Генрі Еврі (; 20 серпня 1659 р., Девон, Англіяпісля 1696 року) — англійський пірат, який діяв в Атлантичному та Індійському океанах у середині 1690-х років. Був також відомий як Бенджамін Бріджман і Лонг Бен. Сучасники також називали його «Архіпіратом» і «Королем піратів». Генрі Еврі відомий тим, що здійснив можливо найуспішніший (з точки зору вартості захоплених скарбів) піратський напад в історії і став одним з небагатьох відомих піратських капітанів, яким вдалось зникнути зі своєю награбованою здобиччю і так і не бути ніколи спійманими чи вбитими в бою.
Найвідоміший напад Еврі відбувся у вересні 1695 року, коли піратська флотилія на чолі з Еврі напала на конвой Великих Моголів із 25 кораблів, що поверталися з хаджу до Мекки, зокрема на навантажене скарбами дау Ґандж-і-Савай та корабель ескорту Фатіх Мухаммед. Піратам вдалося захопити до 600 тис. фунтів стерлінгів у дорогоцінних металах і коштовностях, що складає еквівалент 97 мільйонам фунтів стерлінгів у 2022 роціПоказники інфляції Індексу роздрібних цін у Великобританії базуються на даних з Clark, Gregory (2017). "The Annual RPI and Average Earnings for Britain, 1209 to Present (New Series).
Хоча деякі члени його команди були згодом знайдені і арештовані, сам Еврі уникнув затримки і у 1696 році зник, після чого його подальше місце перебування та рід занять залишаються невідомими. Вважається, що він помер десь між 1699 і 1714 роками. Його скарби також ніколи не були знайдені.
Біографія
Раннє життя Сучасні науковці припускають, що Генрі Еврі народився 20 серпня 1659 року в селі Ньютон Ферерс, приблизно за 10 кілометрів на південний схід від Плімута, Девон, Англія. Парафіяльні записи свідчать, що він був сином Джона Еврі та його дружини Анни (дошлюбне прізвище невідоме). Родина Еврі з Девона була досить відома в той час, і цілком імовірно, що Генрі був споріднений з гілки родиною Еврі з замку Вайкрофт. Згідно з показаннями члена екіпажу Еврі Вільяма Філіпса, який дав добровільне зізнання після свого захоплення, у серпні 1696 року Еврі був «у віці близько 40 років», його мати жила «поблизу Плімута», а його дружина була продавцем перук і жила на сумнозвісній «Ratcliffe Highway» у ЛондоніThe National Archives SP 63/358 fols. 127–32. Еврі був одружений, і записи свідчать, що він одружився з Дороті Артер у парафіяльній церкві St. James Duke's Place в Лондоні 11 вересня 1690 року, хоча немає жодних свідчень про те, що він мав дітей.
Найстаріша біографія Еврі — «Життя та пригоди кап. Джона Еврі» Джона Бейкера, видана в Лондоні в 1709 році стверджувала, що він народився в 1653 році в Каттедауні, Плімут. Хоча тепер відомо, що це місце та дата є невірними, вони часто цитувалися в ранній літературі про Еврі. Іншим запропонованим роком народження Еврі є 1665, хоча це теж помилка. Голландський автор мемуарів, який написав свою історію трохи більше ніж через десятиліття після зникнення пірата, використовує ім'я Адріан ван Брук, але це, ймовірно, псевдонім. У звіті розповідається про короткий полон Ван Брука екіпажем Еврі на борту «Fancy» і стверджується, що батько Еврі був торговим капітаном, який служив у Королівському флоті під керівництвом адмірала Роберта Блейка. Кілька пізніших звітів про життя Еврі, зокрема «Король піратів» Даніеля Дефо (1720), посилаються на попередню роботу, але вона має сумнівну достовірність і британський Словник національних біографій (Dictionary of National Biography) оцінив її як «вигадку, що має дуже мало спільного з фактами».
