Ростислав Ігорович (? — 1211/1212 під Галичем) — гіпотетичний руський князь, син Ігоря Святославича, з династії чернігівських Ольговичів. Його існування вважається дискусійним, оскільки він згадується лише в одному джерелі один раз у зв'язку зі своєю насильницькою смертю. Деякі дослідники переконані, що такого князя не існувало, зокрема, це заперечує Ярослав Книш,Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. Книш Ярослав Богданович який вважає, що ця особа «породжена» помилками переписування літописів.

Леонтій Войтович пропонував версію, що Ростислав міг бути князем теребовлянським у 1210—1211 рр.

Ігоровичі у Галичині (1211) Літописи розповідають, що під час війни за галицько-волинську спадщину (1205—1245) три сини і внук Ігоря Святославича вдруге зайняли Галичину навесні 1211, після чого Володимир сів у Галичі, свого сина Ізяслава посадив у Теребовлі, Святослав зайняв Перемишль, а Роман — Звенигород. Ростислав під час цих подій не згадується.

Невдовзі після опанування своїх уділів у Галичині, Ігоровичі почали масове винищення місцевих бояр, яких, згідно повідомлення літописів, вбили близько пів тисячі. Вцілілі бояри втекли до угорського короля і закликали його до інтервенції, після чого угорське військо прийшло і завоювало Галицьку землю. Достеменно відомо, що Володимир Ігорович із сином втекли, а двох або трьох Ігоровичів було схоплено і галицькі бояри їх викупили в угорців та повісили у вересні 1211. Щодо того, скільки ж було схоплено Ігоровичів, згоди серед істориків немає.

Порівняння літописів

Повідомлення про загибель Галицько-Волинський літопис розповідає, що в полон тоді потрапили Святослав, Роман та Ростислав, але в різних списках містяться різні версії про імена князів. Науковці вважають, що у найстарішому Іпатіївському списку спочатку читалося: «», але згодом в останньому слові наприкінці літери «ичи» вишкрябали і замість них написали графему «у». Тобто спочатку йшлося про двох князів — Романа і Святослава Ростиславовичів, але після редакторської правки, — вже про трьох — Романа, Святослава і Ростислава.

У пізніших редакціях імена князів переставлено місцями і у Хлєбніковському та Погодінському списках написано про трьох князів: «», а у інших Єрмолаївському і Яроцькому — лише про двох: «».

Пояснення науковців Історики звертають увагу, що архетип Галицько-Волинського літопису був складений у кін. XIII ст., а найстаріший список, який його містить і дійшов до нас — це Іпатіївський список, який був написаний у 1420-х. Тобто, між архетипом і наявним документом мало бути один або два проміжні списки, стан збереження яких ймовірно був дефектним. Відтак, літописці під час переписування не могли вірно прочитати текст і тому накопичувалися помилки. Зокрема, Ярослав Книш вважає, що саме так Ігоровичі спочатку були неправильно записані як Ростиславичі, а потім по-батькові «Ростиславичі» перетворилося на окреме ім'я.

Згадки у інших літописах У Новгородському першому літописі під помилковим 1214 роком (насправді це був 1212 рік) записана теза князя Всеволода Чермного: «». А Всеволод теж належав до гілки чернігівських Ольговичів і доводився убитим троюрідним братом, тож мав бути обізнаним з тим, що сталося.

У Ермітажному списку, який датується 50–60-ми роками XVIII ст., містяться фрагменти Київського літопису кінця 1230-х років, які були написані ще до приходу монголо-татар до Києва, написано повідомлення «». Тобто київський літописець вважав, що загиблих Ігоровичів було троє. Втім, Ярослав Книш пояснює це тим, що київський літописець міг бути недостатньо добре обізнаний з подіями у Галичині.

Повідомлення у польських хроніках Польські латиномовні джерела називають аж чотири або п'ять страчених князів і, або не називають їх імен, або зазначають їх як: Святослав Мстиславович, Георгій, Ярослав, Володимир і Костянтин. Українські науковці вважають, тут плутаються повідомлення різних років у періоді 1205—1211, коли польський князь Лешко I Білий полонив руських князів, але відпустив їх.

Примітки

Література