Сте́пне (до 1922 року — Юринівка) — село в Україні, у Ямпільській селищній громаді Шосткинського району Сумської області. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Степненська сільська рада. Населення становить 763 осіб.
Географія Село Степне розташоване на лівому березі річки Бичиха, неподалік від її витоків, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Феофілівка, на протилежному березі — село Ріг. На південно-східній околиці села бере початок річка Бугровиця, права притока Змудки. Відстань до адміністративного центру селищної громади — 19 км.
Назва Раніше село називалось Юринівка, і славилися своїми стельмахами, які майстерно виготовляли колеса, вози й сани.
Щодо назви існує дві версії. Одна говорить про те, що хутір зветься так на честь Юрія. Друга — Юрій, або його мати, втопилися в озері Топило на Юр'єв день, тому хутір має таку назву. У 1919 році уродженець села Степне Роман Севастянович Доля знайшов серед архівних паперів, викинутих з монастирської вежі Новгород-Сіверського, зошити з заголовком «Історія села Юринівка». Їх автор невідомий монах писав: «Селяни не могли терпіти гніт поміщиків, вони тікали, ховалися хто де. Так сталося, що вдова Федора зі своїм сином Юрієм, ховаючись від поміщика, зупинилися за пів-версти від озера на березі болота, яке тяглося на північ майже зо 3 версти. Ця місцевість здалася їм неприступною, вони злагодили тут житло, яке стало притулком і для інших селян. Так виріс хутір і став називатися Юр'євим.
Історія Перша згадка про солободу Юрієву в історичних джерелах датується 20 квітня 1657 року, коли Лазар Баранович, отримавши від гетьмана Богдана Хмельницького дозвіл повернути православним монастирям їх давні володіння, видав грамоту: «со благословенієм нашим пастирским позволяемо слободу закладать словетному Феодору Юрієвичу в маєтности нашей Олтарской и Глазовской, на урочищу називаємом Буковищу і Барловой лозі; дати оному волності на літ 15; которая слобода закладается в теперичним року 1657 м. апр. 20 д. А слобода та маєт ся називати Юрієва слобода; в которой волно каждому мешкаючи вшеляких вольностей заживати», «церков теж в той же слободі благословляемо Федору Юрьевичу виставити на імя Тройцы Живоначалной».Юринівка. Надалі Юринівка згадується серед маєтностей Новгород-Сіверського Преображенського монастиря.
Оскільки Юринівка була слободою монастирською, то за тодішнім звичаєм завідував нею «дозорця» монастирський. Ієромонах Фтеофіл вважав не для себе не зручним мешкати в самій Юринівці, тож він оселився в 6 вер. від слободи Юринівки в скиті та поставив тут храм. По його смерті це місце звалося Феофілівкою, а скитський храм був парафіяльним для юринівців. Пізніше у селі було збудовано дерев'яну Троїцьку церкву.
Наприкінці 18 століття в Юринівці знаходилося 48 домогосподарств (70 мешканців) підданих Новгород-Сіверського Преображенського монастиря.Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781) / Всеукраїнська Академія наук (Київ), Археографічна комісія. – Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1931. – с. 484.
Між Феофілівкою та Лукашівкою знаходилися ліси, що називалися «Казенним» та «Осиковим». Згодом вони стали називатися за назвами урочищ Дмитрівська дача, Лужки, Царковищі, Рудуха, Ямищі, Дупликівська діброва, Кургани, Ріг, Поляна.
Перший раз церква була закрита 1934 року. Потім років два-три використовувалась як колгоспна комора для збіжжя. Вдруге була закрита восени 1943 року. Приблизно у 1946—1948 роках перебудована під клуб, у 1950-х роках розібрана населенням.
Ні Столипінська реформа, ні громадянська війна 1914 року не оминули села. Монархісти, анархісти, соціалісти здійснювали переворот в умах селян.
У 1901 році в селі Юринівка мешкало 1972 осіб (991 чоловіків та 981 жінок). Село входило до складу Дмитрівської волості Новгород-Сіверського повіту.
З січня 1918 року село перебувало під радянською окупацією.
У 1921 році у селі відбувся перший голодомор.
З 1922 року Юринівка перейменована в село Степне.
У 1933 році село також зазнало голодомору. Ось свідчення Кузюри Тетяни Володимирівни:
У 1934 році побудована школа та клуб, відкрили медичний пункт.
У квітні 1933 року на території сільської ради створено чотири колгоспи: ім. Чкалова, ім. Чапаєва, ім. Жовтневої революції, ім. Калініна, які у 1956 році об'єдналися в один — ім. Калініна.
Під час німецько-радянської війни мешканці села Степне захищали Батьківщину від німецько-нацистських загарбників, в ході якої 172 чоловіки загинули, 173 — нагороджені орденами та медалями.
6 вересня 1943 року село звільнено від німецько-нацистських загарбників силами 193-ї та 354-ї стрілецьких дивізій.
7 листопада 1956 року у селі відкритий Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів і Пам'ятник землякам загиблим у роки німецько-радянської війни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 17-р територія сільської ради віднесена до 4-ї категорії радіоекологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЄС.
У Незалежній Україні У 1992 році проведена реорганізація колгоспу ім. Калініна в КСПП «Колос», який припинив свою діяльність 2000 року.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Ямпільської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ямпільського району, село увійшло до складу новоутвореного Шосткинського району.
Інфраструктура На території сільської ради з 2001 року немає жодного господарчого утворення.
269 господарств ведуть особисте селянське підсобне господарство.
Зареєстровані і працюють 11 приватних підприємців, 8 з них займаються торгівлею, 1 орендує став, 1 виготовляє меблі та інші столярні вироби, 1 утримує пилораму та надає сільськогосподарські послуги.
На території сільської ради працюють: загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, при якій створена дошкільна група; пошта; сільський Будинок культури; сільська філія Ямпільської ЦБС; фельдшерсько-акушерський пункт; сільська рада.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська67588.47%російська8811.53%Усього763100%
Видатні особи
Остапенко Микола Миколайович, 1939 року народження — директор Ізюмського оптико-механічного заводу, нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями «За доблесну працю», «За освоєння цілини», Лауреат Державної премії, член — кореспондент Академії наук України, його прізвище занесено в книгу «Золота еліта України». Шило Петро Володимирович, 1958 року народження, очолював підрозділ спеціального призначення Міністерства Юстиції Російської Федерації в Архангельській області. Має 11 нагород, 3 з них — урядові. Має звання Герой Російської Федерації.
Якушева Антоніна Григорівна, 1935 року народження, вчитель Степненської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Нагороджена ювілейною медаллю «За доблесний труд», медаллю А. С. Макаренка, відмінник народної освіти. У 1981 році Указом Президії ВР УРСР їй присвоєно звання «Заслужений вчитель УРСР».
Загиблі у російсько-українській війні з 2014 Агій Сергій Іванович (5 жовтня 1974, Степне — 20 жовтня 2023, с. Красногорівка Покровського району Донецької області) — український військовик, учасник російсько-української війни. Шевцов Владислав Петрович (1999, Степне — 25 березня 2022, Маріуполь) — військовослужбовець Національної гвардії України, загинув у боях за Маріуполь.
Примітки
Джерела Цвітодуб В. Історія села Степне / В. Цвітодуб // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 3. — Суми, 2006. — С. 181—184. — ISBN 966-7164-57-8
Посилання Погода в селі Степне Список населенных мест Черниговской губернии, имеющих не менее 10 жителей по данным 1901 года. — Чернигов, 1902. Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. с. 170—171