Лібералізм, віра у свободу, рівність, демократію та права людини, історично пов'язаний з такими мислителями, як Джон Лок та Монтеск'є, а також з конституційним обмеженням влади монарха, утвердженням верховенства парламенту, прийняттям законопроєкту про права та встановленням принципу «згоди тих, ким керують». У Декларації незалежності США 1776 року новонароджена республіка, була заснована на ліберальних принципах, не обтяжених спадковою аристократією. У декларації говорилося, що «всі люди створені рівними і наділені своїм творцем певними невід'ємними правами, серед яких життя, свобода і прагнення щастя»,https://constitutioncenter.org/media/files/constitution.pdf повторюючи фразу Джона Лока «життя, свобода і власність».

Декілька років потому Французька революція скинула спадкову аристократію під гаслом «свобода, рівність, братерство» і стала першою в історії державою, що надала загальне чоловіче виборче право. Декларація прав людини і громадянина, вперше кодифікована у 1789 році у Франції, є основним документом як лібералізму, так і прав людини. Інтелектуальний прогрес епохи Просвітництва, який поставив під сумнів старі традиції щодо суспільств та урядів, зрештою вилився у потужні революційні рухи, які скинули те, що французи називали Ancien Régime, віру в абсолютну монархію та встановлену релігію, особливо в Європі, Латинській та Північної Америки.

Вільгельм Генріх Оранський у Славній революції, Томас Джефферсон у Американській революції та Лафайєт у Французькій революції використали ліберальну філософію для виправдання збройного повалення того, що вони вважали тиранічним правлінням. Лібералізм почав швидко поширюватися, особливо після Французької революції. У ХІХ столітті ліберальні уряди було створено країнах Європи, Південної та Північної Америки.ISBN 978-1-926991-04-7 У цей час домінуючим ідеологічним супротивником класичного лібералізму був консерватизм, але пізніше лібералізм пережив серйозні ідеологічні випробування з боку нових супротивників, таких як фашизм та комунізм. Ліберальний уряд часто приймав економічні переконання, які проповідували Адам Сміт, Джон Стюарт Мілл та інші, які в цілому підкреслювали важливість вільних ринків і laissez-faire управління, з мінімальним втручанням у торгівлю.

У XIX і на початку XX століття в Османській імперії та на Близькому Сході лібералізм вплинув на періоди реформ, таких як Танзимат та Нахда, а також на зростання світськості, конституціоналізму та націоналізму. Ці зміни, поряд з іншими факторами, допомогли створити відчуття кризи в ісламі, яке триває і донині — це призвело до ісламського відродження. У XX столітті ліберальні ідеї поширилися ще далі, оскільки ліберальні демократії опинилися за переможців в обох світових війнах. У Європі та Північній Америці становлення соціального лібералізму (де його часто називають просто «лібералізмом») стало ключовим компонентом розширення держави загального добробуту.

Сьогодні ліберальні партії продовжують володіти владою, контролем і впливом у всьому світі, але в Латинській Америці, Африці та Азії їм ще належить подолати труднощі. Пізніші хвилі сучасної ліберальної думки та боротьби перебували під сильним впливом необхідності розширення громадянських прав. Ліберали виступали за гендерну рівність, рівність шлюбу і расову рівність, і глобальний громадський рух за громадянські права в XX столітті досяг кількох цілей на шляху до цих цілей.

Зародження

Окремі напрямки ліберальної думки існували в східній філософії з часів китайської епохи Весни та Осені а в західній філософії — з часів Стародавніх Греків, але перші основні ознаки ліберальної політики з'явилися в Новий час. Економіст Мюррей Ротбард стверджував, що китайський даоський філософ Лао-цзи був першим лібертаріанцем,Rothbard, Murray (2005). Excerpt from "Concepts of the Role of Intellectuals in Social Change Toward Laissez Faire", The Journal of Libertarian Studies, Vol. IX, No. 2 (Fall 1990) at mises.org порівнюючи ідеї Лао-цзи про уряд з теорією спонтанного порядку Фрідріха Гаєка.Rothbard, Murray (2005). "The Ancient Chinese Libertarian Tradition", Mises Daily, (5 December 2005) (original source unknown) at mises.org Багато ліберальних концепцій Джона Лока були передвісниками радикальних ідей, які вільно поширювалися в той час."The Rise, Decline, and Reemergence of Classical Liberalism". Retrieved 17 December 2012. Памфлетист Річард Овертон писав: «Кожній людині від природи дана індивідуальна власність, на яку ніхто не може зазіхнути або узурпувати її... ніхто не має влади над моїми правами і свободами, а я — над правами і свободами інших людей».

