Леонід Олексійович Грабина (25 травня (6 червня) 1885, Ромни, Полтавська губернія (нині Сумська область) – 3 грудня 1971, Прага) – геодезист, інженер, Професор геодезії (1928), член Товариства Музею визвольної боротьби України (ТМВБУ), професор Української господарської академії у Подєбрадах, секретар в Українській науковій асоціації в Празі, а також фахівець з геодезії при «Культурно-науковому видавництві при Українському національному об’єднанні».
Життєпис
Народився у м. Ромни, Полтавської губернії (нині Сумська область) в родині письменника – Олексія Трохимовича ГрабиниР. М. Коваль. Грабина Леонід Олексійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=26751 (дата перегляду: 18.05.2022) . Його дитинство пройшло в мальовничих містах Євпаторії та Генічеську. Але вже у 1894 р. хлопчик знову переїхав до рідних Ромен, де дістав початкову освіту в Роменській реальній школі. Згодом навчався у Прилуцькій гімназії, і відразу по її закінченні вступив на інженерний відділ Київського політехнічного інституту (закінчив навчання у 1912 р.).
Перші кроки у дорослому житті 1912 р. Леонід почав працювати у Київському губерніальному земстві, де займався дослідженням шосових шляхів. Але тут затримався недовго - вже через 4 місяці Леонід був інженерним кондуктором на військовій службі, де проводив нівеляційні роботи для військового відомства.
Восени 1913 працював на будові державної залізниці з Харкова до ХерсонаДодаток до Бюлетеню Товариства Абсольвентів УГА-УТГІ, Ч.33: Спогади про УГА-УТГІ. - Ч.19, Нью-Йорк, 1966. 1-2с., й саме тоді почав видавати перші друковані праці, присвячені аналітичним розрахункам арочних конструкцій.
Л. Грабина постійно змінював місце роботи (і місце проживання), тому не дивно, що у 1918 р. він знову перейшов на службу в Києві, де працював у Департаменті нового будівництва Міністерства шляхів України. У 1921-1922 став запроваджувати тахіметричні та нівеляційні роботи по будові нового міського водоводу.
Викладання у навчальних закладах
В еміграції опинився в Чехословацькій Республіці У травні 1922 розпочав свою діяльність, як голова Ревізійної комісії та викладач геодезії при Українській господарській академії (УГА) у Подєбрадах. У цьому навчальному закладі пропрацював 13 років.
Викладав на Інженерному факультеті, на гідротехнічному відділі (керував кафедрами вищої та нижчої геодезії). У 1924 від Міністерства земельних справ Чехословацької республіки вирушив у відрядження для наукового дослідження тріянгуляційних робіт у Закарпатті та Словаччині.
У 1928 став професором геодезії в УГА, написавши та захистивши дисертацію на тему "Еволюція стародавньої техніки межування в Україні".
В Українській господарській академії діяло «Видавництво товариства при Українській господарській академії». У ньому Л. Грабина видавав свої праці, які збагатили українську науку. Завдяки цій видавничій праці розвивалось співробітництво між українською та іноземною наукою: професор Леонід Олексійович брав участь у Міжнародному конгресі землемірів у Парижі (1926 р.), а також у Міжнародному науковому Конгресі геодезичної та географічної унії в Празі (1927 р.)Наріжний С. Українська еміграція. Ч. 1. Культурна праця між двома світовими війнами. Прага,1942. 163 с.
При видавництві УГА Грабина випустив дві частини книги «Нижча геодезія» (1923 р., 1925 р. відповідно), а також книгу «Нижча геодезія. – Вступ: курс лекцій для студентів сільсько-господарського, інженерного та аграрно-лісового відділів» (1922) та багато інших праць, використаних ним під час проведення занять.
У 1935-1940 Леонід Грабина працював в Українському технічно-господарському інституті, створеному при тій же Українській господарській академії.