Хоча існувала теорія про те, що ім'я Еврі при народженні насправді було Бенджамін Бріджмен (особливо у світлі його прізвиська «Лонг Бен») і що «Генрі Еврі» було лише псевдонімом, сучасні науковці спростовують це. Історики вважають, що «Генрі Еврі» було справжнім ім'ям пірата, враховуючи, що він використовував це ім'я при вступі до Королівського флоту. Оскільки це було до початку його піратської кар'єри, йому не знадобився б псевдонім; він використав ім'я «Бріджмен» лише після звернення до піратства.
Еврі міг бути двоюрідним братом відомих баронетів Еврі, хоча це також остаточно не доведено.
Служба на королівському флоті
Еврі, ймовірно, був моряком з самої юності і служив на різних кораблях Королівського флоту. Популярні описи стверджують, що Еврі служив в англійському флоті, який бомбардував Алжир у 1671 році, керував піратами в Карибському морі і навіть був капітаном вантажного лісовозного судна в затоці Кампече, хоча ці історії походять із вигаданих мемуарів Ван Брука. Достовірні звіти про Еврі з'являється лише у березні 1689 року, незабаром після початку Дев'ятирічної війни.
Під час цього конфлікту Англія та її союзники по Великій коаліції (Аугсбурзька ліга) — Баварія, Голландія, Пфальц, Саксонія та Іспанія вели війну проти Людовика XIV, намагаючись стримати французьку експансію, і саме на цьому тлі Еврі, якому було вже за тридцять років, працював молодшим офіцером на борту 64-гарматного лінійного корабля HMS Rupert, що знаходився під командуванням сера Френсіса Вілера. Флотські записи свідчать про те, що Еврі був сімейною людиною і витрачав «мало своєї зарплати на додаткові речі, такі як тютюн, і регулярно перераховував свою зарплату своїй родині».
У середині 1689 року HMS Rupert брав участь у захопленні великого французького конвою біля Бреста. Ця перемога дала Еврі можливість покращити свій стан, і до кінця липня його підвищили до помічника штурмана, хоча він, ймовірно, був наймолодшим серед трьох помічників штурмана на HMS Rupert. Наприкінці червня 1690 року він приєднався до команди нового, 90-гарматного корабля HMS Albemarle під керівництвом капітана Вілера. Ймовірно, він брав участь у битві біля Бічі-Хед проти французів, що відбулась через два тижні і закінчилася для англійського флоту катастрофічною поразкою. 29 серпня того ж року Еврі був звільнений з Королівського флоту.
Участь Еврі в работоргівлі Після звільнення з Королівського флоту в 1691 році Еврі займався трансатлантичною работоргівлею. Його найняв Ісаак Річір, королівський губернатор Бермудських островів для перевезення африканських рабів із Західної Африки до Америки. Протягом цього періоду Еврі в основному працював як работорговець біля узбережжя Гвінеї. За словами англійського історика Дугласа Боттінга, «[як] рабовласник Еврі, здається, був більш підступним, ніж більшість інших спеціалістів цього жахливого ремесла».
У 1693 році діяльність Еврі на узбережжі Гвінеї привернула до себе увагу інших работорговців. Капітан Томас Філліпс, валлійський работорговець і капітан невільницького корабля «Ганнібал» на службі у Королівській африканській компанії (), написав у своєму щоденнику, що «я ніде на узбережжі не зустрічав таких слухняних негрів, як тут, через що мені здається, що такі хлопці, як Лонг Бен, він же Еврі, роблять з ними якісь фокуси, що дозволяють їх захоплювати і вивозити». Також відомо, що Еврі заманював на свій корабель і самих работорговців, піднімаючи облудний прапор, а потім захоплюючи та утримуючи їх у трюмі свого корабля разом із їх рабами. Філліпс, який, згідно з його власними звітами неодноразово стикався з Еврі — і, можливо, навіть знав його особисто — також звернув увагу на незвичайні виплати за работоргівлю, які Еврі отримував від Річіра, непопулярного королівського губернатора Бермудських островів, якого в 1693 усунули з посади за неналежну поведінку. Однак історики відзначають, що ця частина життя Еврі є відносно слабо документованою.
