Бру́тто-тонна́ж, валови́й тонна́ж (, скорочено GT) — нелінійна міра загального внутрішнього об'єму судна. Поряд з нетто-тоннажем, один з прийнятих зараз методів вимірювання тоннажу суден. Його слід відрізняти від брутто-реєстрового тоннажу, що вимірюється в реєстрових тоннах.

Історія Міжнародна конвенція з вимірювання тоннажу кораблів (англ. The International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969) прийнята ММО в 1969 роціInternational Maritime Organization, 1982.. Конвенція приписувала перехід від колишніх вимірювань брутто-реєстрового й нетто-реєстрового тоннажу до брутто- й нетто-тоннажу. То була перша успішна спроба впровадження всесвітньої системи вимірювання тоннажу.

Раніше використовувалися різноманітні методи обчислення тоннажу торгових суден, але розбіжності викликали незручності, внаслідок чого виникла потреба в міжнародній системі. Один з таких ранніх методів розроблений у 1854 р. Джорджем Мурсомом з британської .

Правила визначення тоннажу застосовні до всіх суден, побудованих після 18 липня 1982 р. включно. Суднам, побудованим до цієї дати, було приписане протягом 12 років перейти з колишнього брутто-реєстрового тоннажу (GRT) на брутто-тоннаж (GT) і нетто-тоннаж (NT). Перехідний період був покликаний надати судновласникам час пристосуватися до нових правил економічно, бо на основі тоннажу засновуються правила комплектування і безпеки суден. Крім того, він також є основою для обчислення реєстраційних і портових зборів. Однією з цілей конвенції було забезпечення того, щоб виміряні по-новому тоннажі «не надто відрізнялися» від традиційних брутто-реєстрового й нетто-реєстрового.

Брутто- і нетто-тоннаж обчислюються на основі вимірювань об'єму й застосування математичної формули. Брутто-тоннаж заснований на «теоретичному об'ємі всіх закритих просторів корабля» (the moulded volume of all enclosed spaces of the ship), нетто-тоннаж — на «теоретичному об'ємі всіх вантажних просторів корабля» (the moulded volume of all cargo spaces of the ship). Також, нетто-тоннаж не повинен бути менше брутто-тоннажу на більш ніж 30 %.

Обчислення Обчислення брутто-тоннажу визначено в Положенні 3 Додатка 1 до Міжнародної конвенції з вимірювання тоннажу кораблів 1969 року. Воно засноване на двох змінних і є зростаючою ін'єктивною функцією об'єму корабля:

V — загальний об'єм корабля в кубічних метрах (м³), та K — множник, заснований на об'ємі корабля.

Значення множника K розрізнюється відповідно до загального об'єму корабля (в кубічних метрах) і застосовується як коефіцієнт посилення у визначенні значення брутто-тоннажу. Множник K тим більший, чим більше судно. Обчислюється за формулою, що використовує звичайний десятковий логарифм:

Коли V and K знайдені, брутто-тоннаж (GT) обчислюється за такою формулою, де GT є функцією V:

або шляхом підстановки:

Слід звернути увагу на те, що одиниці брутто-тоннажу, хоча й виводяться з одиниць об'єму, не мають фізичного значення (на відміну від реєстрових тонн брутто-реєстрового тоннажу, що позначають об'єм).

Зворотне обчислення об'єму на основі значення брутто-тоннажу є досить складним. Для отримання наближеного значення об'єму за відомим брутто-тоннажем можна використати метод Ньютона. Точна формула:

де  — натуральний логарифм, а  — W-функція Ламберта.

Брутто-тоннаж Об'єм (м³) Співвідношення (1/K) 1 10 100 1 000 10 000 100 000 1 000 000

Примітки

Посилання