Помпонія Грецина (; ? — 83) — знатна римська матрона, яка належала до династії Юліїв-Клавдіїв, дружина полководця Авла Плавція, який очолював кампанію завоювання Британії. Помпонія Грецина увійшла в історію як особа, що наважилися публічно оплакувати смерть родички, вбитої імператорською сім'єю. Є припущення, що вона була християнкою. 

Походження Точних відомостей про походження Помпонії немає. Імовірно, її батько Публій Помпоній Грецин був консулом-суффектом у 16 ​н. е. і покровителем поета Овідія,Вільям Сміт, Словник грецької та римської біографії та міфології , 1870, том 3 с. 492 а матір Азінія була дочкою Віпсанії Агріпіни від її другого шлюбу з Гаєм Асінієм Галлом, онукою Марка Віпсанія АгріппиВільям Сміт, Словник грецької та римської біографії та міфології , 1870, том. 3 с. 438 та правнучкою Тита Помпонія Аттіка, і, таким чином, Помпонія Грецина була пов'язана з імператорською сім'єю Юліїв-Клавдіїв.

Ще одним відомим предком з боку матері був історик і сенатор Гай Азіній Полліон, що обіймав посаду консула у 40 році до н. е.

Життєпис Помпонія вийшла заміж за сенатора і полководця Авла Плавція (пом. перед 65 н. е.). Молодший Авл Плавцій, імовірно, син Помпонії, був убитий імператором Нероном.Светоній, Життя дванадцяти цезарів: Нерон, 35.

У 43 н. е. родичка Помпонії Юлія, дочка її дядька Друза Юлія Цезаря, за наказом імператора Клавдія, була страчена на прохання імператриці Валерії Мессаліни. Наступні сорок років Помпонія провела у відкритому траурі, кидаючи тим самим виклик імператорській сім'ї. Напевно, уникнути покарання за це їй вдалося завдяки власному знатному походженню та бездоганній військовій репутації чоловіка.

Тацит описує життя Помпонії як довге і сумне. У 57 н. е. Помпонію було звинувачено у сповідуванні «superstitionis externae rea» (перекладається як «зовнішні забобони» або «іноземне марновірство»). Оскільки термін «Surstitio» використовувався з часів Нерона для позначення християнства, деякі дослідники приходять до висновку, що Помпонія була християнкою. Якщо це було дійсно так, вона є першою християнкою зі знатного роду, чиє ім'я нам відоме. Оскільки жінки в Стародавньому Римі перебували під юрисдикцією свого pater familia, справа була передана її чоловікові. Авл Плавцій виправдав її.13.32Тацит, Аннали

Помпонія Грецина померла в 83 н. е.Філіп Шафф, Історія християнської церкви, том. 1

Написи в катакомбах святого Калліста в Римі свідчать про те, що пізніші члени родини Помпонії дійсно були християнами. Археолог Баттіста де Россі суперечливо ототожнює її зі святою Люциною і припускає, що Люцина було ім'ям при хрещенні Помпонії.Чарльз Герберманн, Склеп Люцини ред.(1913). Римо-католицька церква вшановує Святу Люцину 30 червня.

У художніх творах Помпонія Греціна та її чоловік Авл Плавцій прийомні батьки християнки Лігії, героїні історичного роману Генріка Сенкевича 1895 року «Quo Vadis».

Помпонія героїня роману Саймона Скарроу «Заволодіння орла» ().

Поема Джованні Пасколі «Помпонія Грецина» Латинський текст принесла автору золоту медаль на Certamen Hoeufftianum у 1910 році.

Помпонія також з'являється в серіалі Девіда Вішарта « Сімейні зобов'язання».

Примітки

Джерела Тацит, «Аннали» Література Пітер Лампе, «Міські римські християни в перші два століття: дослідження соціальної історії» с. 164-165. Corbinian Wandinger : Pomponia Graecina Tac. Анн XIII. 32 . Мюнхен 1873 Кравчук А., Нерон, Варшава, 1988, с. 151-152.