Лев Йосипович Рейхман (1901, Чернігів – 1940, Москва) — начальник 1-го відділуОборонная промышленность; изменение функций с 29 апреля 1939 приказом НКВД № 00447: промышленные и пищевые наркоматы. Головного економічного управління (ГЕУ) НКВС СРСР, майор державної безпеки (1937). Входив до складу особливої трійки УНКВС по Харківській області.

Біографія Народився в єврейській сім'ї кравця (мати виховувала 2-х синів і 2-х дочок без чоловіка). Закінчив 1 клас єврейського ремісничого училища в Чернігові в 1913. З 1914 по 1918 робітник-слюсар.

З 1919 по 1920 рр. політбоєць 1-го Чернігівського добровольчого полку, співробітник політбюро ЧК Бузулуцького повіту. Член РКП(б) з 1920. З 1920 по 1921 співробітник Самарської губернської ЧК, співробітник, комендант загону ВЧК боротьби з «бандитизмом» (Новоросійськ, Анапа). У 1921—1922 уповноважений Чернігівської губернської ЧК, начальник Економічного відділу Ніжинського повітового відділу ГПУ. У 1922—1923 політбоєць у військах ГПУ (Теофіполь). У 1923—1926 старший уповноважений Економічного відділу Новгород-Сіверського окружного овідділку ГПУ, з червня 1925 р. - старший уповноважений Економічного відділу Полтавського округовідділу ГПУ. У вересні 1926— березні 1929 рр. - помічник начальника Шевченківського окружного відділу ГПУ, Черкаси. У 1929—1930 начальник 4-го відділення Економічного управління ГПУ УРСР. З вересня 1930 р. - начальник Економічного відділку Київського оперативного сектору ГПУ, з серпня 1931 р. начальник Економічного відділку Одеського оперативного сектору ГПУ. З березня 1932 р. - начальник Економічного відділу Одеського облвідділу ГПУ, з серпня 1932 р. - начальник відділку Економічного управління ГПУ УСРР, з березня 1933 р. - начальник Економічного відділу Вінницького обласного відділу ГПУ, з березня 1934 р. - начальник Економічного відділу Донецького облвідділу ГПУ, з 11 липня 1934 р. - начальник Економічного відділу УДБ УНКВС Донецької області, з 13 вересня 1934 р. в резерві призначення НКВС УРСР. З 21 листопада 1934 р. - начальник Особливого відділу УДБ УНКВС Київської області. З лютого 1936 р. - начальник Запорізького міськвідділу НКВС Дніпропетровської області, з 3 січня 1937 р. - заступник начальника 3-го відділу УДБ НКВС УРСР, з 13 лютого 1937 р. - заступник начальника УНКВС Київської області.

З 6 серпня 1937 р. по 6 березня 1938 р. очолював УНКВС Харківської області, офіційно перебуваючи з 16 серпня 1937 р. по 6 березня 1938 р. на посаді заступника начальника УНКВС Харківської області. С 14 серпня 1937 р. до березня 1938 р. - голова особливої трійки УНКВС Харківської області, створеної за наказом НКВС СРСР від 30.07.1937 № 00447 та активною участю у сталінських репресіях.

З 7 березня 1938 р . - тимчасово виконуючий посаду начальника начальника 3-го (контррозвідувального) відділу УДБ НКВС УРСР, з 28 березня 1938 р. - начальник 7-го відділу (оборонна промисловість) 1-го управління НКВС СРСР, з 29 вересня 1938 р. - начальник відділу оборонної промисловості (1-го відділу) Головного Економічного Управління НКВС СРСР.

Арешт та розстріл Заарештований 24 жовтня 1938 року.

25 січня 1940 р. ВКВС СРСР встановила, що “ Рейхман працюючи начальником відділку ЕКУ НКВС УСРР у 1933 році був завербований до антирадянської терористичної змовницької організації, що існувала в органах НКВС УСРР, одним із керівників цієї організації Мазо. У наступні роки Рейхман, працюючи на відповідальних посадах в органах НКВС УРСР, а потім начальником ГУДБ НКВС у своїй чекістській діяльності проводив ворожу роботу, яка була направлена на знищення партійно-радянських кадрів та збереження від розгрому контрреволюційних формувань” та засудила його  за статтями 58-1 п."а" і 58-11 КК РРФСР “до вищої міри карного покарання – розстрілу з конфіскацією   всього його особистого майна. Вирок остаточний і оскарженню не підлягає"

Розстріляний за вироком ВКВС СРСР 26 січня 1940 року. Не реабілітований.

Звання Капітан держбезпеки (8 січня 1936 р.)

Майор держбезпеки (17 грудня 1937 р.).

Нагороди Нагороджений орденом Червоної Зірки (20 грудня 1937 р.) та знаком «Почесний працівник ВЧК-ГПУ» (XV) № 111 (20 грудня 1932 р.).

Примітки

Література Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК – ГПУ – НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К.: Абрис, 1997. – С. 539-540. Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД 1934 – 1941. – М.:Звенья, 1999 – с.358-359. Золотарьов В.А. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі (1919 – 1941). – Харків: Фоліо, 2003 –с. 250-282. Абрамов В. Евреи в КГБ. Палачи и жертвы. М., Яуза — Эксмо, 2005. Золотарев В.А., Степкин В.П. ЧК-ГПУ-НКВД в Донбассе: люди и документы. 1919-1941. – Донецк, Алекс,2010. – С. 283 – 284. Бажан О., Золотарьов В.  Біографія майора державної безпеки  Льва Рейхмана  в динаміці репресивної політики  радянської влади в 1920-1930-ті роки // Південний Захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. - Вип. 17. - Одеса: Друкарський дім, 2014.с. 220 – 238 Тумшис М.А., Золотарёв В.А. Евреи в НКВД СССР. 1936-1938. Опыт биографического словаря — 2-е изд., испр. и доп. – М., Университет Дмитрия Пожарского, 2017 г. – С.537 – 539.

Посилання

Біографія на сайті Хронос