Петро Іванович Кодьєв ( 25 липня 1899, Новогеоргіївськ — 21 грудня 1968, Київ) — український радянський живописець і музеєзнавець; член Спілки радянських художників України з 1938 року. Батько мистецтвознавця Олени Кодьєвої.
Біографія Народився року в місті Новогеоргіївську (нині затоплене водами Кременчуцького водосховища, Україна) у сім'ї робітника. У 1919 році сім місяців навчався в Москві у 2-х державних художніх майстернях Василя Кандинського. Упродовж 1919—1920 років воював на полях Громадянської війни. У серпні 1920 року відкликаний із армії Олександрійським повітовим парткомом і направлений на роботу секретарем Новогеоргіївського райкому комсомолу, де пропрацював до 1922 року. В 1923 році працював на будівництві на Донбасі. Потім обіймав посаду художника в робітничих клубах міста Артемівська. Член РКП(б) з 1924 року.
Протягом 1929—1932 років навчався на живописному факультеті у Київському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Віктор Пальмов, Абрам Черкаський. З 1931 по 1934 рік працював викладачем і очолював Київський художній технікум. У 1934 році став відповідальним секретарем новоствореної Спілки художників України, де працював до 1938 року. З 1938 по 1962 рік очолював Державні науково-дослідні реставраційні майстерні Міністерства культури УРСР. Одночасно, у 1943—1945 роках, працював директором Картинних фондів художніх музеїв України, які під час німецько-радянської війни були евакуйовані до Уфи, і успішно здійснив їх реевакуацію до Києва. Після війни незмінно перебував у керівництві Спілки радянських художників України; у 1945—1957 роках керував реставрацією творів із Дрезденської галереї. Помер у Києві 21 грудня 1968 року.
Творчість Працював у галузі станкового живопису. У реалістичному стилі створював історичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
«У колгоспному степу» (1930); «Буревісник (Максим Горький серед бурлаків)» (1937; Дніпровський історичний музей); «Тарас Шевченко в Україні. 1859» (1938; Національний музей Тараса Шевченка; за цим твором є його ж картон для килима.); «Пророк (Тарас Шевченко)» (1939; Національний музей Тараса Шевченка); «Натюрморт з бронзою» (1944; Національний художній музей України); «Уфимський пейзаж» (1944); «Фарфоровий світ» (1944); «Окупація» (1946); «Тарас Шевченко серед селян» (1946); «Весна на фронті» (1947; Сумський художній музей); «Іспанія» (1947); «Олександр Пушкін в Україні» (1947); «Брати» (початок 1950-х); «Осінь. У Ботанічному саду» (1953; 1960); «Тарас Шевченко слухає скрипаля на пароплаві, повертаючись із заслання» (1954; Шевченківський національний заповідник); «Повернення Тараса Шевченка з заслання» (1954; Горлівський художній музей); «Сполох» (1954, полотно, олія); «Квіти» (1959, полотно, олія); «Листопад» (1963, картон, олія); «Жуків острів. Дорога» (1964); «Тарас Шевченко на плоту. Біля Межигір'я. 1843» (1966); «Спогади про громадянську (Автопортрет)» (1968). </div> Брав участь у мистецьких виставках з 1927 року. Персональні посмертні виставки відбулися у Києві у 1969, 1999, 2009 роках та Кіровограді у 2004, 2009 роках.
Автор статті «Про критику і художників» // «Образотворче мистецтво», 1940, № 11.
Примітки
Література Кодьєв Петро Іванович // ; Кодьєв Петро Іванович // ; Кодьєв Петро Іванович // , сторінки 306—307; Кодьєв Петро Іванович // ;