Фарандола (від прованського Farandoulo) — історичний прованський народний танець у швидкому 6/8 такті, в якому відкрите коло під проводом танцюристки виконує різні фігури.
Музичний супровід забезпечує гравець з одноручною флейтою та бубном, за яким танцюристи рухаються вулицями. Танець відбувається в ланцюжку пар, які тримаються за руки або з'єднані між собою хустками. Танцюючи, вони рухаються спіралями.
Різні веб-сайти (наприклад worlds-of-music.de ) та старіші енциклопедії (Брокгауз, 1968: с. 56Enzyklopädie in zwanzig Bänden. Siebzehnte völlig neu bearbeitete Auflage des Grossen Brockhaus. Band 6. F–GEB. FA Brockhaus, Wiesbaden 1968) припускають, що Фарандола походить з XIV століття, проте ніколи не наводять середньовічні цитати. Дослідники народних танців підозрювали середньовічне або навіть античне походження фарандоли (напр. B. Alford 1932,Violet Alford: The Farandole. In: Journal of the English Folk Dance and Song Society, 1, 1932, S. 18–33. Baumel 1958Jean Baumel: Les Danses populaires, les farandoles, les rondes, les jeux choréographiques et les ballets du Languedoc méditerranéan. Institut d’études occitanes, Paris 1958.). Однак принаймні слово «фарандола» було невідоме в середні віки, оскільки воно не зустрічається у словниках давньофранцузької та староокситанської мов (Mullally 2011: p. 35Robert Mullally: The Carole. A Study of a Medieval Dance. Ashgate Publishing, Burlington 2011.). Найперша згадка цього слова у Франції датується 1776 роком («farandoule»Paul Robert (Hrsg.): Le Grand Robert de la langue francaise. 1985), в Англії згадка про цей танець з'явилася лише 1876 р. («Farandola»J.Stainer, W.A.Barret: A Dictionary of Musical Terms. 1876).
Жорж Бізе склав веселу фарандолу у своїй театральній музиці до твору Альфонса Доде « Арлезієн» . У балеті Спляча красуня фарандола присутня на початку другої дії. Фарандола звучить також на початку другої дії в опері Шарля Гуно «Мірей».
Посилання
Танці та традиційна музика, у графстві Ніцца (Франція) (англійською, французькою, окситанською).
Примітки