте пропозиція була відкинута.
17 травня 1927 року радянський уряд подав ноту протесту проти дій англійської поліції.
27 травня 1927 року англійський уряд заявив про розрив торгових та дипломатичних відносин з СРСР, Tsarev O. The Crown Jewels: The British Secrets at the Heart of the KGB Archives (Yale University Press, 1999) p29; «London Raids Soviet Office», Milwaukee Sentinel, May 13, 1927, p1; «Reds Betrayed by Raided Files», May 15, 1927, p1. Дипломатичні відносини були відновлені лише у листопаді 1929. Розпочато нагнітання воєнного психозу всередині СРСРСталин в переписке того времени неоднократно возвращается к военной риторике, пиша «об укреплении тыла», «обеспечении тыла», «подготовке тыла» ().. Деякі історики вважають цей момент відправною точкою початку сталінських репресій.
24 червня ЦС Осоавіахіма ухвалив резолюцію про військову підготовку трудящих. У червні відбулися прикордонні інциденти на кордоні з Китаєм та Польщею.
26 липня 1927: Китай оголосив про виключення з Гоміньдану членів КПК і висилання радянських військових радників. 28 липня 1927 року: Велика Британія ухвалила закон про трейд-юніони, загальні страйки стали кримінальним злочином.
У липні, на позачерговому з'їзді ВКП(б) Каменєв резюмував те, що відбувається так: «Війна неминуча, ймовірність війни була видна і три роки тому, тепер треба сказати — неминучість».
У серії публікацій у газеті «Правда» 20, 21, 22 липня один із провідних військових інженерів В. В. Осинський проводить наступну тезу: «Якщо в майбутній війні ми використовуємо російський віз проти американського чи європейського автомобіля, результатом, м'яко кажучи, будуть непропорційно великі втрати, неминучі за технічної слабкості».
Маршал Тухачевський доповів Раді праці та оборони: «ні країна, ні армія до війни не готові». Несподівано з'ясувалося, що наявна промисловість у разі початку бойових дій може задовольнити армію патронами на 8 % та снарядами на 29 %.
Розгул тероризму 1 червня 1927 року ЦК ВКП(б) випустив звернення «До всіх організацій ВКП(б). До всіх робітників і селян», в якій повідомив про загрозу імперіалістичного вторгнення.
4 червня в лондонській пресі з'явилися повідомлення, що в Європі вважають за можливе підбурювання Великою Британією проти СРСР Польщі та інших країн, а також військову допомогу їм. Ще до цього британська газета «Манчестер Гардіан» та німецька «Форвертс» опублікували серію статей, що викривають таємне військове співробітництво СРСР з Німеччиною за Рапалльським договором.
4—5 червня у двох інцидентах було ліквідовано 3 терористи РОВС.
6 червня 1927 року: успішний теракт у Москві, кинуто бомбу в бюро перепусток ОГПУ.
7 червня диверсанти вбили начальника білоруського ОГПУ Опанського.
7 червня 1927 року радянський повпред у Польщі Войков був смертельно поранений на залізничному вокзалі у Варшаві Борисом Ковердою. На питання, навіщо він стріляв, Коверда відповів: «Я помстився за Росію, за мільйони людей». Сталін вирішив скористатися подією для остаточного знищення монархічних та взагалі білих сил та розгрому внутрішньопартійної опозиції.
«У відповідь» на вбивство Войкова більшовицький уряд безсудно стратив у Москві в ніч з 9 на 10 червня 1927 20 представників знаті колишньої Російської імперіїБыли расстреляны князь Долгоруков П. Д., Эльфенгрен Г. Е., Нарышкин Б. А., Щегловитов Е. Н., Анненков В. И., Мещерский А. А., Малевич-Малевский, Евреинов, Сусалин, Мураков, Павлович, Попов-Каратов, Микулин, Лучев, Карпенко, Гуревич, Мазуренко, Попов, Скальский, Вишняков ()., які або перебували на той момент у в'язницях за різними звинуваченнями, або були заарештовані вже після вбивства Войкова. Операції ОГПУ не обмежилися розстрілом двадцяти заручників, під час «червневої операції» було проведено до 20 тис. обшуків та заарештовано 9 тис. осіб. Арештам піддавалися «колишні» —поміщики, білі, що особливо повернулися в СРСР — «репатріанти» — а також «кулаки», «буржуї», «торговці», «попи та церковники» і навіть групи старої російської інтелігенції. Точна кількість репресованих у той період досі невідома.
Економічна ситуація Хлібозаготівельна кампанія 1927 року у СРСР провалилася: проти 1926 роком держава недоотримало 128 млн пудів, що різко погіршило постачання продовольством міст. Перебої із хлібом у державних магазинах викликали зростання цін на ринку та товарний дефіцит. Купівельна спроможність рубля падала. Розчарування в НЕПі у більшості населення було реакцією патріархальної свідомості на неминучі складності життя і досить незатишний простір, далекий від проголошених 1917 року свобод більшості народу. Соціальний песимізм, що поширювався, породжував радикально-ліві підходи до оцінки внутрішньої і зовнішньої політики. При цьому радянські інститути, ритуали та традиції вже досить укоренилися у суспільстві.
Співвідношення збройних сил РСЧА та можливих противників Розвідувальне управління РККА вважало, що у разі мобілізації ймовірні супротивники (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія) могли розгорнути сухопутні сили чисельністю понад 2,5 мільйона осіб, при 5746 гарматах, 1157 бойових літаках та 483 танках.