Після закінчення праці в інституті геодезист на 15 років пов’язав свою діяльність з Головною геодезичною установою Чехословацької Республіки (у місті Прага), після чого вийшов на пенсію. У 1969-1970 рр. Леоніда Грабину взяла під опіку Марія-Стефанія Дунець. Вона в цей час працювала в університетській бібліотеці Чехословаччини і водночас піклувалась про українських вченихАндруняк І. Українка за духом і кров’ю [Електронний ресурс] / Ігор Андруняк // газета «Народна Воля». – 2021. – Режим доступу до ресурсу: http://volya.if.ua/2021/08/ukrajinka-za-duhom-i-krovyu/ .
Внесок у розвиток науки Леонід Грабина певний час був фахівцем з геодезії при філії Українського національного об’єднання у Празі. Працював у «Фаховій комісії при Культурно-науковому видавництві УНО». Головним завданням, яке виконувало «Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні»,Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації / Л. Головата // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — 1044 с. - підтримання досліджень українських національних проблем.
У листі від 6 листопада 1931 самим Л. Грабиною вказано 34 публікаціїМатеріали до «Виставочно-бібліографічної підкомісії ІІ-го Українського наукового з’їзду» (бібліографічні відомості, заяви, тези доповіді), Прага. – ЦДАЗУ, ф. 14, оп. 1, спр. 25, згруповані у розділи: «Друковані праці (головніші)», «Друковані реферати перекладного характеру з огляду технічної літератури» і «Праці з’їздові та конгресові», написані українською та чеською мовами.
Леонід Грабина брав участь у різних наукових з’їздах, зокрема у таких:
Міжнародний конгрес землемірів у Парижі (1926р.); Конгрес міжнародної геодезичної унії в Празі (1927р.); Український науковий з'їзд у Празі (1926р.; 1932р.).
Головні праці:
Нижча геодезія. Подєбради, 1925; Визначення сили тягара на морях новим маятниковим пристроєм проф. Венінга Майнеса та провізоричні висліди одержані за поміччю його // Тех. Вісти. Л., 1928. Ч. 4; Комасапія в Сирії // Там само. Л., 1930. Ч. 1; Катастральні і технічні тріянгуляції. Подєбради, 1931; Початки аґропедологічного маповання полонин Закарпаття // Укр. агроном. вістник. Л., 1934. Кн. 3; Polygonation parallactique: ou en est la polygonation de précision // J. des géométres experts et topographes francais. Paris, 1948. № 9.
Видатний геодезист певний час був членом Товариства Музею визвольної боротьби України (ТМВБУ), де виступав і жертводавцем Музею – надавав авторські примірники книгПутивльський краєзнавчий збірник. Вип. 9 / Державний історико-культурний заповідник у м. Путивль. Суми: Університетська книга, 2020. 81 с..
У 1953-55 рр. Леонід Грабина переклав геометрію та фізику для середніх шкіл Пряшівщини з словацької мови на українську.
Також він співпрацював з «Українською Загальною Енциклопедією»: вів відділ геодезії та межових робіт.
Не менш важливою заслугою був внесок Леоніда Олексійовича у розвиток наукової української геодезичної термінології, яка спиралась на народну мову Київщини та Полтавщини.
Примітки
Джерела
Р. М. Коваль. Грабина Леонід Олексійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=26751 (дата перегляду: 18.05.2022)
Література
Українська Господарська Академія в Чехословацькій Республіці. Подєбради, 1928. 64 с. Наріжний С. Українська еміграція. Ч. 1. Культурна праця між двома світовими війнами. Прага, 1942. 163 с. Додаток до Бюлетеню Товариства Абсольвентів УГА-УТГІ, Ч.33: Спогади про УГА-УТГІ. - Ч.19. Нью-Йорк, 1966. 1-2 с. Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії , 1941—1944: від створення до ліквідації / Л. Головата // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — 1044 с. Путивльський краєзнавчий збірник. Вип. 9 / Державний історико-культурний заповідник у м. Путивль. Суми: Університетська книга, 2020. 81 с.
Посилання
Андруняк І. Українка за духом і кров’ю Електронний ресурс / Ігор Андруняк // газета «Народна Воля». – 2021. Матеріали до «Виставочно-бібліографічної підкомісії ІІ-го Українського наукового з’їзду» (бібліографічні відомості, заяви, тези доповіді), Прага. – ЦДАЗУ, ф. 14, оп. 1, спр. 25