Іва́нна Рома́нівна Крип'яке́вич-Димид ( 23 січня 1968, Львів) — українська художниця, іконописиця. Лавреатка премії імені Василя Стуса (2003)Іванка Крип'якевич-Димид — лауреат премії Василя Стуса за 2003 рік // Український католицький університет. — 2004. — 27 січня..

Дочка матеріалознавця Романа Крип'якевича та художниці Олександри Крип'якевич-Цегельської, онучка історика Івана Крип'якевича та підпільного священника отця Артемія Цегельського, дружина греко-католицького священника отця Михайла Димида, мати громадського активіста й військовослужбовця Артемія Димида, двоюрідна сестра політика Олега Тягнибока.

Життєпис Закінчила Львівську дитячу художню школу (1984), відділення художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва (1988), відділення монументально-декоративного живопису Львівського інституту прикладного мистецтва (1992). Працювала викладачкою катедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв (1997—1999), від 2000 — художниця в Українському католицькому університеті.

Творчість Співавторка книги «Жінка з вулиці Джерельної»Жінка з вулиці Джерельної // Дім книги..

У іконописі поєднує візантійську та давньоруську традиції з рисами народного малярства й модерністськими малярськими пошуками. Професійна сфера зацікавлень: витоки мистецтва, гармонія форми і змісту, українське мистецтво XVI і XVII століть, діалог церкви і мистецтва.

Основні твори: «Розп'яття з червоними квадратами» у ц. св. Михаїла (Львів, 1991); «Богородиця Замилування» (сграфітто) у ц. св. Михаїла (Львів, 1991); «Пієта» (Львів, 1992); Розпис каплиці Св. Софії Премудрості Божої (Сан Катерінс — Канада, 1992); Намісні ікони для каплиці Львівської богословської академії (Львів, 1993); «Розп'яття зі св. Вінкентієм» у церкві св. Йосифа (Львів, 1993); Іконостас і світильник з 12 іконами у трапезній монастиря св. Онуфрія (Львів, 1993—1997); «Новомученики» у соборі св. Юра (Львів, 2001); «Осіння Богородиця» (Львів, 2003); «Пасха Премудрости» (Львів, 2004); «Розп'яття Цар Слави» для каплиці Українського католицького університету (Львів, 2005); Іконостас для каплиці Українського католицького університету (Львів, 2005—2007); «Весілля в Кані Галилейській» (Глиняни, 2005); «Парох Майданека» (Люблін, 2006); Іконостас для церкві св. Климентія папи (Львів, 2009); «Різдво ГНІХ» (Львів, 2010). Поліхромія каплиці Стрітення Господнього Українського Католицького Університету за участі Остапа Лозинського (Львів, 2012, 2020)

Персональні виставки у містах Львові (1989, 1994, 2007, 2009, 2010, 2014), Києві (2009), Нью-Йорку (2015)Виставка львівської галереї Iconart у Нью-Йорку //ArtUkraine. — 3 квітня.. Роботи зберігаються у приватних колекціях в Україні, Польщі, США, Канаді.

Нагороди та відзнаки Премія імені Василя Стуса (2003) почесне звання «Мати-героїня» (2019)Вітаємо з нагородами! // Львівська пошта. — 2021. — 11 березня.; відзнака імені Олени Степанівни (2019)Рой, В. У Львові на урочистій сесії вручили почесні нагороди: хто отримав відзнаки? // Львівський портал. — 2019. — 3 травня.; почесна відзнака «Пам'ять блаженного священномученика отця Омеляна Ковча» (2019).

Примітки

Джерела Іванна Крип'якевич-Димид // IconArt. Іванка Крип'якевич-Димид // Іконописна школа Українського католицького університету. Золотнюк А. Коли ікона живе // Збруч. — 2020. — 26 жовтня. Смакула Т. Люди твого міста. Іконописиця Іванка Крип'якевич-Димид про живого Бога // Медіа-хаб «Твоє Місто». Губич Л., Луцик Т. Іконописець Іванка Крип'якевич-Димид: «Ікона є моєю мовою, через яку я пізнаю і прославляю Бога» // RISU. — 2008. — 4 січня. Роман Тищенко-Ламанський «Зараз немає художників та поетів — зараз усі солдати одного українського фронту», — Іванка Крип'якевич-Димид // Твоє місто. — 2022. — 4 липня.

Посилання

Хворостовська О. «Ми дві планети, кожна з яких має свою потугу» // Львівська пошта. — 2018. — 25 січня.