«Мадо́нна з Немовля́м, святи́м єпи́скопом, Іва́ном Хрести́телем і а́нгелами» — двобічна картина італійського художника епохи Раннього Відродження Антоніо да Фіренце із зібрання Ермітажу.

Картина, написана на дерев'яній дошці, є двобічною хоругвою, яку виносили під час хресних ходів та інших релігійних процесій, вона містить чотири сюжетиКустодиева Т. К. Итальянская живопись XIII—XIV веков. Государственный Эрмитаж. Каталог коллекции. — : Изд-во Государственного Эрмитажа, 2011. — С. 50..

Лицьова сторона Лицьова сторона: «Мадонна з Немовлям, святим єпископом, Іваном Хрестителем і ангелами», у пінаклі — «Благословляючий Христос в оточенні серафимів».

На німбі Марії зроблено напис AVE MARIA GRATIA (Радуйся, Маріє Благодатна. — ), на німбі Івана Хрестителя написано S IOVANES BAT (св. Іван Хрест.). Сувій у руках Івана гласить ESSE AGNU(s) (Се агне(ць). — ). На підніжжі трону Мадонни є підпис художника: ANTONIVS DEFLOR(E)NTIA.

На німбі єпископа написано S. VS…PIS — частина напису, прихована єпископською митрою, розшифровці не піддається. Існує кілька версій ідентифікації єпископа. За однією з них це святий Ліберій РавеннськийScerbaciova M. Un dipinto di Antonio da Firenze all'Ermitage // Arte Veneta. 1957. An. 11. P. 29—34., можливо це святий Зіновій ФлорентійськийFiocco G. Chi fu Antonio da Firenze? // Arte Veneta. 1957. An. 11. P. 378. Найімовірнішим є прочитання напису як Медардо, це ім'я французького святого, чий культ набув поширення в Італії; головним аргументом на користь цієї версії вважають зображення в руках єпископа вежі з відчиненими дверима — це атрибут святого Медарда НуайонськогоBernaccioni A. Conguinture artistiche fra la Toscana e le Marche: un'aperture su Antonio da Firenze // Arte Cristiana. 1999. LXXXVII. P. 427—433.. Проте ця версія викликає серйозні заперечення: зазвичай святого Медарда зображують із напіввідкритим ротом, так, що видно зуби, та зі серцем, що символізує його милосердя — на картині губи святого єпископа щільно стиснуті, а серце відсутнє.

Зворотний бік Зворотний бік: «Розп'яття з Марією, євангелістом Іваном та двома ченцями», у пінаклі — «Благовіщення».

На сувої, прибитому до верхнього краю хреста, накреслено абревіатуру I.N.R.I., скорочення від Iesus Nazarenus Rex Iudaeorum (Ісус Назорейський, Цар Юдейський — ). На німбі Марії написано VIRGO MARIA (Діва Марія), на німбі Івана — IOVANES VANG (Іван Єванг(еліст)). У сцені «Благовіщення» на золотому тлі напис AVE MARIA GRATIA PLENA (Радуйся, Маріє Благодатна… — ).

Двох ченців, що самобичуються, в білому одязі ідентифікують як членів ордену капуцинівZeri F. Antonio da Firenze: un'aggiunta e un ridimensionamento // Paragone. 1960. N 123. P. 50–57; Государственный Эрмитаж. Итальянская живопись XIII—XV веков. Каталог выставки. — , 1989. С. 16..

Питання авторства

Картину створено близько 1450 року. Попри наявність підпису художника, авторство картини також до кінця не з'ясовано — було кілька художників з таким ім'ям. Один з них жив і працював наприкінці XV—XVI століття і помер близько 1506; відомо, що 1472 року він переїхав із Флоренції до Венеції і працював у північно-італійських містах. Ще один художник, навпаки, в середині XV століття приїхав з Венеції до Флоренції і працював як мозаїст, причому йому приписують одну з мозаїк у соборі Святого Марка у Венеції, датовану 1458 рокомFiocco G. Chi fu Antonio da Firenze? // Arte Veneta. 1957. An. 11. P. 378; Merkel E. La scuola di Andrea del Castagno nel marciani // Atti dell'Istituto Veneto di scienze, lettere ed arti. 1972—1973. N 131. P. 377—419.. З ім'ям Антоніо да Фіренце також ототожнюють художників Антоніо ді Якопо, згаданого в документах 1415—1442 роківZeri F. Antonio da Firenze: un'aggiunta e un ridimensionamento // Paragone. 1960. N 123. P. 50–57., і Антоніо ді Доменіко ді Нері (бл. 1415 — до 1504), відомого як флорентієць, який проживав в Анконі. Однак надати перевагу будь-якій з версій неможливо. Точно встановлено, що крім ермітажної роботи цьому ж художнику належить триптих із зібрання Беренсона, що походив з вілли Таті в Сеттиньяно, і, можливо, мініатюра із зображенням розп'яття, що зберігається в музеї Анкони.

Провенанс

Ранню історію картини не з'ясовано, вважалося, що вона перебувала в церкві Сан Джованні Баттіста (церква Святого Іоанна Хрестителя) в Арчевії. Святим покровителем цього містечка вважають сятого Медарда Нуайонського, на цьому й ґрунтувалася одна з версій ідентифікації єпископа на картині. В одній зі своїх поїздок Італією картину придбав , у його колекції вона числилася до 1936 року, хоча ще 1914 року, після смерті Боткіна, його дружина передала її зі всією колекцією на зберігання до Російського музею (Санкт-Петербург). 1936 року за посередництвом Ленінградської державної закупівельної комісії картину передано в ЕрмітажКустодиева Т. К. Итальянская живопись XIII—XIV веков. Государственный Эрмитаж. Каталог коллекции. — : Изд-во Государственного Эрмитажа, 2011. — С. 49–53.. Виставляється в будівлі Великого (Старого) Ермітажу в залі 207 у особливій двобічній вітрині з окремим мікрокліматом.

Примітки