Серж Перський (початково: Сергій Маркович Перський/Сергей Маркович Перский/Sergej Markowitsch Perskij; * 1870 у Чернігові; † 1938 у Ніцці) — французько-російський письменник, перекладач, журналіст і пропагандист. Також кажуть, що він отримав медичний ступінь і викладав російську літературу в Сорбонні.http://www.calames.abes.fr/pub/#details?id=FileId-1998.

Життя Після навчання в Західній Європі Перський не повернувся до Росії, а присвятив себе перекладацькій діяльності та журналістиці. Довгий час він провів, зокрема, у Швейцарії, де жив у Шерне біля Монтре.

Він був одним із провідних перекладачів російської літератури на французьку мову початку ХХ століття, зокрема твори Максима Горького та Дмитра Мережковського.http://www.calames.abes.fr/pub/#details?id=FileId-1998 Як журналіст він працював у кількох газетах, підконтрольних Жоржу Клемансо. Після Жовтневого перевороту Перський, занурений у теорії змови, опублікував понад 170 антибільшовицьких статей у кількох країнах цілеспрямовано, щоб настроїти міжнародну громадську думку проти та дискредитувати кривавий радянський режим.

До та після швейцарського національного страйку в листопаді 1918 року він публікував антирадянські статті, засновані на чистому винаході, у Gazette de Lausannehttp://www.letempsarchives.ch/page/GDL_1919_04_23/1, в яких писав про заплановані анархістсько-більшовицькі терористичні атаки в усьому світі, зокрема в Швейцарії, та нібито передав йому вказівки від Леніна щодо революції в Швейцарії та встановлення більшовицької диктатури. У 1919 році Перський відкрив французькому військовому аташе в Берні, у якого він працював інформатором, що веде «невпинну боротьбу з більшовизмом». Свої статті він відверто назвав «боротьбою». Ці статті, названі Віллі Гаучі «псевдоперськими підробками», значно сприяли страху перед революцією серед швейцарської буржуазії і десятиліттями використовувалися в антисоціалістичній пропаганді (у тому числі в антисемітському фільмі «Червона чума»). (1938) Жана-Марі Мюзі та Франца Рідвегаhttps://www.youtube.com/watch?v=z10BWRkRNnUBruno Jaeggi et al.: Die Rote Pest: Antikommunismus in der Schweiz, in: Film – Kritisches Filmmagazin 1 (1975). S. 49–86.Daniel Artho: Das Revolutionsnarrativ im Kino: Die Rote Pest von 1938, in: Roman Rossfeld et al. (Hg.): Der Landesstreik: Die Schweiz im November 1918. Baden 2018. S. 427.https://www.nzz.ch/schweiz/der-altbundesrat-und-sein-hetzfilm-ld.1418663).

Особисте Перський був великим шанувальником каталоно-російської оперної співачки Ольги Кодіної, свекрухи Сергія Прокоф'єва. Він організував ряд концертів для Кодіної в 1910-1920-х роках, був знайомий як з її матір'ю, так і з дочкою Ліною, яка згодом стала дружиною Прокоф'єва; Перський навіть хотів видати Ліну заміж за одного зі своїх друзів-мільйонерів.

У статті 2001 року в газеті La Gruyère Перського некоректно і без будь-якої причини називали «міністром культури Росії при царях».

Праці Праці французькою мовою Wania (1905) L’Enfant (1909) Le Pape noir (1909) Tolstoï intime : souvenirs, récits, propos familiers. Lausanne: Payot, 1909. Les Maîtres du roman russe contemporain. Lausanne: Payot, 1912. La Vie et l'œuvre de Dostoïevsky. Paris: Payot, 1918. De Nicolas II à Lénine. Paris/Lausanne: Payot, 1917–1918. Trois épouses: Nathalie Pouchkine, Anna Dostoïevsky, Sophie Tolstoï (1929)

Переклади французькою мовою (вибір) Nicolas de Monkévitz: La décomposition de l'armée russe: Mémoires d'un général russe. Payot, Paris 1919. Leonid Andrejew: Judas Iscariote; Lazare; Le cadeau. Payot, Paris 1914. Maxim Gorki: Contes d'Italie. Payot, Lausanne 1914. Maxim Gorki: Ma vie d'enfant : mémoires autobiographiques. Calmann-Lévy, Paris 1921.

Література Daniel Artho: „Fake News“ stützen das Revolutionsnarrativ: Serge Perskys umstrittene Enthüllungen, in: Roman Rossfeld et al. (Hg.): Der Landesstreik: Die Schweiz im November 1918. Baden 2018. S. 423. Daniel Artho: Ein diabolischer Plan zur Terrorisierung der Schweiz? In: Die Wochenzeitung, 22. November 2018. Daniel Artho: Die Machenschaften des umtriebigen Monsieur Persky. In: Die Wochenzeitung, 22. November 2018. Daniel Artho: Revolution und bolschewistischer Terror in der Schweiz? Der Verschwörungspropagandist Serge Persky und die Deutung des schweizerischen Landesstreiks von 1918, in: Schweizerische Zeitschrift für Geschichte 69/2 (2019). S. 283–301. Daniel Artho: „Ein Unternehmen zum gewaltsamen Umsturz“: Wie der Verschwörungspropagandist Serge Persky die Deutung des schweizerischen Landesstreiks von 1918 manipulierte. In: Johannes Kuber, Michael Butter, Ute Caumanns, Bernd-Stefan Grewe, Johannes Großmann (Hrsg.): Von Hinterzimmern und geheimen Machenschaften. Verschwörungstheorien in Geschichte und Gegenwart (Im Dialog. Beiträge aus der Akademie der Diözese Rottenburg-Stuttgart 3/2020). S. 107–120. Michel Caillat, Jean-François Fayet: Le mythe de l’ingérence bolchevique dans la Grève générale de novembre 1918. Histoire d’une construction franco-suisse. In: Traverse. Bd. 25 (2018), H. 2, S. 213–229. Jean-François Fayet: Les Révolutionnaires Russes et Polonais installés en Suisse pendant la Première Guerre Mondiale. In: Christophe Vuilleumier (Hrsg.): La Suisse et la Guerre de 1914–1918. Genf 2015, S. 387–403. Jean-François Fayet, Michel Caillat: La cristallisation du mythe du complot communiste. In: Charles Heimberg et al. (Hrsg.): Mourir en manifestant: Répressions en démocratie le 9 novembre 1932 en perspective. Lausanne 2008, S. 61–85. Christian Koller: Vor 100 Jahren: Die gefälschten »Protokolle der Weisen von Zion«. In: Sozialarchiv Info 1 (2021). Mort de l’écrivain Serge Persky. In: Gazette de Lausanne. Nr. 80 vom 21. März 1938. Adrian Zimmermann: Fake News: Bomben aufs Bundeshaus, in: VPOD Magazin, Oktober 2018. S. 16f.

Примітки