Барон Микола Олександрович Гревеніц (1874–1931) — російський державний діяч, Херсонський (1911—1915) та Чернігівський (1916—1917) губернатор. Дійсний статський радник (1914), камергер (1914).

Біографія Народився 27 липня (8 серпня) 1874 року в сім'ї барона Олександра Олександровича Гревеніца (Олександр Фрідріх Авраам) Гревеніц (1837—1901) — дійсного статського радника, директора Санкт-Петербурзького виховного будинкуБарон Гревениц Александр Александрович // Список гражданским чинам IV класса. Исправлен по 20 января 1881 года. — С. 670.. Мати — Христина Яківна Гревеніц (урод. Вілліє; 1847 — 1917Скончалась в Петрограде, похоронена 19 ноября 1917 года на Волковском лютеранском кладбище (ЦГИА СПб. Ф. 19. — Оп. 127. — Д. 3590-1. — Л. 513; Бем В. Волковское лютеранское кладбище Санкт-Петербурга = Wolkowo lutherischer Friedhof in St. Petersburg: Справ.-путеводитель на нем. и рус. яз. — , 1998. — C. 52).).

В 1894 закінчив Олександрівський ліцей X класом і вступив на службу. З 1904 — камер-юнкер, в 1907 — надвірний радник. З 13 липня 1907 — Казанський віце-губернатор; 19 травня 1908 року був переведений у колезькі радники. З 15 грудня 1908 — Катеринославський віце-губернатор.

З 28 лютого 1911 року був призначений Херсонським губернатором; з 19 травня — у чині статського радника. У званні камергера з 1914; того ж року став дійсним статським радникомБарон Гревениц Николай Александрович // Список гражданским чинам четвёртого класса на 1915 год. Исправлен по 1-е сентября 1915 года. Ч. 2. — , 1915. — С. 2541—2542..

1916 року призначений Чернігівським губернатором.

У Петербурзі жив за адресою: Матвіївська вулицяНыне это часть Улицы Ленина, от Большого проспекта Петроградской стороны до Сытнинской улицы, 3.

Після большевицького заколоту 1917 року емігрував до Бельгії, де й нині живуть його нащадки.

Помер у Брюсселі в 1931 — 2 січня або 4 січня.

Нагороди

Орден Святого Станіслава 2 ст. (1904); Орден Святої Анни 2-ї ст. (1907); Орден Святого Володимира 4 ст. (1909); Найвища подяка (1915). Медаль «На згадку царювання імператора Олександра III»; Медаль «За праці за першим загальним переписом населення»; Медаль «На згадку про 100-річчя Вітчизняної війни 1812 р.» (1912); Медаль «На згадку про 300-річчя царювання будинку Романових» (1913); Відзнака «за праці з землеустрою».

Сім'я

Одружився в Казані 12 листопада 1908 з Ганною Михайлівною Стрижевською.

Син — Олександр Миколайович (12.06.1911-20.02.1988), з 1933 був одружений з правнучкою О. С. Пушкіна.

Примітки

Посилання

У Миколаєві не вистачило дров — і управління перемістили до Херсона