Папі́рус 1 ( в нумерації Грегорі-Аланда, або ε 01 за фон Зоденом) — папірусний рукопис Євангелія від Матвія, який палеографічно датується початком III століття. Рання копія Нового Завіту, яка написана давньогрецькою мовою і знаходиться в музеї Пенсільванського університету (E 2746). Був виявлений в Оксірінху, Єгипет.
Опис
Рукопис є фрагментом одного аркуша в один стовпець на сторінці з 27–29 рядками. Розміри приблизно до . Оригінальний кодекс був упорядкований у двох аркушах.B. P. Grenfell & A. S. Hunt, Oxyrhynchus Papyri I (London, 1898), p. 4.
Відображений текст Матвія — вірші 1:1–9,12 і 13,14–20. Слова пишуться безперервно без поділу. Акценти та придихи відсутні, за винятком двох придихів, які є плавним придихом на п'яту літеру (ωβηδ ἐκ) у рядку 14 звороту та грубим придихом від четвертої до останньої букви (ἡ συν) у рядку 14 прямого письма. А nomina sacra пишуться в скорочених формах: « ΙϹ », « XC », « YC », « ΠΝΑ », « KΣ ».
Текст
Грецький текст цього кодексу є прикладом александрійського типу. Курт Аланд відніс його до категорії I рукописів Нового Заповіту.
На думку вчених, 𝔓1 має тісний зв'язок з Ватиканським Кодексом (Codex Vaticanus).Philip W. Comfort and David P. Barrett, The Text of the Earliest New Testament Greek Manuscripts. Wheaton, Illinois: Tyndale House Publishers Incorporated, 2001, p. 39 Рукопис підтримує його у 1:3 ζαρε (проти ζαρα). Десять варіантів є в написанні імен у генеалогії Ісуса Христа. Герман К. Хоскієр, який знаходить 17–20 варіантів слів, заперечує близьку згоду з Ватиканським Кодексом.
Історія
Бернард Пайн Гренфелл і Артур Суррідж Хант виявили цей папірус в Оксірінху в Єгипті на третій чи четвертий день розкопок, 13 або 14 січня 1897 року.Bernard P. Grenfell, "The Oldest Record of Christ's Live," McClure's Vol. IX (1897), p. 1027.Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt, Oxyrhynchus Papyri 1 (London: 1989), p. 4. Їхні висновки були опубліковані в першому томі «Папірусів Оксіринха» у 1898 році. Рукопис досліджували Френсіс Кроуфорд Беркітт, Герман К. Хоскієр, Комфорт та багато інших учених.
Гренфелл і Хант зіставили його текст з Textus Receptus і з текстом Весткотта-Хорта. Вони виявили, що рукопис належить до того ж класу, що Синайський та Ватиканський кодекси, і не має західних чи візантійських нахилів. Зазвичай він узгоджується з цими двома кодексами, де вони збігаються. Там, де вони відрізняються, рукопис знаходиться близько до Ватиканського, за винятком одного важливого випадку (του δε Ιησου Χριστου), де він узгоджується з Синайським.Bernard Pyne Grenfell & Arthur Surridge Hunt, Oxyrhynchus Papyri I (London, 1898), p. 7
Цей папірус був найранішим відомим рукописом Нового Завіту до відкриття папірусу 45.Alexander Souter, The Text and the Canon of the New Testament London 1913, s. 19
Див. також Список папірусів Нового Завіту Папіруси Оксиринха
Примітки
Джерела
Karl Wessely, Les plus anciens monuments du Christianisme, Patrologia Orientalis IV, 2, 1907, pp. 142–144. Ellwood M. Schofield, The Papyrus Fragments of the Greek New Testament, Diss. Louisville 1936, pp. 86–91. (full text of the codex transcribed) Peter M. Head, "Observations on Early Papyri of the Synoptic Gospels, especially on the 'Scribal Habits'", Biblica, 1990, Volume 71, pp. 240–247.
Посилання Факсиміле (великі файли, зображення з високою роздільною здатністю):
𝔓1 розворот 𝔓1 ректо Стенограми Нового Завіту Цифрове зображення P1 в CSNTM