Ці ідеї вперше були об'єднані в окрему ідеологію англійським філософом Джоном Локом, якого прийнято вважати батьком сучасного лібералізму.Delaney, Tim. The march of unreason: science, democracy, and the new fundamentalism. New York: Oxford University Press, 2005. ISBN 0-19-280485-5.Godwin, Kenneth et al. School choice tradeoffs: liberty, equity, and diversity. Austin: University of Texas Press, 2002. ISBN 0-292-72842-5. Лок розробив радикальну ідею про те, що уряд отримує згоду від керованих, яка повинна бути постійно присутня, щоб уряд залишався легітимним. Основні ідеї Лока сформульовані у його впливових «Двох трактатах про правління» (1690), основоположному тексті ліберальної ідеології.Лок, Джон. Два трактати про правління; пер. Павло Содомора — Київ: Наш Формат, 2020. — 312 с.— ISBN 978-617-7863-21-1 Його наполягання на тому, що законний уряд не має надприродної основи, було різким розривом з попередніми теоріями врядування.Forster, Greg. John Locke's politics of moral consensus. Cambridge: Cambridge University Press, 2005. ISBN 0-521-84218-2.Zvesper, John. Nature and liberty. New York: Routledge, 1993. ISBN 0-415-08923-9. Лок також визначив концепцію відокремлення церкви від держави.Feldman, Noah (2005). Divided by God. Farrar, Straus and Giroux, p. 29 «Потрібен був Джон Лок, щоб перетворити вимогу свободи совісті на систематичний аргумент для розмежування сфери влади і сфери релігії». Виходячи з принципу суспільного договору, Лок стверджував, що існує природне право на свободу совісті, яке, на його думку, має бути захищене від будь-якої державної влади.Feldman, Noah (2005). Divided by God. Farrar, Straus and Giroux, p. 29. Він також сформулював загальний захист релігійної толерантності у своєму «Листі про толерантність».McGrath, Alister. 1998. Historical Theology, An Introduction to the History of Christian Thought. Oxford: Blackwell Publishers. pp. 214–215. Лок перебував під впливом ліберальних ідей Джона Мілтона, який був переконаним прихильником свободи у всіх її формах.Bornkamm, Heinrich (1962). "Toleranz. In der Geschichte des Christentums" [Tolerance. In the history of Christianity]. Die Religion in Geschichte und Gegenwart [Religion past and present] (in German). Vol. VI (3rd ed.). col. 942.Джон Мілтон виступав за відділення церкви від держави як за єдиний ефективний спосіб досягнення широкої віротерпимості.Hunter, William Bridges. A Milton Encyclopedia, Volume 8 (East Brunswick, N.J.: Associated University Presses, 1980). pp. 71–72. ISBN 0-8387-1841-8. У своїй «Ареопагітиці» Мілтон надав один з перших аргументів на користь важливості свободи слова — «свобода знати, висловлювати і сперечатися вільно, згідно з совістю, понад усіма свободами». За своїм впливом на ліберальну політичну думку в Британії та колоніальній Америці XVIII століття Олджернон Сідней поступався лише Джону Локу, його широко читали та цитували опозиціонери-віги під час Славної революції.Scott, Jonathan (January 2008) . "Sidney [Sydney], Algernon (1623–1683)". Oxford Dictionary of National Biography (online ed.). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/25519. Аргумент Сіднея про те, що «вільні люди завжди мають право чинити опір тиранічному уряду», широко цитувався патріотами під час Війни за незалежність США,Doherty, Brian (2007). Radicals for Capitalism: A Freewheeling History of the Modern American Libertarian Movement. а Томас Джефферсон вважав Сіднея одним з двох першоджерел поглядів на свободу батьків-засновників США. Сідней вважав, що абсолютна монархія є великим політичним злом, і його головна праця «Міркування про уряд» була написана під час кризи виключення (), як відповідь на «Патріархат» Роберта Філмера, що захищав монархію, засновану на божественному праві. Сідней рішуче відкидав реакційні принципи Філмера і стверджував, що піддані монарха по праву мають право брати участь в управлінні державою через поради та консультації. Славна революція

Ізольовані напрямки ліберальної думки, що існували в західній філософії з часів Стародавньої Греції, почали об'єднуватися під час громадянської війни в Англії. Суперечки між парламентом і королем Карлом І за політичне верховенство спричинили масштабну громадянську війну в 1640-х роках, яка завершилася стратою Карла I і встановленням Англійської республіки. Зокрема, левелери, радикальний політичний рух того часу, опублікували свій маніфест «Угода народу», в якому виступали за народний суверенітет, розширення права голосу, релігійну толерантність і рівність перед законом. Вплив ліберальних ідей неухильно зростав протягом XVII століття в Англії й увінчався Славною революцією 1688 року, яка закріпила парламентський суверенітет і право на повстання та призвела до створення, як багато хто вважає, першої сучасної ліберальної держави.Steven Pincus (2009). 1688: The First Modern Revolution. Yale University Press. ISBN 978-0-300-15605-8. Retrieved 7 February 2013.

Серед важливих законодавчих віх цього періоду — Закон Habeas Corpus Act 1679 року, який посилив конвенцію, що забороняла затримання без достатніх підстав чи доказів. Білль про права 1689 року офіційно встановив верховенство закону і парламенту над монархом і виклав основні права для всіх англійців. Білль оголосив незаконним королівське втручання в законодавство і вибори до парламенту, зробив необхідною згоду парламенту на введення будь-яких нових податків і заборонив утримувати постійну армію в мирний час без згоди парламенту.

Право подавати петиції до монарха було надано кожному, а «жорстокі та принизливі покарання» () були оголошені незаконними за будь-яких обставин."England's revolution". The Economist. 17 October 2009. Retrieved 17 December 2012.Windeyer, W. J. Victor (1938). "Essays". In Windeyer, William John Victor (ed.). Lectures on Legal History. Law Book Co. of Australasia. За цим слідував Акт про віротерпимість 1689 року, який запозичив свій ідеологічний зміст з чотирьох листів Джона Лока, що пропагували віротерпимість.John J. Patrick; Gerald P. Long (1999). Constitutional Debates on Freedom of Religion: A Documentary History. Westport, CT: Greenwood Press. Акт дозволив свободу віросповідання нонконформістам (протестантам), які відмовлялися складати присягу на вірність і верховенство Англіканській церкві.

У 1695 році парламент відмовився поновити дію Закону про ліцензування преси 1662 року,Professor Lyman Ray Patterson, "Copyright and 'The Exclusive Right' Of Authors" Archived 2014-01-10 at the Wayback Machine Journal of Intellectual Property, Vol. 1, No. 1 Fall 1993. що призвело до безперервного періоду безпрецедентної свободи преси.

Епоха Просвітництва