Піратська кар'єра
Іспанська експедиція Навесні 1693 року кілька лондонських інвесторів на чолі з багатим торговцем сером Джеймсом Хублоном заснували амбітне підприємство, відоме як Морська іспанська експедиція (). Підприємство складалося з чотирьох військових кораблів: барка «Seventh Son», а також фрегатів «James», «Dove» (помічником капітана на якому був знаменитий мореплавець Вільям Дампір) та «Charles II».
Кораблі Морської іспанської експедиції були найняті тогочасним союзником Англії, іспанським королем Карлом II (тезка одного з кораблів експедиції), для організації нападів на французькі судна в Вест-Індії. Згідно з виданої Іспанією каперської ліцензії, завдання експедиції полягала в тому, щоб відплисти до Іспанської Вест-Індії для грабування французьких володінь у цьому районі і одночасного проведення торгівлі, постачання іспанцям зброї та підняття скарбів з затонулих галеонів. Інвестори пообіцяли добре заплатити морякам: контракт передбачав гарантовану місячну заробітну плату, яка виплачуватиметься кожні шість місяців протягом усього періоду експедиції, при цьому зарплата за перші місяці мала бути виплачена наперед до початку місії. Джеймс Хублон особисто піднявся на борт кораблів і зустрівшись з екіпажем, запевнив його у вчасній оплаті. Справді, вся заробітна плата до 1 серпня 1693 р., незадовго до початку місії, була виплачена в цей день.
Завдяки своєму попередньому досвіду служби на флоті, після приєднання до Іспанської експедиції Еврі був підвищений до першого помічника капітана. Чотирма кораблями експедиції командував адмірал сер Дон Артуро О'Бірн, ірландський дворянин, який раніше служив у морській піхоті Іспанії. Незабаром у підприємства виникли проблеми, оскільки флаг-капітан (капітан флагмана флотилії) Джон Стронг помер, коли кораблі ще перебували у порту. Хоча його замінив капітан Чарльз Гібсон, це було не останнє нещастя, яке трапилось з експедицією.
На початку серпня 1693 року чотири англійські військові кораблі відплили з Лондона вниз по Темзі і взяли курс на північне іспанське місто Ла-Корунья. Подорож до Ла-Коруньї мала тривати два тижні, але з незрозумілих причин кораблі прибули в Іспанію лише через п'ять місяців. Що ще гірше, необхідні юридичні документи (зокрема каперські ліцензії), очевидно, не надійшли з Мадрида, тому кораблі були змушені залишитись в Ла-Коруньї і чекати на їх надходження. Минали місяці, а документи так і не надходили, і моряки опинилися в незавидному становищі: вони не отримували грошей, щоб відправляти додому для утримання сімей і не було можливості знайти альтернативні джерела заробітку, оскільки вони були прив'язані до своїх кораблів і фактично стали заручниками в Ла-Коруньї.
Після кількох місяців простою в іспанському порту команда звернулась до свого капітана з проханням про виплату платні, яку вони повинні були отримати з початку роботи. Якби це прохання було задоволено, команда більше не була б прив'язана до кораблів і могла б легко залишити їх, тому їх прохання було відхилено. Після того, як подібна петиція дружин моряків до Хублона також провалилася, багато моряків впали у відчай, вважаючи, що їх продали в рабство іспанцям.
1 травня, коли флот нарешті готувався покинути Ла-Корунью, команда почала вимагати виплати шестимісячної зарплатні під загрозою страйку. Хублон відмовився погодитися з цими вимогами, але адмірал О'Бірн, що розумів серйозність ситуації, написав до Англії з проханням виплатити команді гроші. Однак 6 травня деякі моряки вступили в суперечку з О'Бірном, і, ймовірно, приблизно в цей час вони вирішили вдатись до заколоту і почали вербувати іншихThe National Archives, CO 388/4, f. 49. Одним із моряків, які вербували інших, був Еврі. Як пізніше засвідчив Вільям Філліпс, моряк на «Dove», Еврі ходив «від корабля до корабля і переконував людей приєднатись до нього, щоб він повів їх туди, де вони отримають достатньо грошей». Оскільки Еврі мав великий досвід, а також був народжений у нижчому соціальному статусі, він був природним кандидатом для очолювання заколоту, оскільки екіпаж вважав, що він буде добре дбати про їхні інтереси.
Заколот і обрання капітаном